Рішення № 34492696, 29.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 911/3506/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

публічного акціонерного товариства «Тернівське», Донецька обл., Краснолиманьський р-н, с. Терни

про стягнення 10312,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (дов. від 24.12.2012 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та публічного акціонерного товариства «Тернівське» (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 1898,84 грн. 30% річних та стягнути з відповідача-2 1297,22 грн. пені, 873,94 грн. інфляційних втрат та 6242,40 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 9-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 20.01.2011 р. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перейшло право вимоги до закритого акціонерного товариства «Тернівське» щодо сплати пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № 143 від 07.09.2009 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та закритим акціонерним товариством «Тернівське». В подальшому, вищезазначене право вимоги перейшло від ФОП ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» за угодою № 86/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 86/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані від 02.07.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-08-2012-23 від 21.08.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сумою 1898,84 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати 30% річних.

18.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність по штрафу та пені складає один рік та вийшла 25.11.2010 р.

18.10.2013 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання про стягнення з позивача 473,76 грн. витрат на відрядження представника.

18.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що відповідно до ст.ст. 174, 193 ГК України для виникнення та виконання господарських зобов'язань необхідним є укладення договору, проте, за твердженням відповідача 2, у публічного акціонерного товариства «Тернівське» ніяких договірних або не договірних відносин з ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» не існувало та не існує.

25.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач 2 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач для урегулювання своїх вимог повинен був в порядку ст. 530 ЦК України звернутися до ПАТ «Тернівське» з вимогою щодо стягнення штрафу, пені та інфляційних, проте такої вимоги отримано не було. Як зазначив відповідач 2, позивачем не було надано доказів того, що директор Слов'янської філії ТОВ «Тридента Агро» Лавренчук О.М. мав право підписувати договір № 143 від 07.09.2009 р. Крім того, за твердженням відповідача 2, у договорі № 143 від 07.09.2009 р. не оговорено продовження строків позовної давності по стягненню інфляційних втрат, а тому строк позовної давності закінчився у листопаді 2012 р.

28.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач 2 заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 25.10.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2013 р., 18.10.2013 р. та 29.10.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судові засідання 04.10.2013 р., 18.10.2013 р. та 29.10.2013 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 40811034. Відповідач 1 відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 18.10.2013 р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву. В судові засідання 04.10.2013 р. та 29.10.2013 р. представник відповідача 2 не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 40811050 та бланком відкладення розгляду справи від 18.10.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та закритим акціонерним товариством «Тернівське» (відповідач 2, покупець), яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Тернівське», що підтверджується п. 1.1. Статуту, було укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 143 (договір).

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно з п. 5.1. договору покупець здійснює оплату товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується продавцем в строк до 11.09.2009 р.

Згідно з п. 8.2. договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В силу п. 8.3. договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання договору.

Відповідно до п. 8.4. договору покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 8.6. договору встановлено, що сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

На виконання умов договору продавцем було поставлено, а відповідачем 2 отримано товар на загальну суму 31212,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-СЛ00308 від 07.09.2009 р. та довіреністю № 063758 від 07.09.2009 р.

Як вбачається з банківської виписки з рахунку ТОВ «Тридента Агро» відповідач 2 в повному обсязі розрахувався за отриманий товар 25.11.2009 р., проте вказаний розрахунок було здійснено з порушенням встановленого п. 5.1. договору строку.

З огляду на вищевикладене, відповідно до умов договору у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо стягнення з відповідача 2 пені, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу згідно з договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 143 від 07.09.2009 р. за період з 12.09.2009 р. по 24.11.2009 р.

20.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено угоду № 9-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання закритим акціонерним товариством «Тернівське» (боржник, відповідач 2) зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р. (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. угоди.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 10312,40 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р., є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу), котрі нараховані ТОВ «Тридента Агро» відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

В силу п. 2.3. угоди первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань виходячи з наступного: сума пені становить 1297,22 грн., 30% річних - 1898,84 грн., інфляційних втрат - 873,94 грн., сума штрафу - 6242,40 грн.

