Постанова № 34491676, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року письмове провадження № 826/14522/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16.08.2013 №№ 0003612207, 0003622207, 0003632207, 0003642207, 248/1702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, зі збору за спеціальне використання води і застосовані штрафні (фінансові) санкції; а також застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 14.10.2013 сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем з 11.06.2013 по 24.07.2013 проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.10 по 31.03.11 встановлено їх завищення в загальній сумі 1722173 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 376655 грн., З квартали 2010 року в сумі 797134 грн., 2010 рік в сумі 1279220 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 442952 грн., та перевіркою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.0.42011 по 31.12.12, встановлено їх завищення в загальній сумі 3887755 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 453996 грн., 2-3 квартал 2011 року в сумі 1003191 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 1594331 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 501584 грн., півріччя 2012 року в сумі 1054327 грн., 3 квартали 2012 року в сумі 1585181 грн., 2012 рік в сумі 2293425 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.10 по 31.12.12 встановлено його завищення всього у сумі 1379982,0 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 14078 грн., травень 2010 року - 30685,0 грн., червень 2010 року - 34603,0 грн., липень 2010 року - 25796,0 грн., серпень 2010 року - 23966,0 грн., вересень 2010 року - 24628,0 грн., жовтень 2010 року - 34677,0грн., листопад 2010 року - 30151 грн., грудень 2010 року - 34752.0 грн., січень 2011 року - 41449 грн., лютий 2011 року 24336.0 грн., березень 2011 року 48210,0 грн., квітень 2011 року в сумі 52380 грн., травень 2010 року - 29968.0 грн., червень 2011 року - 32475.0 грн., липень 2011 року - 37822,0 грн., серпень 2011 року 46374,0 грн., вересень 2011 року - 46916,0 грн., жовтень 2011 року 36076,0 грн., листопад 2011 року 52364,0 грн., грудень 2011 року - 28439,0 грн., січень 2012 року 68556,0 грн., лютий 2011 року - 45375,0 грн., березень 2011 року - 29401,0 грн., квітень 2011 року в сумі 82721,0 грн., травень 2010 року - 118479,0 грн., червень 2011 року - 63257,0 грн., липень 2011 року - 33354,0 грн., серпень 2011 року - 39088,0 грн., вересень 2011 року 35920,0 грн., жовтень 2011 року - 31970,0 грн., листопад 2011 року - 47220,0 гри., грудень 2011 року - 54494,0 грн.

Перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу та повноти утримання податку з доходів фізичних осіб, встановлено порушення п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9, пп.«а» п.17.2. ст.17, пп.«а» ст.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003р. №889-ІУ із змінами і доповненнями, підприємством не утримано податок з доходів, отриманий фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності як інші доходи, ніж визначені у межах підприємницької діяльності в сумі 24100,00 грн. Дане порушення призвело до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3615,00 грн.

За наслідками перевірки повноти та своєчасності сплати збору за спеціальне використання води визначено податкове зобов'язання по збору за спеціальне використання води у сумі 309,97 грн.

Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами іа доповненнями), Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23.03.1996 (зі змінами і доповненнями), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. ЛГг481/95-ВР (із змінами і доповненнями) встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 10608,49 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування зазначених показників мали вплив договірні взаємовідносини позивача з контрагентами - ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ТОВ «МІКС», ТОВ «МІКСТОН», ТОВ «Унікум-2003», ТОВ «Майстер ТТ», ПП «Белвас», ПП «Гідросервіс М», ТОВ «Мостнік», ТОВ «Капітал-Н».

