Рішення № 34492870, 30.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2013 р. Справа № 914/2395/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Березяк Н.Є. та Синчук М.М.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Винниківської міської ради, м. Винники,

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд», м. Львів,

про: розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Лука Г.В. (посвідчення від 06.09.2013 року №020328);

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Прокурору роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Винниківської міської ради до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.07.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку: прокурор - 21.06.2013 року рекомендованою поштою №79017 0400533 7 та рекомендованою поштою №79005 0714171 0, позивач - 26.06.2013 року рекомендованою поштою №79495 0057988 4, відповідач - 21.06.2013 року рекомендованою поштою №79035 1206403 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових повідомлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

На підставі ухвали від 02.09.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Березяк Н.Є. та Крупника Р.В.

У зв'язку з відпусткою судді Крупника Р.В. автоматизованою системою документообігу суду 17.09.2013 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Синчука М.М.

Прокурор в судове засідання 30.10.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. №13297/13), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Прокурор проти поданого відповідачем клопотання заперечив.

Суд, оглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора з приводу поданого відповідачем клопотання, відхиляє його з підстав тривалого розгляду справи та надання судом прокурору та сторонам всіх процесуальних засобів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Окрім того, директор відповідача Циганок В.А. не являється єдиним повноважним представником відповідача, відповідач був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28, тому причини неявки (не направлення повноважного представника в судове засідання відповідачем) не визнано судом поважними.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Винниківська міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 26256292, знаходиться за адресою: 79495, Львівська область, м. Винники, вул. Галицька, буд. 20 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Закрите акціонерне товариство «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 012739006, знаходиться за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238 (докази в матеріалах справи).

20.12.2011 року між Винниківською міською радою (надалі - позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстровано в Винниківській міській раді за №202, та у Управлінні Держкомзему у місті Львів 16 березня 2012 року за № 461010004000761 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610160300:03:001:0106 загальною площею 1,1900 гектара, в тому числі забудовані землі 1,1900 гектара.

Відповідно до пункту 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на час укладання договору становила 1 057 910 грн. 00 коп.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено терміном на п'ять років до 14.07.2016 року.

Пунктом 9 договору визначено, що на момент укладання договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 66 119 грн. 38 коп. в рік, що становить 6,25 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки і вноситься щомісячно рівними частинами до тридцятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва житлового масиву багатоповерхової забудови.

Пунктом 28 договору встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, серед іншого, використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вбачається із поданої прокурором інформаційної Довідки Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України від 01.06.2013 року вих. №8675/10/19-0, податковий борг згідно карток особових рахунків по ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» (ЄДРПОУ 01273906) станом на 31.05.2013 року становить 101 524 грн. 37 коп., з яких по орендній платі з юридичних осіб - 61 979 грн. 94 коп., який виник 30.03.2012 року у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум згідно поданих розрахунків відповідно до договору оренди із Винниківською міською радою №202 від 20.12.2011 року (06.03.2012 року підприємством сплачено 6 061 грн. 00 коп. по орендній платі); по земельному податку - 39 544 грн. 43 коп. який виник 30.03.2012 року у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум згідно поданих розрахунків відповідно до державного акту ЯГ №516716 (площа - 21590 м2) та державного акту ЯГ №516716 (площа - 30981 м2)за земельні ділянки по вул. Лісна в м. Винники (27.02.2012 року підприємством сплачено кошти в сумі 3 605 грн. 00 коп. по земельному податку).

Окрім того, прокурором супровідним листом від 18.09.2013 року вх. №38470/13 до матеріалів справи долучено належним чином завірену копію Довідки Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України від 02.09.2013 року вих. №1443/10/11-0, з якої вбачається, що податковий борг згідно карток особових рахунків по ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» (ЄДРПОУ 01273906) станом на 02.09.2013 року становить 156 210 грн. 95 коп., з яких по орендній платі з юридичних осіб - 95 039 грн. 94 коп., який виник 30.03.2012 року у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум згідно поданих розрахунків відповідно до договору оренди із Винниківською міською радою №202 від 20.12.2011 року (06.03.2012 року підприємством сплачено 6 061 грн. 00 коп. по орендній платі); по земельному податку - 61 171 грн. 01 коп. який виник 30.03.2012 року у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум згідно поданих розрахунків відповідно до державного акту ЯГ №516716 (площа - 21590 м2) та державного акту ЯГ №516716 (площа - 30981 м2)за земельні ділянки по вул. Лісна в м. Винники (27.02.2012 року підприємством сплачено кошти в сумі 3 605 грн. 00 коп. по земельному податку).