Згідно п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

20.01.2011 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

01.08.2013 р. на виконання угоди № 9-ТА від 20.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Тридента Агро» направило на адресу ЗАТ «Тернівське» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком № 8440 від 01.08.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 01.08.2013 р.

02.07.2012 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (новий кредитор, позивач) укладено угоду № 86/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання закритим акціонерним товариством «Тернівське» (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 30% річних, інфляційних витрат, штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р. та згідно угоди № 9-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 20.01.2011 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р. (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми розмірі, визначеному в п. 2.1. угоди.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 10312,40 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р., є загальною сумою (розміром) пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 12.09.2009 р. по 24.11.2009 р., розмір яких становить: пеня - 1297,22 грн., 30% річних - 1898,84 грн., інфляційні втрати - 873,94 грн., штраф - 6242,40 грн.

Згідно п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

02.07.2012 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

01.08.2013 р. на виконання угоди № 86/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП ОСОБА_1 направив на адресу ЗАТ «Тернівське» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком № 8443 від 01.08.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 01.08.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 02.07.2012 р.

21.08.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 21-08-2012-23, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ЗАТ «Тернівське» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 30% річних у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 86/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р., укладену згідно договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 30% річних у сумі 1898,84 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою вих. № 17-23/09 від 17.09.2012 р., в якій просив відповідача 1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 21-08-2012-23 від 21.08.2012 р., яка 21.09.2012 р. була отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» Назаркевичем О.В., що підтверджується його підписом на вказаній вимозі.

21.09.2012 р. відповідач 1 звернувся до позивача з відповіддю вих. № 523 від 21.09.2012 р., в якій повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 21-08-2012-23 від 21.08.2012 р. будуть виконані в строк до 31.03.2013 р.

Проте, станом на момент прийняття рішення ні відповідачем 1, ні відповідачем 2 заборгованість по сплаті пені, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарським судом, до позивача згідно угоди № 86/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 21-08-2012-23 від 21.08.2012 р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду відповідач 1 не сплатив 1898,84 грн. 30% річних, 1297,22 грн. пені, 873,94 грн. інфляційних втрат та 6242,40 грн. штрафу, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1898,84 грн. 30% річних та стягнути з відповідача 2 873,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6. договору купівлі-продажу встановлено, що сторони згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1898,84 грн. 30% річних та стягнути з відповідача-2 873,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача 2 за договором № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р. у сумі 31212,00 грн. за загальний період з 12.09.2009 р. по 24.11.2009 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 посилається на сплив позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, в зв'язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій міститься вимога про стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем 2 отриманого товару, 09.09.2013 р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду Київської області.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.09.2009 р. по 24.11.2009 р.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, на підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 873,94 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем 2 отриманого товару не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем 2 не було заявлено про сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення 30% річних, господарський суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у сумі 1898,37 грн., оскільки наданий позивачем розрахунок 30% річних є арифметично невірним.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача-2 1297,22 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару, нарахованої на прострочену заборгованість відповідача 2 за договором № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р. за період з 12.09.2009 р. по 24.11.2009 р.

Як вже зазначалось, згідно з п. 8.2. договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 посилається на те, що відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність по штрафу та пені складає один рік та вийшла 25.11.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

В силу п. 8.3. договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання договору.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що сторони скористалися наданим їм ст. 259 ЦК України правом та збільшили позовну давність щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені), а тому посилання відповідача 2 на те, що відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність по штрафу та пені складає один рік та вийшла 25.11.2010 р., є необґрунтованими.

Однак, сторони вказаним пунктом договору не тільки збільшили тривалість позовної давності, як це передбачено ч. 1 ст. 259 ЦК України, але й змінили порядок її обчислення, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 260 ЦК України, оскільки встановили, що позовна давність обчислюється з моменту укладення договору.

В абз. 2 п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

На підставі викладеного, положення п. 8.3. договору щодо обчислення позовної давності з моменту підписання договору судом не застосовуються, отже строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені закінчується 24.11.2014 р., а щодо вимоги про стягнення штрафу - 12.09.2014 р.

Враховуючи те, що позивачем не пропущено встановлений договором строк позовної давності, наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення 1297,22 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі п. 8.4. договору заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-2 6242,40 грн. штрафу за прострочення оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 8.4. договору покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення оплати відповідачем 2 товару на суму 31212 грн., а наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, то вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Посилання відповідача 2 на те, що відповідно до ст.ст. 174, 193 ГК України для виникнення та виконання господарських зобов'язань необхідним є укладення договору, а у публічного акціонерного товариства «Тернівське» ніяких договірних або не договірних відносин з ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» не існувало та не існує, не приймається судом до уваги, враховуючи те, що по-перше, цивільним законодавством не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні та укладення договору поруки (ч. 1 ст. 516, ст. 553 ЦК України), по-друге, матеріали справи містять докази письмового повідомлення відповідача 2 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Щодо посилань відповідач 2 на те, що позивачем не було надано доказів того, що директор Слов'янської філії ТОВ «Тридента Агро» Лавренчук О.М. мав право підписувати договір № 143 від 07.09.2009 р., то вони також є необґрунтованими, оскільки відповідач 2 оплатив товар, отриманий за договором № 143 від 07.09.2009 р.

Позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 1000,00 грн. на підставі договору № 24-9/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.12.2012 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 24-9/12 від 24.12.2012 р., акт прийому-передачі документів від 24.12.2012 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.09.2013 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. та платіжне доручення № 175 від 24.12.2012 р. на суму 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

24.12.2012 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір № 24-9/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ЗАТ «Тернівське» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р., угоди № 86/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 р. та на підставі договору поруки № 21-08-2012-23 від 21.08.2012 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 30% річних, штрафу, інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № 143 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.09.2009 р., угоди № 86/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 р. та на підставі договору поруки № 21-08-2012-23 від 21.08.2012 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного. господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за цим договором становить 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 31.12.2012 р.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).

06.09.2013 р. позивачем та ОСОБА_1 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 1.1. договору № 24-9/12 від 24.12.2012 р., загальною вартістю 1000,00 грн.

Позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 1000,00 грн. за договором № 24-9/12 від 24.12.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 24.12.2012 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є ОСОБА_1, призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 24-9/12 від 24.12.2012 р.».

Отже, оскільки позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, та те, що сума оплати вказаних послуг позивачем є співрозмірною з ціною позову, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України та підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 915,21 грн.

Що стосується клопотання відповідача 2 про стягнення з позивача 473,76 грн. витрат на відрядження представника, то воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи те, що явка представника відповідача 2 у судові засідання не визнавалась судом обов'язковою, то витрати відповідача 2, пов'язані з явкою його представника у засідання господарського суду, не відносяться до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК, а тому не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та публічного акціонерного товариства «Тернівське» (84440, Донецька обл., Краснолиманський район, с. Терни, вул. 50 Років Жовтня, код 30898448) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1898,37 грн. (одну тисячу вісімсот дев'яносто вісім грн. 37 коп.) 30% річних, 184,09 грн. (сто вісімдесят чотири грн. 09 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 316,72 грн. (триста шістнадцять грн. 72 коп.) судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Тернівське» (84440, Донецька обл., Краснолиманський район, с. Терни, вул. 50 Років Жовтня, код 30898448) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1297,22 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто сім грн. 22 коп.) пені, 6242,40 грн. (шість тисяч двісті сорок дві грн. 40 коп.) штрафу, 731,12 грн. (сімсот тридцять одну грн. 12 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 1257,90 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят сім грн. 90 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 04.11.2013 р.