Так, між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.01.2010 р., на підставі якого між ними були укладені Договори-заявки на кожне окреме перевезення товару, що підтверджено актами приймання-передання послуг по кожному із договорів, які додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 на користь Позивача у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 7 780 грн. та у періоді 2012 р. на суму 86 200 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.01.2010 р., на підставі якого між ними були укладені Договори-заявки на кожне окреме перевезення товару, що підтверджено актами приймання-передання послуг по кожному із договорів, які додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 на користь Позивача у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 16 240 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. на суму 27 200 грн. та у періоді 2012 р. на суму 36 520 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_14 було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.01.2010 р., на підставі якого між ними були укладені Договори-заявки на кожне окреме перевезення товару, що підтверджено актами приймання-передання послуг по кожному із договорів, які додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_14 на користь Позивача у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 18 800 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_15 було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.01.2010 р., на підставі якого між ними були укладені Договори-заявки на кожне окреме перевезення товару, що підтверджено актами приймання-передання послуг по кожному із договорів, які додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_15 на користь Позивача у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 19 120 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. на суму 1 100 грн., у періоді 2012 р. на суму 420 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_5 були здійснені операції перевезення вантажу, що підтверджено актами-передачі виконаних робіт, які додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_5 на користь Позивача у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 8 270 грн. та періоду 1 кв. 2011 р. на суму 4 905 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_6 було укладено Договір перевезення № 48/10 від 24.10.2012 р., згідно якого останній зобов'язувався виконати автотранспортні перевезення наданого Позивачем вантажу.

На виконання умов зазначеного договору останнім були надані до матеріалів справи акти наданих послуг. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_6 на користь Позивача у періоді 2012 р. на суму 13 333,33 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_7 було укладено Договір перевезення № 180/09 від 17.09.2012 р. на виконання якого останньою були надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується актами наданих послуг, які додані до матеріалів справи. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_7 на користь Позивача у періоді 2012 р. на суму 5 958 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_8 було укладено Договір перевезення вантажу № 45 від 03.09.2012 р. на виконання якого останнім була надана послуга перевезення вантажу, що підтверджується актом № Т-00000231 від 07.09.2012 р. на суму 2 783,33 грн. у періоді 2012 р.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_9 були укладені Договір надання транспортних послуг № 2 від 26.05.2012 р. на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 2 від 26.05.2012 р., та Договір надання транспортних послуг № 17 від 14.08.2012 р. на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 17 від 14.08.2012 р. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_9 у періоді 2012 р. на суму 3 600 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_10 були укладені Договір-заявка № 24 від 21.12.2010 р. на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 24 від 23.12.2010 р. та Договір-заявка № 28 від 23.12.2010 р. на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 28 від 24.12.2010 р. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_10 у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 3 400 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_11. було укладено Договір-заявку № 166 від 01.12.2010 р. на виконання якого останнім було надано послугу перевезення вантажу, що підтверджується актом № 166 від 01.12.2010 р. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_11. у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 6 200 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_12 був укладений Договір транспортного перевезення № 01/05/12 від 01.05.2012 р. на виконання якого останнім було надано Позивачу послуг з перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними. Зазначені первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_12 у періоді 2012 р. на суму 357 610,50 грн.

Між Позивачем та ФОП ОСОБА_13 був укладений Договір від 28.12.2009 про перевезення вантажу, за яким ФОП ОСОБА_13 як перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Позивачем як відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Також між Позивачем та ФОП ОСОБА_13 був укладений договір № 02 від 10.01.2011 про перевезення вантажу, за яким останній бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Позивачем як відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, контрагентом виписані позивачу первинні документи: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт по вантажних перевезенням автотранспортом.

Між Позивачем та ТОВ «МІКС» було укладено Договір № 145/12-05-04 від 12.05.2004 р. та Договір № 03-12 від 03.01.2012 р., відповідно до умов яких останній зобов'язується виготовити та передати Позивачу «компонент горючего сжимаемого» (ГСК). Таке передання Позивачу компоненту ГСК підтверджується актами здачі-прийняття робіт протягом періодів 2-4 кв. 2010 р. - 2012 р., які надані до матеріалів справи. Між Позивачем та ТОВ «МІКС» також було укладено Договір № 01/08-06 від 01.08.2006 р. та Договір № 04-12 від 03.01.2012 р., відповідно до умов яких останній повинен виготовити та передати Позивачу «компонент жидкий уплотняющий» (КЖУ). Передання цього компоненту Позивачу підтверджується актами здачі-прийняття робіт протягом періодів 2-4 кв. 2010 р. - 2012 р., які надані до матеріалів справи. Додатково Позивачем було отримано від ТОВ «МІКС» відповідно до Договору № 01-1/11-09 від 01.11.2009 р. та Договору № 02-12 від 03.01.2012 р. послуги з оренди транспортного засобу ЗІЛ-131, а також відповідно до Договору № 04/01-10 від 04.01.2010 р. та Договору № 01-12 від 03.01.2012 р. послуги з оренди транспортного засобу МАЗ 533605. Отримання зазначених послуг протягом періодів 2-4 кв. 2010 р. та 2012 р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття послуг. Таким чином, зазначеними первинними документами підтверджені понесені витрати Позивача у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «МІКС» у періоді 2-4 кв. 2010 р. у розмірі 488 928,90 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 154 431 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. у розмірі 547 214,48 грн. та у періоді 2012 р. у розмірі 749 958,09 грн.

