Рішення № 34492272, 29.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" жовтня 2013 р. Справа № 906/1123/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Заруцькій О.О.,

за участю представників сторін:

- від позивача: Гуртовенка Р.М. - представник за довіреністю

від 25.06.2013р.,

- від відповідача-1: Бондарчука А.М. - представник за довіреністю №39

від 14.08.2012р.,

Фарафонова С.Л. - представник за довіреністю

від 14.08.2012р.,

- від відповідача-2: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Светолюкс" (м.Житомир)

до 1) Публічного акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" (м.Житомир)

2) Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області (м.Житомир)

про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити дії.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням представника позивача, відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Приватне підприємство "Светолюкс" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить:

- визнати за Приватним підприємством "Светолюкс" право власності на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс піонерського табору (дитячий табір відпочинку), що розташований в с.Левків, Житомирського району по вул.Лісовій, 51, який складається з будівель майнового комплексу піонерського табору (дитячого табору відпочинку): літ. "Б" - спальний корпус №1 площею 578,3 кв.м.; літ. "В" - спальний корпус №2 площею 146,3 кв.м.; літ. "Г" - спальний корпус №3 площею 146,3 кв.м.; літ. "Д" - спальний корпус №4 площею 189,5 кв.м.; літ. "Е" - спальний корпус №5 площею 189,5 кв.м.; літ. "Ж" - спальний корпус №6 площею 189,5 кв.м.; літ. "А" - їдальня площею 877,1 кв.м.; літ. "З" - дім КСО площею 62,0 кв.м.; літ. "У-У1" - туалет площею 31,0 кв.м.; літ. "И" - склади площею 15,0 кв.м.; літ. "К" будинок сторожа площею 16,5 кв.м. - загальною площею 2441,0 кв.м.

- зобов'язати Реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "Светолюкс" на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс піонерського табору (дитячий табір відпочинку) розташованого в с.Левків, Житомирського району по вул.Лісовій, 51, що складається з будівель майнового комплексу піонерського табору (дитячого табору відпочинку): літ. "Б" - спальний корпус №1 площею 578,3 кв.м.; літ. "В" - спальний корпус №2 площею 146,3 кв.м.; літ. "Г" - спальний корпус №3 площею 146,3 кв.м.; літ. "Д" - спальний корпус №4 площею 189,5 кв.м.; літ. "Е" - спальний корпус №5 площею 189,5 кв.м.; літ. "Ж" - спальний корпус №6 площею 189,5 кв.м.; літ. "А" - їдальня площею 877,1 кв.м.; літ. "З" - дім КСО площею 62,0 кв.м.; літ. "У-У1" - туалет площею 31,0 кв.м.; літ. "И" - склади площею 15,0 кв.м.; літ. "К" будинок сторожа площею 16,5 кв.м. - загальною площею 2441,0 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.316, 319, 328, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України. Зокрема, ПП "Светолюкс" зазначає, що згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та вказує, що відповідач не визнає та оспорює право власності позивача, яке, за доводами останнього, набуте на законних підставах, що підтверджується наданими доказами: біржовою угодою, актом приймання-передачі, платіжними дорученнями тощо. На думку позивача, ПП "Светолюкс" є добросовісним набувачем спірного майна. Стверджує, що у відповідності до ст.388 ЦК України дане майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, а відтак, у відповідності до ст.330 ЦК України позивач набув права власності на дане майно.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.08.2013р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.08.2013р. відкладено розгляд справи на 11.09.2013р.

На адресу господарського суду 10.09.2013р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ВАТ "Верстатуніверсалмаш" зазначає, що право власності на об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс дитячого табору відпочинку, розташований в с.Левків, Житомирського району по вул.Лісовій, 51 виникло у позивача за біржовою угодою №4 від 01.02.2006p., яка визнана недійною рішенням господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д (залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій), що підтверджує сам позивач. Вказує, що порядок визнання права власності на майно визначається главою 24 ЦК України, за якою добросовісним набувачем права власності визнається та особа, яка права власності набула правомірно, а незаконність набуття права власності не встановлено судом. На думку відповідача-1, право власності набуте позивачем за біржовою угодою №4 від 01.02.2006р. не може вважатись набутим правомірно, оскільки дана угода визнана недійсною. Таким чином, правовідносини позивача щодо набуття права власності втратили чинність і не можуть бути поновлені у зв'язку з відсутністю підстав, а саме правочину - біржової угоди №4 від 01.02.2006р., яка визнана недійсною з усіма правовими наслідками.

ВАТ "Верстатуніверсалмаш" посилається також на те, що справа №12/94-Д за позовом ВАТ "Верстатуніверсалмаш" до ТОВ "ТД "Романів" закінчилась прийняттям рішення від 29.10.2008р. про розірвання договору №50-18/03 купівлі-продажу майнового комплексу - дитячого табору відпочинку в с.Левків Житомирського району, який було укладено 04.09.2003р. між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "ТД "Романів". Постановами Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. та Вищого господарського суду України від 31.03.2009р. вказане рішення залишено без змін.

Також, ВАТ "Верстатуніверсалмаш" вказує, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.01.2010р. у справі №5/121-Д, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р., визнано недійсним укладений 04.09.2003р. між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів" договір №50-18/03 купівлі-продажу майнового комплексу - дитячого табору відпочинку в с.Левків, Житомирського району. Таким чином, з 19.01.2010р. договір №50-18/03 купівлі-продажу майнового комплексу - дитячого табору відпочинку в с.Левків Житомирського району, який було укладено 04.09.2003р. між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "ТД "Романів" є недійсним з усіма правовими наслідками недійсності правочину.

Посилаючись на наведене, ВАТ "Верстатуніверсалмаш" вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову ПП "Светолюкс" про визнання права власності на цілісний майновий комплекс - дитячий табір відпочинку, розташований в с.Левків, Житомирського району по вул.Лісовій, 51.

За клопотанням позивача про витребування доказів та клопотанням відповідача-1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неявкою представника відповідача-2 та невиконанням ним вимог ухвал суду, ухвалою від 11.09.2013р. господарський суд відклав розгляд справи на 26.09.2013р.

Також ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.09.2013р. у зв'язку із зміною найменування відповідача-1 з Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" (ідентифікаційний код 00222172) на Публічне акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш" (ідентифікаційний код 00222172), визначено відповідачем-1 у справі Публічне акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш" (ідентифікаційний код 00222172).

У зв'язку з заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням відповідачем-2 вимог ухвали суду, ухвалою від 26.09.2013р. розгляд справи відкладено на 07.10.2013р.

Ухвалою від 07.10.2013р. продовжено строк розгляду спору за клопотанням позивача, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, відкладено розгляд справи на 29.10.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, доповненнях до позовної заяви (вх. №13207 від 21.08.2013р., а.с. 25-27, т.1) та додаткових поясненнях до позовної заяви (вх.№15014, від 25.09.2013р., а.с.163-165, т.1).

В додаткових поясненнях позивач посилається на те, що рішення господарського суду від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д, залишене без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій мотивоване тією обставиною, що право власності на дитячий табір відпочинку ВАТ "Верстатуніверсалмаш" зареєструвало на підставі скасованої постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2005р., і тому біржова угода порушує право власності ТОВ "ТД "Романів", який набув дане право на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу дитячого табору відпочинку від 04.09.2003р. В то же час, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.01.2010р. у справі №5/121-Д договір купівлі-продажу дитячого табору відпочинку №50-18/03 від 04.09.2003р., що укладено між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "ТД "Романів", визнано недійсним на тій підставі, що даний договір зі сторони ВАТ "Верстатуніверсалмаш" було укладено керуючим санацією без наявності відповідних повноважень та з порушенням вимог ст.ст.17,20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, позивач вважає, що не могло існувати порушення права власності ТОВ "ТД "Романів" на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу №50-18/03 від 04.09.2003р., що слугувало підставою в рішенні суду від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д визнати біржову угоду №4 від 01.02.2006р. недійсною, оскільки договір купівлі-продажу №50-18/03 від 04.09.2003р., який передбачав перехід права власності на спірне майно ТОВ "ТД "Романів", визнано недійсним постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.01.2010р. у справі №5/121-Д. Оскільки право власності ТОВ "ТД "Романів" на майновий комплекс , не порушено укладенням біржової угоди №4 від 01.02.2006р., то дана обставина, на переконання позивача, не може враховуватись як підстава недійсності правочину щодо відчуження ВАТ "Верстатуніверсалмаш" спірного майна ПП "Светолюкс".