Так, прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір оренди землі, який зареєстровано в Винниківській міській раді за №202, та в Управлінні Держкомзему у місті Львів 16 березня 2012 року за № 461010004000761 та зобов'язати відповідача повернути позивачу орендовану за вказаним договором оренди земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Винники, вул. Лісна, кадастровий №4610160300:03:001:0106 загальною площею 1,1900 га, нормативною грошовою оцінкою 1 057 910 грн. 00 коп. з підстав нецільового використання вказаної земельної ділянки та несплати орендної плати за користування орендованим майном.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (із внесеними змінами та доповненнями) встановлено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно статей 21 та 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець земельної ділянки, серед іншого, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати за землю і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України.

Згідно статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України орендна плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідач не виконує належним чином умови договору оренди землі, які стосуються оплати, чим порушує норми законодавства України та права орендодавця земельної ділянки - Винниківської міської ради. Невиконання відповідачем умов договору оренди землі в частині несплати орендної плати призводить до ненадходження коштів у міський бюджет м. Винник.

Факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати підтверджується ся долученими прокурором до матеріалів справи Довідками Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України від 01.06.2013 року вих. №8675/10/19-0 та від 02.09.2013 року вих. №1443/10/11-0, з яких вбачається, що сплата орендної плати за орендовану за договором земельну ділянку в останнє здійснювалась відповідачем в березні 2012 року (належним чином завірені копії Довідок в матеріалах справи).

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту 28 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Приписами статті 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Окрім того, пунктом 2.23. вказаної Постанови передбачено, що, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до частини другої статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Враховуючи те, що остання сплата орендної плати відповідачем здійснена в березні 2012 року, а позов прокурором в інтересах держави в особі позивача подано до суду 17.06.2013 року суд дійшов до висновку про систематичність невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендної плати за договором.

Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст. 36-1 вказаного Закону).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Личаківського району міста Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Винниківської міської ради, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування» та Податковим кодексом України, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 ГПК України ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна, що витренується.

У пунктах 2.2 та 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» від 21.02.2013 року №7 зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». При цьому, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до пункту 2.2.1. вказаної Постанови судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При поданні прокурором позовної заяви, судовий збір не сплачувався, оскільки, відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із внесеними змінами і доповненнями) від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Із позовних заяв немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ( ч. 1, п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.

Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру - про розірвання договору оренди землі та одну вимогу майнового характеру - про зобов'язання відповідача повернути позивачеві об'єкт оренди.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 22 305 грн. 20 коп. слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в користь Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного із позивачем договору оренди.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати укладений 20.12.2011 року між Винниківською міською радою (79495, Львівська область, м. Винники, вул. Галицька, буд. 20; код ЄДРПОУ 26256292) та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238; код ЄДРПОУ 012739006) Договір оренди землі, який зареєстровано в Винниківській міській раді за №202, та в Управлінні Держкомзему у місті Львів 16 березня 2012 року за №461010004000761.

3. Зобов'язати боржника: Закрите акціонерне товариство «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238; код ЄДРПОУ 012739006) передати стягувачу: Винниківській міській раді (79495, Львівська область, м. Винники, вул. Галицька, буд. 20; код ЄДРПОУ 26256292) земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Винники, вул. Лісна, кадастровий №4610160300:03:001:0106 загальною площею 1,1900 гектара.

4. Стягнути з боржника: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238; код ЄДРПОУ 012739006) в дохід Державного Бюджету України 22 305 грн. 20 коп. судового збору.

5. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

31.10.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 01.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Синчук М.М.