У свою чергу, Відповідач, не визнаючи право на віднесення до складу витрат Позивача, понесених у зв'язку з придбанням компонентів ГСК та КЖУ, зазначає про не надання до перевірки актів приймання-передачі сировини, що надавалась на давальницьких умовах для переробки та виготовлення вищевказаних компонентів. Суд, погоджуючись із таким твердженням Відповідача, натомість звертає увагу, що останнім не заперечується сам факт надання зазначених послуг із виготовлення компонентів ГСК та КЖУ, а лише зазначається про відсутність документації з надання та використання давальницької сировини. Цим самим не спростовується реальність наданих послуг.

Відповідач, зазначивши про надання послуг по виготовленню додаткового обладнання на користь Позивача ТОВ «МІКСТОН», не вказує жодного первинного документу, який би таке виконання підтверджував, натомість, не визнає витрати Позивача понесені ним у зв'язку із отриманням зазначених робіт. Зі свого боку Позивачем надано до матеріалів справи Договір № 04/01-10 від 04.01.2010 р. відповідно до якого ним отримано послуги по технічному та сервісному обслуговуванню технологічного, інженерного та не стандартизованого обладнання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; Договір № 01/04-10 від 01.04.2010 р. відповідно до якого Позивачем отримано послуги з оренди навантажувача, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; Договір № 17/05-10 від 17.05.2010 р. відповідно до якого Позивачем отримано послугу з виготовлення стенду для випробовування УПР, що підтверджується видатковою накладною № 553 від 17.06.2010 р.; Договір № 08/10-10 від 08.10.2010 р. відповідно до якого Позивачем отримано послугу з виготовлення комплекту не стандартизованого обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 549 від 26.10.2010 р.; Договір № 15/11-10 від 15.11.2010 р. відповідно до якого Позивачем отримано послугу з виготовлення комплекту не стандартизованого обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 561 від 24.01.2011 р.; Договір № 01/03-11 від 01.03.2011 р. відповідно до якого Позивачем отримано послугу з виготовлення Конвеєру стрічкового пересувного, що підтверджується видатковою накладною № 579 від 30.06.2011 р.; Договір № 01/04-11 від 01.04.2011 р. відповідно до якого Позивачем отримано послугу з виготовлення обладнання Живильник-змішувач шнековий та Комплект обладнання подачі рідкого компоненту, що підтверджується видатковою накладною № 582 від 19.08.2011 р. та видатковою накладною № 583 від 26.08.2011 р.; Договір № 02/11-11 від 02.11.2011 р. відповідно до якого Позивачем отримано послугу з виготовлення Ємності металевої, що підтверджується видатковою накладною № 592 від 30.11.2011 р.; Договір № 02/01-12 від 03.01.2012 р. відповідно до якого Позивачем отримано послуги з оренди навантажувача, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; Договір № 04/01-12 від 04.01.2012 р. відповідно до якого Позивачем отримано послуги по технічному та сервісному обслуговуванню технологічного, інженерного та не стандартизованого обладнання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт; Договір № 10/01-12 від 10.01.2012 р. відповідно до якого Позивачем отримано Змішувач для гасіння вапна, що підтверджується видатковою накладною № 598 від 29.02.2012 р.; Договір № 07/05-12 від 07.05.2012 р. відповідно до якого Позивачем отримано Лінію подрібнення вугілля, що підтверджується видатковою накладною № 632 від 21.11.2012 р.; Договір № 30/05-12 від 30.05.2012 р. відповідно до якого Позивачем отримано Механізм фіксації для комплекту розфасовки сумішевих продуктів, що підтверджується видатковою накладною № 622 від 06.09.2012 р.