Також, ПП "Светолюкс" посилається на те, що станом на дату вчинення біржової угоди №4 від 01.02.2006р. законним власником спірного майна був ВАТ "Верстатуніверсалмаш" і, оскільки останній передав спірне майно ПП "Светолюкс" за актом приймання-передачі №1 від 02.02.2006р., дане майно перейшло у власність позивача за згодою ВАТ "Верстатуніверсалмаш". Про належність ВАТ "Верстатуніверсалмаш", станом на дату вчинення біржової угоди №4 від 01.02.2006р., на праві власності дитячого табору відпочинку свідчить також витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №9558018 від 12.01.2006р.

Позивач вказує, що як вбачається з судових актів у справах №5/121-Д (про визнання недійсним договору купівлі-продажу дитячого табору відпочинку), №6/121-Д (про визнання недійсною біржової угоди), суди не ухвалювали рішення про застосування правових наслідків недійсності правочинів. Крім того, з тексту рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д та постанов Житомирського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р., Вищого господарського суду від 19.06.2008р. вбачається, що ВАТ "Верстатуніверсалмаш" в процесі розгляду даної справи визнавав чинність біржової угоди №4 від 01.02.2006р. та визнавав ПП "Светолюкс" законним власником спірного майна, і навіть оскаржував в апеляційному та касаційному порядку рішення судів апеляційної та касаційної інстанції, що свідчить про волю відповідача на передачу спірного майна у власність позивача та визнання факту законності набування позивачем права власності.

До того ж позивач звертає увагу на те, що у справі №6/121-Д визнано недійсною лише біржову угоду №4 від 01.02.2006р., однак прилюдні торги з реалізації активі платника податків, які відбулися 25.01.2006р. та протокол аукціону №7 від 25.01.2006р., які були частиною укладення біржової угоди, визнані недійсними не були, а отже, є чинними.

Крім того, позивач вказує, що сторони по справі - ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ПП "Светолюкс" додатково, крім акту приймання-передачі №1 від 02.02.2006р., склали ще один акт приймання-передачі, згідно з яким відповідачем було передано позивачу дитячий табір відпочинку "Юний верстатобудівник", розташований в с.Левків Житомирського району по вул.Лісовій, 51, реалізований Державною біржею нерухомості згідно протоколу аукціону №7 від 25.01.2006р. Таким чином, за твердженням позивача, даний акт складений не на підставі окремої біржової угоди №4 від 01.02.2006р., а на підставі протоколу аукціону з реалізації даного нерухомого майна. Тобто, своїми діями відповідач підтвердив здійснення правочину щодо відчуження ПП "Светолюкс" спірного майна, і сам факт визнання недійсною окремої біржової угоди №4 від 01.02.2006р. за рішенням суду, не може свідчити про визнання недійсним правочину щодо реалізації спірного майна в порядку відчуження активів платника податків на підставі протоколу аукціону №7 від 25.01.2006р., який визнаний недійсним не був.

Позивач вказує, що право власності на майновий комплекс дитячого табору відпочинку, що розташований в с.Левків Житомирського району по вул.Лісовій, 51, зареєстроване за ВАТ "Верстатуніверсалмаш" відповідно до постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. по справі №12/94"Д", яка була скасована постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2005р. У зв'язку з цим, на думку позивача, державну реєстрацію права власності було проведено незаконно, з порушенням вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, оскільки жодних підстав для такої реєстраційної дії не існувало.

Представники відповідача-1 проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначили, що оскільки біржову угоду купівлі-продажу майна №4 від 01 лютого 2006 року, на підставі якої позивач набув право власності на спірне майно, визнано недійсною рішенням господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д, яке постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р., постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008 року залишено без змін, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ПП "Светолюкс" про визнання права власності. Також вказали, що за ВАТ "Верстатуніверсалмаш" зареєстровано право власності на дитячий табір відпочинку, розташований в с.Левків, Житомирського району по вул. Лісовій, 51.

