Рішення № 34492324, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15484/13 28.10.13За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 031,92 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Грабовський О.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Семенова А.С. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 8 031,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 016-07-1690-20 від 29.08.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки Фольксваген, д/н НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Мерседес, д/н НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3645250, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року порушено провадження по справі № 910/15484/13, розгляд справи призначено на 23.09.2013 року.

У відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, ухвалою від 23.09.2013 року відкладено розгляд справи на 14.10.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2013 надав відзив на позов в якому зазначив, що позивачем не підтверджено факт виплати страхового відшкодування; позивачем не надано погодження вигодонабувача по договору добровільного страхування на виплату страхового відшкодування; позивачем не застосовано принцип пропорційної відповідальності передбачений п. 8.2 договору добровільного страхування, оскільки страхова сума складає 170000,00 грн., а дійсна вартість - 183863,95 грн., таким чином автомобіль було недостраховано, а отже і виплата страхового відшкодування мала бути пропорційною.

В судовому засіданні 14.10.2013, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.10.2013.

Ухвалою суду від 14.10.2013 продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 28.10.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2013 надав доповнення до відзиву на позовну заяву в якому зазначив, що сума страхового відшкодування вираховується пропорційно застрахованій суми по договору страхового відшкодування, зменшується на суму ПДВ та за вирахуванням 500,00 грн. франшизи і могла б бути пред'явлена до стягнення з відповідача в розмірі 5961,90 грн.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.10.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 між ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 016-07-1690-20, яким було застраховано автомобіль Фольксваген д/н НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до довідки № 9199490 про дорожньо-транспортну пригоду ЦБДР та АС МВС України 14.05.2013 року у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Мерседес д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки Фольксваген д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5.

Постановою Печерського районного суду м. Києва № 757/11429/13-п від 08.07.2013, ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 2439 від 31.05.2013, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген д/н НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 10259,36 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 9843-Т від 18.06.2013 на суму 8531,92 грн.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 8531,92 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 27.06.2013.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на 05.02.2013 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 14.05.2013 р.) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Позивачем представлено витяг з Моторного (транспортного) страхового бюро України стосовно договору (полісу № АС/3645250) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до витягу з М(Т)СБУ по полісу № АС/3645250, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_6, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 500,00 грн., діючий на 14.05.2013 р.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АС/3645250, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

У відзиві вих. № 697-ю від 14.10.2013 року відповідач, зазначає, що позивачем не підтверджено факт виплати страхового відшкодування.

Разом з тим, матеріали справи містять належним чином завірену копію видаткового касового ордеру від 27.06.2013, яка приймається судом в якості належного та допустимого доказу що підтверджує виплату страхового відшкодування.

Суд не приймає до уваги також заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи згоди вигодонабувача (Банк «Фінанси та Кредит») на перерахування страхового відшкодування оскільки відповідно до умов укладеного між позивачем та ОСОБА_3, Банк «Фінанси та Кредит» є вигодонабувачем лише в частині заборгованості за кредитним договором, а в іншій частині різниці за кредитним договором та розміром страхового відшкодування є ОСОБА_3, якій і було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8 531,92 грн. (видатковий касовий ордер від 27.06.2013 року). Доказів наявності заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.

Також відповідач вказав, що позивачем не застосовано принцип пропорційної відповідальності передбачений п. 8.2 договору добровільного страхування, оскільки страхова сума складає 170000,00 грн., а дійсна вартість - 183863,95 грн., таким чином автомобіль було недостраховано, а отже і виплата страхового відшкодування мала бути пропорційною.

Проте, зазначене вище твердження відповідача не заслуговує на увагу, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Твердження відповідача про те, що виплата суми ПДВ в складі страхового відшкодування відбувається лише у разі проведення фактичного відновлювального ремонту застрахованого автомобіля на СТО, яке є платником ПДВ та надання відповідних підтверджуючих документів проведення такого ремонту, є безпідставними, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку потерпілої особи у ДТП проводити відновлювальний ремонт власного пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля саме на СТО, яке є платником ПДВ, а тому правові підстави щодо вирахування суми ПДВ із суми страхового відшкодування, здійсненого на користь страхувальника - відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 10.03.2011 р. у справі № 4/223 та від 11.08.2010 року № 12/428.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 14.05.2013р.) при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує оцінену шкоду. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 031,92 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вулиця Обсерваторна, 17, літ. А, ідентифікаційний код 21626809) 8031,92 грн. (вісім тисяч тридцять одна гривня 92 коп.) страхового відшкодування, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2013

Суддя Грєхова О.А.