Вищезазначеними документами підтверджені понесені витрати Позивача у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «МІКСТОН» у періоді 2-4 кв. 2010 р. у розмірі 93 166,67 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. у розмірі 11 900 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. у розмірі 40 500 грн., у періоді 2012 р. у розмірі 148 160,83 грн.

В той же час Відповідачем зроблені висновки, що ТОВ «МІКС» та ТОВ «МІКСТОН» є пов'язаними особами з Позивачем, а також висновки про ненадання актів приймання-передачі сировини, первинної транспортної документації, калькуляцій, розрахунків, що свідчить, на думку перевіряючого, про безпідставне завищення валових витрат підприємства.

За ст. 153.2.2 Податкового кодексу України, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

При цьому Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни визначені статтею 39 Податкового кодексу України.

Відповідно п.39.1. Податкового кодексу України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно п.14.1.159. пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Відповідно до п.39.14. Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

В той же час в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування визначення звичайної ціни з боку податкового органу, тобто невідповідності ціни договору укладеного між позивачем із ТОВ «Мікстон» і ТОВ «Мікс» рівню звичайних цін, як того вимагають норми п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України. Також відповідачем не надано до матеріалів справи чіткого повного і поепізодного розрахунку визначених позивачеві податкових зобов'язань та штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене, посилання в акті перевірки на пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України є безпідставними.

Між Позивачем та ТОВ «Унікум-2003» було укладено договори на поставку нафтопродуктів, а саме: Договір № 21-02 від 22.02.2010 р., Договір № 21-11 від 04.02.2011 р. та Договір № 14-12 від 17.01.2012 р. На виконання зазначених договорів ТОВ «Унікум-2003» було поставлено на користь Позивача дизельне пальне, що підтверджується накладними на поставку пального та товарно-транспортними накладними за період 2-4 кв. 2010 р. - 2012 р. Зазначеними первинними документами підтверджена поставка дизельного пального на користь Позивача у періоді 2-4 кв. 2010 р. на суму 222 731 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. на суму 61 897 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. на суму 243 399 грн., у періоді 2012 р. на суму 302 399 грн.

В той же час, Відповідачем зроблені висновки про наявність факсиміле на видаткових накладних, укладених між Позивачем та ТОВ «Унікум-2003», а також про оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем протягом періодів II-IV кв. 2010 р. - 2012 р. здійснювались виплати авторської винагороди наступним авторам винаходів за такі винаходи: ОСОБА_17 - патент на винахід № 39913 «спосіб формування свердловинного заряду і вибухова речовина для його здійснення»; патент на винахід № 68945 «пристрій для заповнення низхідних свердловин речовиною в рукав»; ОСОБА_18 - патент на винахід № 39913 «спосіб формування свердловинного заряду і вибухова речовина для його здійснення»; деклараційний патент на винахід № 55774 «вибухова суміш»; ОСОБА_16 - патент на корисну модель № 28243 - «водовмісний ущільнювальний компонент». Зазначені виплати були здійснені на підставі укладених між Позивачем та авторами авторськими договорами № 01/25-06/2 про умови використання патенту на винахід від 25.06.2002 р., № 151/16-08 про умови використання патенту на винахід від 16.08.2004 р., № 139/1-02-01 про умови використання патенту на винахід від 02.01.2004 р., № А007-2007 про умови використання патенту на винахід від 30.04.2007 р.; № А012-2007 про умови використання патенту на винахід від 01.12.2007 р. та підтверджені розрахунками авторської винагороди за ці періоди та відомостями на виплату грошей, що містяться у матеріалах справи.

Всього Позивачем було виплачено ОСОБА_17 у періоді 2-4 кв. 2010 р. - 89 887,40 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 33 748,89 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. - 117 972,71 грн., у періоді 2012 р. - 150 271,97 грн.; ОСОБА_18 у періоді 2-4 кв. 2010 р. - 66 087,45 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 19 014,02 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. - 29 092,02 грн.; ОСОБА_16 у періоді 2-4 кв. 2010 р. - 177 179,13 грн., у періоді 1 кв. 2011 р. - 88 324,77 грн., у періоді 2-4 кв. 2011 р. - 265 130,75 грн., у періоді 2012 р. - 411 649,10 грн. Зазначені виплати Позивач відніс до складу валових витрат та витрат, що враховують для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідач, заперечуючи право Позивача на визнання таких витрат, зазначає про не встановлення необхідних первинних документів (відповідно оформлених трудових договорів посадових інструкцій) для віднесення нарахованої авторської винагороди до витрат підприємства, що означає використання таких винаходів у зв'язку з виконанням трудових зобов'язань працівників, а винагорода за створення вказаних об'єктів інтелектуальної власності є складовою посадового окладу.