Відповідач-2 повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000212503430 про вручення 14.10.2013р. уповноваженій особі відповідача-2 рекомендованого листа. На адресу господарського суду Житомирської області 29.10.2013р. від відповідача-2 надійшла інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої право власності на дитячий табір відпочинку, розташований в с.Левків, Житомирського району по вул. Лісовій, 51, зареєстровано 18.02.2008р. за ВАТ "Верстатуніверсалмаш", а також клопотання про розгляд справи без участі представника Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали господарських справ №4/238-Б, №6/121-Д, №12/94-Д, №5/121-Д, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтвом на право власності на майновий комплекс дитячого табору відпочинку серії САС №947090 від 24 лютого 2003 року, виданим на підставі рішення виконкому Левківської сільської ради від 16.01.2003р. за №5 посвідчено, що об'єкт в цілому, який розташований в с.Левків Житомирського району Житомирської області по вул.Лісовій, 51, та складається з об'єктів нерухомого майна згідно інвентарної справи №818, належить Відкритому акціонерному товариству "Верстатуніверсалмаш" на праві колективної власності (а.с.84, т.1).

Згідно витягу серії ВАА №529957 з реєстру прав власності на нерухоме майно, Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 24.02.2003р. за ВАТ "Верстатуніверсалмаш" було зареєстроване право власності на дитячий табір відпочинку, с.Левків реєстраційний номер 145678, номер запису 1110 в книзі 155. Підставою виникнення права власності є вказане свідоцтво про право власності серії САС №947090 від 24.02.2003р. (а.с.85,т.1).

04.09.2003 року ВАТ "Верстатуніверсалмаш" (відповідач-1) та ТОВ "Торговий дім "Романів" уклали договір купівлі-продажу №50-18/03 (а.с.94, т.1), згідно умов якого ВАТ "Верстатуніверсалмаш" передав у власність ТОВ "Торговий дім "Романів" майновий комплекс дитячого табору відпочинку, що знаходиться в с.Левків Житомирського району.

Відповідно до витягу №1619828 з реєстру прав власності на нерухоме майно Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 01.10.2003р. за ТОВ "ТД "Романів" було зареєстроване право власності на дитячий табір відпочинку, с.Левків реєстраційний номер 145678, номер запису 1110 в книзі 155. Підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу №50-18/03 між юридичними особами.

Слід зазначити, що у провадженні господарського суду Житомирської області перебувала справа №12/94"Д" за позовом Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" за участю третіх осіб на стороні позивача: Державної податкової інспекції в м.Житомирі і Приватного підприємства "Светолюкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів", за участю третьої особи на стороні відповідача: ВАТ "ВТБ Банк" про розірвання договору купівлі-продажу №50-18/03 від 04.09.2003р.

Із матеріалів справи №12/94"Д", оглянутих судом, вбачається, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу №50-18/03 від 04.09.2003 року ВАТ "Верстатуніверсалмаш" зазначало непроведення покупцем - ТОВ "Торговий дім "Романів" розрахунків за майновий комплекс дитячого табору відпочинку, що є істотним порушенням умов договору.

В подальшому, ВАТ "Верстатуніверсалмаш" подало заяву від 26.10.2004 року №1268/01 (а.с.32, т.2) про зміну підстав позову у справі №12/94 "Д". В цій заяві позивач, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, просив прийняти рішення про визнання договору купівлі-продажу від 04.09.2003 року недійсним та повернення майнового комплексу дитячого табору відпочинку.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 березня 2005 року у справі №12/94"Д" відмовлено ВАТ "Верстатуніверсалмаш" в задоволенні позову про визнання недійсним договору №50-18/03 від 04.04.2003 року купівлі-продажу майнового комплексу - дитячого табору відпочинку в с.Левків, Житомирського району (а.с.135-136, т.1).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. у справі №12/94 "Д" рішення господарського суду Житомирської області від 16 березня 2005 року у справі №12/94"Д" скасовано та прийнято нове рішення:

- позов Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів" про визнання недійсним договору №50-18/03 від 04.09.2003 року задоволено;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу - дитячого табору відпочинку №50-18/03 від 04.09.2003 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Верстстуніверсалмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів";

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів" передати Відкритому акціонерному товариству "Верстатуніверсалмаш" майновий комплекс - дитячий табір відпочинку, що знаходиться за адресою: с.Левків, вул.Лісова, 51, Житомирського району Житомирської області (а.с.137-139, т.1).

На підставі постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. у справі №12/94"Д" Житомирське обласне державне комунальне підприємство по технічній інвентаризації зареєструвало за ВАТ "Верстатуніверсалмаш" право власності на дитячий табір відпочинку (а.с.52-53, т.2).

Постановою від 11.10.2005р. Вищий господарський суд України скасував постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2005р. у справі №12/94"Д" та рішення господарського суду Житомирської області, а справу №12/94"Д" передав на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Згідно біржової угоди №4 від 01 лютого 2006 року між членом біржі біржовим посередником виробничо-побутовим підприємством "Добробут-Сервіс" Ради профспілки ДПС в Житомирській області, яке діяло від імені Житомирської ОДПІ та ПП "Светолюкс" ("Покупець") дитячий табір відпочинку продано ПП "Светолюкс". Торги було проведено за дорученням податкового органу згідно заявки-доручення №12 від 19.01.2006р. (а.с.12, т.1) з метою погашення податкового боргу платника податків - ВАТ "Верстатуніверсалмаш" на підставі ст.10 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

02.02.2006р. ПП "Светолюкс" та ВАТ "Верстатуніверсалмаш" підписали між собою акт передачі дитячого табору відпочинку, розташованого в с.Левків Житомирського району по вул.Лісовій,51, про передачу нерухомого майна за біржовою угодою №4 від 01.02.2006р. (а.с.12, т.1).

06.03.2006р. право власності ПП "Светолюкс" на спірне майно було зареєстровано Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10022843 (а.с.107, т.1). При цьому, у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10022843 зазначено, що підставою виникнення права власності є біржова угода №4 від 01.02.2006р.

Згідно матеріалів справи №12/94"Д", під час нового розгляду справи ВАТ "Верстатуніверсалмаш" повторно звернулось до господарського суду із заявою від 02.08.2006 року (а.с.37-38,т.2) про зміну підстави позову у справі №12/94"Д", у якій просило прийняти рішення про визнання договору купівлі-продажу від 04.09.2003 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.10.2006р. у справі №12/94 "Д" провадження у справі було зупинено у зв'язку з неможливістю розгляду справи №12/94 "Д" до вирішення господарським судом справи №6/121-Д за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів" до Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш", Приватного підприємства "Светолюкс", Державної податкової інспекції у м.Житомирі за участю третіх осіб: на стороні позивача - Акціонерного комерційного банку "Мрія", на стороні відповідачів - Виробничо-побутового підприємства "Добробут-Сервіс" Ради профспілки ДПС в Житомирській області про визнання недійсною біржової угоди (а.с.41, т.2).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р., яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008р., позов ТОВ "Торговий дім "Романів" у справі №6/121-Д задоволено: визнано недійсною біржову угоду від 01 лютого 2006 року купівлі-продажу дитячого табору відпочинку, що знаходиться в с.Левків, вул.Лісова, 51, та стягнуто з ДПІ у м.Житомирі на користь позивача понесені позивачем судові витрати (а.с.128-129, т.1).

При вирішенні спору господарські суди встановили, що право власності на зазначене нерухоме майно (табір відпочинку) ВАТ "Верстатуніверсалмаш" зареєструвало на підставі скасованої постанови Житомирського апеляційного суду від 08.07.2005 року, у зв'язку з чим власником цього нерухомого майна є ТОВ "Торговий дім "Романів", який набув право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу дитячого табору відпочинку від 04 вересня 2003 року, а тому на день укладення біржової угоди дитячий табір відпочинку фактично не належав ВАТ "Верстатуніверсалмаш", тому податковий орган не вправі був виставляти його на продаж. Встановлено, що біржова угода від 01 лютого 2006 року купівлі-продажу дитячого табору відпочинку, що знаходиться в с.Левків, вул.Лісова, 51, порушує права ТОВ "Торговий дім "Романів" як власника нерухомого майна.

Ухвалою від 07.05.2008р. провадження у справі №12/94-Д" було поновлено (а.с.42, т.2).

17.06.2008 року ВАТ "Верстатуніверсалмаш" повторно подало господарському суду Житомирської області заяву вх.№5712/08 (від 02.09.2006 року №1121/27) про зміну предмету позову у справі №12/94 "Д" та просило прийняти рішення про визнання договору купівлі-продажу від 04.09.2003 року недійсним (а.с.39-40, т.2).

Ухвалою від 15.07.2008р. господарський суд Житомирської області відмовив у прийнятті до розгляду заяви позивача від 02.09.2006р. №1121/27 про зміну предмета позову - визнання договору купівлі-продажу від 04.09.2003р. за №50-18/03, укладеного між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів", недійсним з огляду на порушення правил ч.4 ст.22 ГПК України (а.с.43, т.2).

