Постанова № 34491847, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 909/101/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Сав-Ден"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013у справі№909/101/13-г господарського суду Івано-Франківської областіза позовомФермерського господарства "Сав-Ден"до1) Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4; 2) Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк";третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПВКФ "Каскад"провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився; - відповідача 2 Фуголь Є.І.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2013 №02-05/868 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №909/101/13-г (суддя Фрич М.М.) частково задоволений позов Фермерського господарства "Сав-Ден" (надалі позивач/ скаржник) до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (надалі відповідач 1) та до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (надалі відповідач 2), третя особа у справі - ПВКФ "Каскад"; за рішенням визнано виконавчий напис нотаріуса (відповідача 1) №85 від 17.01.2011 таким, що не підлягає виконанню; в частині позовних вимог про скасування виконавчого напису в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 (судді: Костів Т.С., Малех І.Б., Марко Р.І.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято у вказаній частині нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса №85 від 17.01.2011 таким, що не підлягає виконанню та про його скасування.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що на момент вчинення спірного виконавчого напису термін кредитного договору ще не сплив, і вимога банку про стягнення заборгованості за кредитом є вимогою про дострокове погашення тіла кредиту, що суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про іпотеку", яким не передбачено право іпотекодержателя до закінчення строку виконання основного зобов'язання звертати стягнення на предмет іпотеки.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, встановили наступні обставини справи: в 2008 році між ПВКФ "Каскад" (третя особа у справі) та відповідачем 2 був укладений кредитний договір №079/08М, відповідно до якого третій особі у справі відповідачем 2 було надано кредит у сумі 250 000,00 грн. з терміном повернення не пізніше 15.07.2013.

В забезпечення виконання третьою особою своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, 23.07.2008 між відповідачем 2 та позивачем у справі був укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлові будівлі площею 575,9 кв.м., що знаходяться за адресою: село Серафинці, вул. Шевченка, будинок 1а, Городенківського району, Івано-Франківської області.

17.01.2011 відповідачем 1 вчинено виконавчий напис №85 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.07.2008.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, виходив з того, що: - кредитний договір №079/08 нотаріально не посвідчувався і в даному випадку, договір іпотеки є похідним від кредитного договору; - термін дії кредитного договору спливає 15.07.2013, отже, спірний виконавчий напис від 17.01.2011 вчинено до закінчення терміну дії кредитного договору; - з умов договору іпотеки вбачається, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, в даному випадку, у суду відсутні будь-які докази того, що зобов'язання за кредитним договором не виконувалось належним чином; - в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що банком було дотримано вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо обов'язковості направлення іпотекодавцю (боржнику) вимоги; - наданий банком розрахунок заборгованості третьої особи у справі за кредитним договором №079/08 не є первинним документом, який підтверджує безспірність вимог банку виходячи із приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". При цьому, господарський суд першої інстанції керувався ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", приписами постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", ст.ст. 7, 35 Закону України "Про іпотеку".

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування спірного виконавчого напису, місцевий господарський суд керувався тим, що такий спосіб захисту прав не передбачений чинним законодавством.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виходив із того, що: - матеріалами справи підтверджується невиконання позичальником (третьою особою у справі) умов кредитного договору, що надає право банку (відповідачу 2) на реалізацію своїх прав заставодержателя, незалежно від того, що кінцевий строк погашення кредиту не настав; - безспірність вимоги визначається виключно документами, передбаченими п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", п.п. 282 та 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004, у редакції на момент вчинення спірного виконавчого напису; - з матеріалів справи вбачається подання нотаріусу належних документів, які були визнані нотаріусом достатніми; - крім того, в матеріалах справи є вимога банку направлена в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність такої вимоги. Отже, наведені обставини у сукупності свідчать про порушення судом першої інстанції засад повного з'ясування обставин справи, та є підставою для скасування рішення першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги та прийняття у вказаній частині нового рішення про відмову у позові. В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування спірного виконавчого напису, апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевим господарським судом.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п. 4 вказаної постанови Пленуму).

Вищий господарський суд України вважає, що судами попередніх інстанцій не дотримано вищевказаних вимог, що ставляться до судового рішення та обов'язків суду при їх прийнятті, з огляду на таке.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.30.2004 №20/5 (чинної на момент вчинення спірного виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно з приписами п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Приписами статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи з наведених норм, колегія суддів зазначає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису є можливим лише при наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. З'ясування питання безспірності заборгованості вчиняється нотаріусом на підставі поданих йому кредитором документів, перелік яких вказано вище.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо правомірності вчинення виконавчого напису має з'ясувати, перш за все, які конкретно документи були подані зацікавленою особою нотаріусу і на підставі яких, останній зробив відповідний висновок щодо безспірності заборгованості та, відповідно від встановленого - вчинив виконавчий напис.

В той же час, ані суд першої інстанції, роблячи висновок про небезспірність заборгованості третьої особи у справі перед банком, ані суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про те, що матеріалами справи підтверджується подання банком нотаріусу всього переліку документів, що підтверджують безспірність заборгованості третьої особи перед банком за кредитним договором №079/08М, залишили поза увагою та дослідженням головне питання, які саме конкретно документи були подані нотаріусу і на підставі яких останній зробив висновок щодо безспірності заборгованості третьої особи перед банком за вказаним кредитним договором, не перевірили чи підтверджують подані банком нотаріусу документи безспірність заборгованості ПВКФ "Каскад" за кредитним договором №079/08М, наслідком чого є передчасність протилежних висновків судів попередніх інстанцій, які були покладені в основу прийнятих ними судових рішень, що є безумовною підставою для їх скасування в силу порушення ст.ст. 47, 43 ГПК України та приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" щодо повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та обґрунтування судового рішення лише тими доказами, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Поряд з цим, колегія суддів не може не погодитися із доводами суду апеляційної інстанції щодо безпідставності зробленого місцевим господарським судом висновку щодо фактичної неможливості вчинення виконавчих написів на забезпечувальних зобов'язаннях до закінчення терміну основного зобов'язання, адже законодавчо встановлене право на задоволення вимог заставодержателя за рахунок заставленого майна пов'язується не із настанням терміну остаточного виконання основного зобов'язання, а з належністю його фактичного виконання.

Стосовно ж відмови судів попередніх інстанцій в задоволенні позовної вимоги про скасування спірного виконавчого напису, колегія суддів не вбачає підстав не погодитися із доводами судів нижчих інстанцій, оскільки в силу приписів ст. 15 ГПК України, ст. 50 Закону України "Про нотаріат", ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, такий спосіб захисту прав законодавством не передбачено.

Виходячи із наведеного, не можна вважати, що судові рішення в частині розгляду позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, прийняті у даній справі з дотриманням ст.ст. 47, 43 ГПК України, а тому, слід скасувати прийняті у даній справі судові рішення у вказаній частині, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, з'ясувати, які саме документи подавалися відповідачу 1 для вчинення спірного виконавчого напису, для чого витребувати у відповідача 1 відповідні документи, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Сав-Ден" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №909/101/13-г скасувати в частині розгляду позовної вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №85 від 17.01.2011 і у вказаній частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

В інших частинах постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №909/101/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В.Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере