Постанова № 34491836, 31.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 911/1275/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гоголь Т.Г. (доповідач),суддівВолковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Колесник Т.А. - дов. від 04.07.13, відповідача: ОСОБА_5 - дов. від 03.09.13, касаційну скаргуКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід04.09.13у справі№911/1275/13за позовомКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"до Приватного підприємця ОСОБА_6простягнення 7856,70 грн.Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Гоголь Т.Г. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_6 5546,57 грн. інфляційних втрат та 2310,13 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невчасну оплату відповідачем вартості отриманої теплової енергії за договором №939 від 01.01.06, а відтак вважав підставним стягнення з відповідача спірних сум річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.13 (суддя Ярема В.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2299,68 грн. - 3% річних, 5530,08 грн. інфляційних втрат. Господарський суд дійшов висновку про невчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №939 від 01.01.06, а відтак визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 2299,68 грн. - 3% річних та 5530,08 грн. інфляційних втрат. У решті позову відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.13 (судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 600,47 грн. інфляційних втрат і 594,79 грн. - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції установив, що справа місцевим господарським судом була розглянута за відсутності відповідача, повідомленого належним чином про час і місце засідання суду. Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку і про частковий сплив позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних і інфляційних втрат. Відтак, суд визнав підставним стягнення з відповідача 600,47 грн. інфляційних втрат і 594,79 грн. - 3% річних, нарахованих на суму боргу за договором №939 від 01.01.06 (в межах трирічного строку позовної давності).

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 264 Цивільного кодексу України, статей 43, 64, 77, 11110 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про застосування строку позовної давності до заявлених вимог та вказує на те, що цей строк переривався частковою сплатою боргу відповідачем. Підприємство вважає, що справа була розглянута судом апеляційної інстанції у незаконному складі суду та відповідач був належним чином повідомлений господарським судом першої інстанції про розгляд справи.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.

не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.01.06 між Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа" - теплопостачальною організацією та Приватним підприємцем ОСОБА_6 - споживачем було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії №939. Предметом цього договору є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції. Теплопостачальна організація постачає споживачеві теплову енергію, яку споживач зобов'язується прийняти та оплатити її за встановленими тарифами. В процесі розгляду спору судами було установлено, що за період з листопада 2008 року до квітня 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 54169,70 грн. Отримана теплова енергія була оплачена відповідачем невчасно. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_6 5546,57 грн. інфляційних втрат та 2310,13 грн. - 3% річних. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Як вже зазначалося, і це установлено судом апеляційної інстанції, відповідач за отриману упродовж листопада 2008 року - квітня 2010 року за спірним договором теплову енергію розрахувався невчасно. Відтак, за встановленого факту порушення відповідачем строків оплати за спожиту теплову енергію апеляційний господарський суд визнав вірним розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних. Між тим, суд апеляційної інстанції (з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної даності) дійшов висновку про частковий сплив позовної давності за такими вимогами та стягнув з відповідача на користь позивача (в межах трирічного строку позовної давності) 600,47 грн. інфляційних втрат і 594,79 грн. - 3% річних, нарахованих на суму боргу за договором №939 від 01.01.06. Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної даності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема, у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (пункт 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішення господарських спорів"). В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції було установлено, що господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, повідомленого належним чином про час і місце засідання суду; що відповідачем було подано апеляційному господарському суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 114, 115). Ця заява була розглянута та задоволена апеляційним господарським судом, оскільки, як вже зазначалося, відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд справи, а відтак він не мав можливості подати таку заяву до місцевого господарського суду. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про переривання строку позовної давності не може бути підставою для скасування постанови у справі. Він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним. Як встановив суд апеляційної інстанції відповідач не вчиняв дій щодо визнання річних та інфляційних втрат, а відтак строк позовної давності перерваний не був. Водночас визнається неспроможним та таким, що спростовується матеріалами справи, і довід скаржника про розгляд справи апеляційним господарським судом у незаконному складі колегії суддів. Так, згідно з Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.13 для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М., - головуючого, Гончаров С.А., Іоннікова І.А. (116 аркуш справи), якою і була прийнята оскаржувана постанова. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним господарським судом та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких встановлених обставин, не вбачається правових підстав для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.13 у справі №911/1275/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Гоголь

Судді Н.Волковицька

Л. Рогач