За результатами нового розгляду справи №12/94"Д" господарський суд Житомирської області прийняв рішення від 29.10.2008р., яким задовольнив позов ВАТ "Верстатуніверсалмаш" (в первісній редакції): розірвав договір купівлі-продажу від 04.09.2003р. за №50-18/03, укладений між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів", з підстав невиконання ТОВ "Торговий дім "Романів" свого зобов'язання щодо оплати придбаного за цим договором майнового комплексу - дитячого табору відпочинку (а.с.141-142, т.1).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. рішення господарського суду Житомирської області від 29.10.2008р. у справі №12/94"Д" залишено без змін; вказані рішення і постанова, у свою чергу, залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2009р. (а.с.143-148, т.1).

Крім того, у провадженні господарського суду перебувала справа №5/121"Д" за позовом Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства "Светолюкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Романів" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання договору купівлі-продажу №50-18/03 від 04.09.2003р. недійсним.

З матеріалів оглянутої судом справи №5/121"Д" вбачається, що у вересні 2008 року ВАТ "Верстатуніверсалмаш" звернувся з позовом про визнання недійсним договору №50-18/03 від 04.04.2003 року купівлі-продажу майнового комплексу - дитячого табору відпочинку в с.Левків, Житомирського району, укладеного між сторонами (а.с.17-18, т.2). Вимоги були мотивовані тим, що укладання договору №50-18/03 від 04.09.2003 року між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ТОВ "Торговий дім "Романів" відбулось під час процедури санації ВАТ "Верстатуніверсалмаш" у справі про банкрутство №1/35"Б", порушеної господарським судом Житомирської області. Відповідно до ч.6 ст.19 та ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнаних його банкрутом" продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу або частини майна проводиться на відкритих торгах в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням особливостей встановлених цим Законом, якщо інше не передбачено планом санації. План санації не передбачав продаж дитячого табору відпочинку, а тому продаж можливий був лише шляхом відкритих торгів.

В судовому засіданні 17.08.2009р. представники ВАТ "Верстатуніверсалмаш" надали заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просили заявлені в позові вимоги про визнання договору купівлі-продажу №50-18/03 від 04.09.2003р. недійсним доповнити пунктом 2 такого змісту: "2. Зобов'язати кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору №50-18/03 від 04.09.2003р." (а.с.19, т.2).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.08.2009р. у справі №5/121"Д" у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності (а.с.21-22, т.2).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19 січня 2010р. у справі №5/121"Д" рішення господарського суду Житомирської області від 17 серпня 2009р. скасовано частково, позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу №50-18/03 від 4 вересня 2003р. В решті вимог відмовлено (а.с.23-27, т.2).

При, цьому, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що договір №50-18/03 від 04.09.2003р. слід визнати недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР із моменту його укладання без застосування наслідків його недійсності, оскільки та обставина, що покупцем за договором купівлі-продажу ТОВ"Торговий дім "Романів" не проведено розрахунків з продавцем встановлена рішенням господарського суду Житомирської області від 29.10.2008р. у справі №12/94 "Д", відповідно до якого спірний договір було розірвано у зв'язку із невиконанням ТОВ "Торговий дім "Романів" свого зобов'язання щодо оплати вартості дитячого табору відпочинку, а виконання продавцем ВАТ "Верстатуніверсалмаш" своїх зобов'язань за договором спростовується інформаційною довідкою Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 16.06.2009 року (а.с.20,т.2), згідно з якою дитячий табір відпочинку, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Левків, вул.Лісова, 51, належить на праві власності ВАТ "Верстатуніверсалмаш".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2010р. у справі №5/121-Д постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19 січня 2010р. залишено без змін (а.с.28-29, т.2).

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у даній справі, господарський суд враховує наступне.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - дитячий табір відпочинку, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Левків, вул.Лісова, 51.

Відповідно до п.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

За приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У даному випадку, відповідно до встановлених обставин справи, відчуження та передача позивачу об'єкта спору в цій справі, відбувалась не з волі власника, яким було на той час ТОВ "Торговий дім "Романів", а отже, має місце передбачена законом можливість витребування від набувача придбаного майна.