Між Позивачем та ТОВ «Майстер ТТ» було укладено Договір підряду № 29 від 02.12.2009 р. відповідно до умов якого останнім було виконано роботи з будівництва підпорної стіни виробничого майданчику, Договір підряду № 1 від 12.01.2010 р. відповідно до умов якого ТОВ «Майстер ТТ» було виконано роботи з будівництва адміністративно-побутового приміщення, Договір підряду № 12 від 18.11.2010 р. ТОВ відповідно до умов якого «Майстер ТТ» було виконано ремонтні роботи по благоустрою території, Договір підряду № 17 від 17.03.2011 р. відповідно до умов якого «Майстер ТТ» було виконано ремонт караульного приміщення. Виконання зазначених робіт підтверджується наданими Позивачем до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт протягом періодів 2010 р. - 1 кв. 2011 р.

Між Позивачем та ПП «Белвас» було укладено Договір № 892 від 05.09.2011 р. відповідно до умов якого було виконано ремонт даху з профнастилу, що підтверджується актом № ОУ-000164 здачі-прийняття робіт від 07.09.2011 р. Зазначені роботи були виконані на користь Позивача у 3 кв. 2011 р. Відповідачем не надано доказів, які б підтвердили висновки про правомірність виключення амортизаційних відрахувань Позивача по виконаних ремонтних роботах протягом періодів 2-4 кв. 2010 р. - 1 кв. 2011 р.

Між Позивачем та ПП «Гідросервіс М» було укладено Договір № 144 від 15.09.2010 р. відповідно до умов якого було виконано ремонт бетонної площадки площею 380 м2 та ремонт площадки зі щебеню площею 280 м2, що підтверджується, зокрема, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт від 15.11.2010 р.

Між Позивачем та ТОВ «Мостнік» було укладено Договір № 1256 від 16.11.2011 р. відповідно до умов якого було виконано улаштування металевого навісу і бетонної ділянки та Договір № 1 від 04.01.2012 р. відповідно до умов якого було виконано ремонт складського приміщення для зберігання вугілля, площею 120 м2. Виконання зазначених робіт підтверджується наданими Позивачем до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт протягом періодів 4 кв. 2011 р. - 1 кв. 2012 р. По зазначеному епізоду відповідачем також не надано доказів та пояснень з приводу правомірності виключення амортизаційних відрахувань Позивача по виконаних ремонтних роботах протягом періодів 2-4 кв. 2010 р. - 1 кв. 2011 р.

Аналогічна ситуація склалася по епізоду, щодо укладання та виконання договору № 144 від 18.06.2010 р. між Позивачем та ТОВ «Капітал-Н». Відповідно до умов договору ТОВ «Капітал-Н» виконало ремонт бетонної ділянки та ділянок зі щебеню та відсіву.

За наслідками перевірки повноти та своєчасності сплати збору за спеціальне використання води відповідач дійшов висновку про донарахування Позивачу грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води, зазначивши про статус Позивача як платника збору за спеціальне використання води, проте, не встановив місцезнаходження об'єкту щодо якого такий збір сплачується. Зазначено лише про укладений договір на постачання води та приймання стічних вод через приєднані мережі з КП «Ірпіньводоканал» від 04.01.2010 р. № 04.

Натомість, Позивачем надано до матеріалів справи Дозвіл на спеціальне водокористування видане Державною екологічною інспекцією в Коростенському районі Державного управління екологічної безпеки і природних ресурсів в Житомирській області, що підтверджує статус Позивача як платника цього збору саме за місцезнаходженням у цьому регіоні, а також надані копії податкових розрахунків за спеціальне водокористування за періоди 2010 - 2012 років та платіжні доручення на його перерахування, проведені банком.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2013 № 511/22076/25274773, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.44.1. ст. 44. п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1280525,0 грн., у тому числі: за півріччя 2010 року в сумі 94781,0 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 199900,0 грн., 2010 рік в сумі 320939,0 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 111271,0 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 104419,0 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 230734,0 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 366696,0 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 105333,0 грн., за півріччя 2012 року в сумі 221409,0 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 332889,0 грн., за 2012 рік в сумі 481619,0 грн.;

