Рішення № 34491899, 30.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2013 р. Справа № 902/1269/13

Провадження № 2/902/60/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 36

до: Військової частини А0215 21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області та Міністерство оборони України, 21018, м.Вінниця, вул. Пирогова, 29; 03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6

про стягнення 487064,81 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Шендріков Д.О., Селецький О.В. - за довіреностями;

відповідача та третьої особи (Міністерства оборони України): Ільчик О.В. - за довіреностями;

третьої особи (Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області): не з''явився.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Військової частини А0215 про стягнення 487064,81 грн. заборгованості за отриманий товар, згідно договору № 216/12/USE-17.3-308-Д/К-12 від 14.09.2012 р., з яких: 432062,15 грн. - основного боргу, 15549,92 грн. пені, 30244,35 грн. 7% штрафу, 863,26 грн. інфляційних та 8345,13 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.09.13 р. порушено провадження у справі № 902/1269/13 та призначено засідання на 23.09.13 р.

Ухвалою суду від 23.09.13 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представника Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області розгляд справи відкладено до 14.10.13 р.

14.10.13 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.10.13 р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача та Міністерства оборони України проти заявлених позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити. При цьому зазначив, що військова частина А-0215 виконала всі передбачені бюджетним законодавством умови, за наявності яких здійснюються платежі державним казначейством України, а тому підстави для відповідальності відповідача відсутні. Ускладнення ситуації з наявними фінансовим ресурсом у грудні 2012р. та необхідність проведення головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області в першочерговому порядку розрахунків за захищеними видатками бюджетів фактично слід розцінювати як обставини непереборної сили, що виникли поза волею військової частини А-0215.

Представник Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області в попередньому судовому засіданні надав пояснення стосовно сум відкритих асигнувань, отриманих військовою частиною А0215 за період з 01.02.12 р. по 30.09.13 р.

За письмовим клопотанням Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.2012 між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт" (далі по тексту - "позивач", "постачальник") та Військовою частиною А0215 (далі по тексту - "відповідач", "замовник") було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 216/12/USE-17.3-308-Д/К-12 (далі - "договір").

Згідно із п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 договору та у специфікації товару (додаток №1 до договору). Замовник зобов"язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.4 Договору постачальник здійснює поставку товару за договором після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Сума договору становить 432062,15 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 72010,36 грн.

Ціна одиниці товару та сума договору можуть бути зменшені за взаємною згодою сторін (п.п. 3.1, 3.3 Договору).

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються за фактом поставки згідно з чинним законодавством протягом 2012 бюджетного року, на підставі наступних документів: рахунку фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару (додаток №4 до договору); акту прийому (форма №4, затверджена наказом міністерства оборони України №690 від 24.12.2010р.). Рахунок-фактура та податкова накладна оформлюються на військову частину А-0215 (м. Вінниця). Податкова накладна надається замовнику відповідно до чинного законодавства, що діє на час проведення розрахунків.

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунки за поставлений товар з постачальником замовник здійснює через відповідні реєстраційні рахунки відкриті в Головному управлінні державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Термін дії договору до 31.12.2012 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п. 10.2 Договору).

Додатками №1-5 до Договору сторони погодили найменування товару (піропатрони УДП2-1); ціну товару; зразок акта виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків, акта прийому поставленого товару; зразок витягу з формуляру.

Додатковою угодою №1 від 28.11.12 р. до договору сторони виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції: "Постачальник здійснює поставку товару (пункт 5.4 Договору) до 14.12.2012р., після надання замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару".

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши в/ч А-0215 товар (піропатрони капсульні та трубки запальники), що підтверджується актом прийому №75/75 від 13.12.2012р., який знаходиться в матеріалах справи.

На підставі вище вказаного акта між представниками державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та військовою частиною А-0215 складено акт прийому поставленого товару відповідно до договору про закупівлю товарів за державні кошти №216/12/USE-17.3-308-Д-К-12 від 14.09.2012р. на суму 432062,15 грн. Вказаний акт на виконання пункту 11.2. договору від 14.09.12 р. підписаний командиром військової частини А-1912 та головним бухгалтером державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та військовою частиною А-1912 підписано видаткову накладну №2444 від 11.12.12 р. на відпуск товару за договором на суму 432062,15 грн. В подальшому позивачем оформлено рахунок-фактуру №529, в якому зазначено постачальника та замовника товару; договір про закупівлю товарів за державні кошти №216/12/USE-17.3-308-Д-К від 14.09.2012р.; найменування та суму товару.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 432062,15 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, позивачем неодноразово на його адресу направлялися листи з вимогою сплатити наявну заборгованість за договором про закупівлю товарів за державні кошти №216/12/USE-17.3-308-Д-К-12 від 14.09.2012р.

У відповідь на вказані вимоги позивача відповідачем надіслано йому листи, якими гарантовано погашення наявної заборгованості за договором після надходження коштів на відповідні цілі.

Не погоджуючись з відповідями відповідача, позивачем 14.06.2013р. надіслано йому претензію №USE-13/3-7609 з вимогою негайно погасити наявну заборгованість за договором.

08.07.2013 року командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України на вказану претензію позивача надано відповідь №350/1/1075/ПС, в якій зазначено, що останнім проводиться робота щодо погашення існуючої кредиторської заборгованості за вказаним договором та борг буде погашено після надходження коштів на відповідні цілі.

Однак, відповідачем погашення заборгованості здійснено так і не було.

Наведенні вище обставини в їх сукупності, стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти №216/12/USE-17.3-308-Д-К-12 від 14.09.2012р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №214/12/USE-17.3-306-Д від 14.09.2012р. між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору "Поставки".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 432062,15 грн. основного боргу є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15549,92 грн. штрафних санкцій (пені), 30244,35 грн. штрафу, 863,26 грн. інфляційних та 8345,13 грн. 3% річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" вказано, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України (436-15), допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Крім того, в пункті 5 "Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010- 2011 рр." від 01.04.2012 розділу "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань", зазначено, що, виходячи із положень ч.2 ст.231 ГК України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення штрафних санкцій (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №42/562 та від 20.12.2010 у справі №06/113-38; від 28.02.2011 р. у справі № 23/22).

Між тим, згідно вимог ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Предметом розгляду даного спору є порушення грошового зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти №216/12/USE-17.3-308-Д-К-12 від 14.09.2012р. Таким чином, нарахування позивачем пені та 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України за порушенння грошового зобов"язання є необґрунтованим та безпідставним, а відтак позовні вимоги останнього в частині стягнення 15549,92 пені та 30244,35 грн. штрафу задоволенню судом не підлягають.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 8345,13 - 3% річних за період прострочення з 01.01.2013р. по 23.08.2013р. та 863,26 грн. інфляційних втрат за період прострочення з січня 2013р. по червень 2013р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо відсутності в його діях вини, а відтак і підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язання, мотивовані нездійсненням оплати отриманого товару у зв'язку із зупиненням ДКСУ у Вінницькій області проведення платежів в/ч А-0215, так як на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року вказані ним обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Дану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі № 3-28гс12.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України та п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-0215 (код ЄДРПОУ 24981451, вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (код ЄДРПОУ 21655998, вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119) 432062,15 грн. - основного боргу, 863,26 грн. інфляційних втрат, 8345,13 грн. річних та 8825,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 15549,92 грн. пені та 30244,35 грн. 7% штрафу відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати згідно переліку.

Повне рішення складено 04 листопада 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 36

3 - відповідачу 21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105

4- третій особі 21018, м.Вінниця, вул. Пирогова, 29

5- третій особі 03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6