За таких обставин, в суду відсутні підстави вважати позивача добросовісним набувачем, в якого не може бути витребувано спірне майно в порядку, визначеному ст.388 ЦК України, наслідком чого могло б бути визнання за позивачем права власності на спірне майно відповідно до положень ст.330 ЦК України.

Окрім того, суд зауважує, що позивач обґрунтовує своє право власності біржовою угодою №4 від 01 лютого 2006 року, підписаною між членом біржі біржовим посередником виробничо-побутовим підприємством "Добробут-Сервіс" Ради профспілки ДПС в Житомирській області (продавець), яке діяло від імені Житомирської ОДПІ та ПП "Светолюкс" (покупець) на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Частиною 1 ст.392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д, яке набуло чинності згідно постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. та залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008р., визнано недійсною біржову угоду від 01 лютого 2006 року купівлі-продажу дитячого табору відпочинку, що знаходиться в с.Левкові, вул.Лісова, 51.

У мотивувальній частині рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д зазначено, що суд не застосовує правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України, так як позивач не ставив таку вимогу.

Відповідно до ст.124 Конституції України та положень ст.4-5 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2007р. у справі №6/121-Д набрало законної сили та є обов'язковим для врахування судом і при вирішенні даного спору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з п.1 ст.236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи зі змісту вищенаведених норм та матеріалів справи, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс піонерського табору (дитячий табір відпочинку) розташований в с.Левків, Житомирського району по вул.Лісовій, 51, що складається з будівель майнового комплексу піонерського табору (дитячого табору відпочинку): літ. "Б" - спальний корпус №1 площею 578,3 кв.м.; літ. "В" - спальний корпус №2 площею 146,3 кв.м.; літ. "Г" - спальний корпус №3 площею 146,3 кв.м.; літ. "Д" - спальний корпус №4 площею 189,5 кв.м.; літ. "Е" - спальний корпус №5 площею 189,5 кв.м.; літ. "Ж" - спальний корпус №6 площею 189,5 кв.м.; літ. "А" - їдальня площею 877,1 кв.м.; літ. "З" - дім КСО площею 62,0 кв.м.; літ. "У-У1" - туалет площею 31,0 кв.м.; літ. "И" - склади площею 15,0 кв.м.; літ. "К" будинок сторожа площею 16,5 кв.м. - загальною площею 2441,0 кв.м.

Вищенаведені встановлені судом обставини зумовлюють й відмову в задоволенні вимог позивача в частині зобов'язання Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "Светолюкс" на об'єкт нерухомого майна.

Так, відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р. "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Згідно із статями 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. У статті 19 цього Закону, визначено перелік документів необхідних для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Цим Законом встановлено повноваження органу державної реєстрації прав провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовити у їх реєстрації.

Делеговані державою повноваження орган державної реєстрації реалізує за наявності сукупності певних юридичних фактів, на підставі яких приймається рішення про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно або відмову у державній реєстрації.

Таким чином, виходячи з того, що у задоволенні позову в частині визнання за Приватним підприємством "Светолюкс" права власності на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс піонерського табору (дитячий табір відпочинку) відмовлено, беручи до уваги встановлені Законом порядок та підстави проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та повноважень органу реєстрації під час вирішення відповідних питань, позов ПП "Светолюкс" в частині зобов'язання Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "Светолюкс" на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс піонерського табору (дитячий табір відпочинку) розташований в с.Левків, Житомирського району по вул. Лісовій, 51, що складається з будівель майнового комплексу піонерського табору (дитячого табору відпочинку): літ. "Б" - спальний корпус №1 площею 578,3 кв.м.; літ. "В" - спальний корпус №2 площею 146,3 кв.м.; літ. "Г" - спальний корпус №3 площею 146,3 кв.м.; літ. "Д" - спальний корпус №4 площею 189,5 кв.м.; літ. "Е" - спальний корпус №5 площею 189,5 кв.м.; літ. "Ж" - спальний корпус №6 площею 189,5 кв.м.; літ. "А" - їдальня площею 877,1 кв.м.; літ. "З" - дім КСО площею 62,0 кв.м.; літ. "У-У1" - туалет площею 31,0 кв.м.; літ. "И" - склади площею 15,0 кв.м.; літ. "К" будинок сторожа площею 16,5 кв.м. - загальною площею 2441,0 кв.м., задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.11.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу-2 (рек. з пов.)