п.198.1, п. 198.6, ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.6., ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1379982,0 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 14078 грн., травень 2010 року - 30685,0 грн., червень 2010 року 34603,0 грн., липень 2010 року - 25796,0 грн., серпень 2010 року - 23966,0 грн., вересень 2010 року - 24628,0 грн., жовтень 2010 року - 34677,0грн., листопад 2010 року - 30151 грн., грудень 2010 року - 34752,0 грн., січень 2011 року - 41449 грн., лютий 2011 року - 24336,0 грн., березень 2011 року - 48210,0 грн., квітень 2011 року - 52380 грн., травень 2010 року - 29968,0 грн., червень 2011 року - 32475,0 грн., липень 2011 року - 37822,0 грн., серпень 2011 року - 46374,0 грн.,вересень 2011 року - 46916,0 грн., жовтень 2011 рожу - 36076,0 грн., листопад 2011 року - 52364,0 грн., грудень 2011 року - 28439,0 грн., січень 2012 року - 68556,0 грн., лютий 2011 року - 45375,0 грн., березень 2011 року - 29401,0 грн., квітень 2011 року - 82721,0 грн., травень 2010 року - 118479,0 грн., червень 2011 року - 63257,0 грн., липень 2011 року - 33354,0 грн., серпень 2011 року - 39088,0 грн., вересень 2011 року - 35920,0 грн., жовтень 2011 року 31970,0 грн., листопад 2011 року - 47220,0 грн., грудень 2011 року - 54494,0 грн.;

пп. 9.12.2 п.9.12 ст.9, пп. «а» п.17.2. ст.17, пп. «а» п.19.2ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3615,00 грн., абз.1 п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України накладається штраф в розмірі 510,00 грн.;

п.7.24 р.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ накладається штраф в розмірі 21216,98 грн.

На підставі акта перевірки від 31.07.2013 № 511/22076/25274773, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 160.8.2013 № 0003612207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1280525,0 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200641,0 грн.; від 16.08.2013 № 0003622207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1379982,0 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 287792,0 грн.; від 16.08.2013 № 0003632207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне користування води у розмірі 309,97 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1639,22 грн.; від 16.08.2013 № 248/1702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3615,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1413,75 грн.; від 16.08.2013 № 0003642207, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21216,98 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи в їх сукупності: систематичність угод позивача з контрагентами посадові особи яких відсутні на території України, відсутність обґрунтованих пояснень позивача та його контрагентів про фактичне виконання угод , а також те, що податковим органом не встановлено будь-якої діяльності контрагентів позивача крім діяльності з формування податкового кредиту з податку на додану вартість для інших суб'єктів господарської діяльності, укладені між позивачем та контрагентами договори підписані невстановленими особами з боку контрагентів, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності укладених між позивачем та контрагентами договорів (правочинів) в силу їх нікчемності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року. Відповідно до п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого п.145.1 ст.145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Таким чином, Позивач, підтвердивши реальність проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, отримав право на їх амортизацію відповідно до п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.142.1 ст.142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу). Таким чином, законодавство не обмежує право платника податку на віднесення до складу оподатковуваних витрат лише тієї винагороди за винаходи працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах, а й інших осіб на підставі цивільно-правового договору, за умови їх документального підтвердження. Аналогічна позиція знаходить своє підтвердження і у Листі Державної податкової служби України від 07.02.2012 р. № 2330/6/15-1215.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Суд також критично сприймає доводи Відповідача, щодо порушень Позивачем збору за спеціальне використання води виходячи з наступного.

Згідно п.3 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494 (далі - Порядок), платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та ст. 323 Податкового кодексу України, платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно п.5 Порядку, ст.324.1 ст.326 Податкового кодексу України, об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Відповідно до п. 326.1 ст.326 Податкового кодексу України, водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання; п. 326.2 ст.326 Податкового кодексу України, збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Так, п.326.12 ст.326 Податкового кодексу України встановлено, що органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

Згідно п.328.1 ст.328 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу; п.328.2 ст.328 Податкового кодексу України, платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п.328.3 ст.328 Податкового кодексу України, податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається; п.328.4 ст.328 Податкового кодексу України, збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.

