Рішення № 34492583, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18407/13 28.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»

До Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа

Вієнна Іншуранс Груп»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 350,60 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Богдан Н.О. - дов. № 48/1-4/37-Ю від 20.12.2012 р.

від відповідача: Стеценко Т.М. - дов. № 38-2013 від 16.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 1 350,60 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.07.2010 р. в смт. Коцюбинське по вул. Бакала о 13 годині 00 хвилин за участю транспортних засобів «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18407/13, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 28.10.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

На виконання вимог ухвали суду представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, що був долучений до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача визнав позовні вимоги частково.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 р. в смт. Коцюбинське по вул. Бакала о 13 годині 00 хвилин за участю транспортних засобів «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6, сталася дорожньо-транспортна пригода.

ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом допустив зіткнення з припаркованим автомобілем «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка Відділення ДАІ з обслуговування Ірпінського регіону при УДАІ ГУМВС України в Київській області, постанова Ірпінського міського суду Київської області від 06.07.2010 р. в адміністративній справі № 3-2220/2010 р. та постанова Ірпінського міського суду Київської області від 30.04.2013 р. в адміністративній справі № 3-2220/10 (про виправлення описки), відповідно до яких ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 400,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Ірпінського міського суду Київської області від 06.07.2010 р. в адміністративній справі № 3-2220/2010 р. та постановою Ірпінського міського суду Київської області від 30.04.2013 р. в адміністративній справі № 3-2220/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеними постановами визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0337345 від 19.02.2010 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

15.07.2010 р. представником ТОВ «Естімейт» було проведено огляд транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, та складено Акт огляду транспортного засобу №5872Е.

20.07.2010 р. ТОВ «Естімейт» було складено Звіт № 5872 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, а саме: транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, та визначено вартість матеріального збитку в розмірі 1 418,77 грн. (разом з ПДВ).

На підставі заяви про страховий випадок від 05.07.2010 р., заяви про порядок виплати страхового відшкодування від 26.07.2010 р., рахунку-фактури № 0000046272 від 11.08.2010 р. та Акту виконаних робіт № 2010025545 від 11.08.2010 р., Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та 15.09.2010 р. складено страховий акт № 108713 транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у розмірі 1 350,60 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу №19G-0337345 від 19.02.2010 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 5658 від 22.09.2010 р. 1 350 60 грн. страхового відшкодування ОСОБА_5 на рахунок філії «Автоцентр на Столичному» ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

Враховуючи те, що у постанові Ірпінського міського суду Київської області від 06.07.2010 р. в адміністративній справі № 3-2220/2010 р. та постанові Ірпінського міського суду Київської області від 30.04.2013 р. в адміністративній справі № 3-2220/10 встановлено, що з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1.

З огляду на те, що Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0337345 від 19.02.2010 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.07.2010 р. в смт. Коцюбинське по вул. Бакала, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_5 - власника автомобіля «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення шкоди у розмірі 1 350,60 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.07.2010 р. в смт. Коцюбинське по вул. Бакала о 13 годині 00 хвилин за участю транспортних засобів «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У судовому засіданні 28.10.2013 р. представник відповідача надав на розгляд суду відзив на позовну заяву, в якому визнав свою заборгованість перед позивачем у розмірі 840,60 грн., за вирахуванням суми франшизи 510,00 грн. за Полісом №ВС/2115046, укладеного 22.10.2009 р. між відповідачем та ОСОБА_4

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2115046 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25500,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву № 108713 на суму 1 350,60 грн. про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої ДТП (вих. № 108713 від 27.08.2013 р.) за полісом № ВС/2115046.

Однак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що визнає суму боргу в розмірі 840,60 грн. (1350,60 грн. - 510,00 грн. = 840,60 грн.), оскільки 510,00 грн. є франшизою відповідно до Полісу №ВС/2115046.

Розглянувши відзив відповідача, суд, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийняв його до уваги та визнав безпідставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 510,00 грн, що становить франшизу за Полісом №ВС/2115046.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо стягнення 840,60 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.07.2010 р. в смт. Коцюбинське по вул. Бакала о 13 годині 00 хвилин за участю транспортних засобів «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн., яка становить суму франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/2115046.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ідентифікаційний код 24175269) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 840 (вісімсот сорок) грн. 60 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 070 (одна тисяча сімдесят) грн. 82 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 04.11.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.