Згідно п.328.6. ст. 328 Податкового кодексу України, якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то декларації збору подаються і збір вноситься водокористувачем, до складу якого входять такі структурні підрозділи, за місцем знаходження водних об'єктів та за ставками збору, встановленими для цих водних об'єктів.

Крім того, суд звертає увагу, що Відповідачем у висновку акта перевірки взагалі не зазначено опис виявлених перевіркою порушень податкового законодавства зі сплати Позивачем збору за спеціальне користування води.

Натомість, як зазначалося вище, Позивачем надано до матеріалів справи Дозвіл на спеціальне водокористування видане Державною екологічною інспекцією в Коростенському районі Державного управління екологічної безпеки і природних ресурсів в Житомирській області, що підтверджує статус Позивача як платника цього збору саме за місцезнаходженням у цьому регіоні, а також надані копії податкових розрахунків за спеціальне водокористування за періоди 2010 - 2012 років та платіжні доручення на його перерахування, проведені банком. З цього суд приходить до висновку про належну та повну сплату Позивачем збору за спеціальне водокористування за місцезнаходженням об'єкту справляння такого збору, а висновки Відповідача такими, які не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Додатково застосування зазначеної норми роз'яснено Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 29.12.2003 р. № 633. У зазначеному Наказі Державної податкової адміністрації України, зокрема, роз'яснено, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно у площині: підприємець - податковий орган, та ним передбачила можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію Свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Щодо висновку про порушення Позивачем пп.2.8 п.2, пп.3.5 п.3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. № 637, що стало підставою накладення на нього штрафу у розмірі 21 216,98 грн. та винесення податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 р. № 0003642207, Відповідач, як зазначено в акті, дійшов на підставі дослідження касової книги та відомостей на виплату грошей № ЗПВ-06/01 від 14.07.2011 р., з чого зазначив про перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 10 608,49 грн.

Зазначена обставина не заперечується Позивачем, проте, останній не згоден із застосованою штрафною санкцією у зв'язку із спливом строку протягом якого така може до нього застосовуватися.

Суд погоджується із такою позицією на підставі наступного.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Штрафна (фінансова) санкція у розмірі 21 216,98 грн. є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ст.238 Господарського кодексу України. У свою чергу, ст.250 ГК України визначені граничні строки застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Зазначене знаходить своє підтвердження і в Оглядовому Листі Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)» від 24.10.2008 р. № 1776/100/13-08. Відповідно до п.2 Оглядового Листа Вищого адміністративного суду України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Оскільки Відповідач в акті перевірки послався на відомість про виплату грошей датовану 14.07.2011 р., то граничним терміном застосування до Позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу було 14.07.2012 р. Таким чином, застосування до Позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Суд не бере до уваги твердження Відповідача про наявність факсиміле на видаткових накладних, укладених між Позивачем та ТОВ «Унікум-2003», оскільки у матеріалах справи відсутнє будь-яке експертне дослідження, яке б свідчило про відсутність автентичності підписів повноважних представників сторін, у свою чергу, Відповідачем не наведено жодного первинного документу, в якому, з його позиції, були б відповідні порушення. Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується фактична поставка дизельного пального ТОВ «Унікум-2003» на користь Позивача, а лише декларуються недоліки у складенні первинної документації, які, більше того, не знаходять свого підтвердження.

Також суд погоджується із аргументами Позивача щодо необов'язковості складення первинних документів за формою № КБ-2в, оскільки Наказ № 237/5 втратив чинність 04.12.2009 р. відповідно до Наказу Державного комітету статистики України та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про скасування наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», тобто ще до виникнення господарських відносин між Позивачем та його вищезазначеними контрагентами. На відсутність підтвердження своєї позиції, Відповідачем не зазначається жодного первинного документу, який би містив зазначені ним в акті перевірки недоліки. Додатково, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не заперечується реальність виконаних ремонтно-будівельних робіт ТОВ «Майстер ТТ», ПП «Белвас», ПП «Гідросервіс М», ТОВ «Мостнік», ТОВ «Капітал-Н» на користь Позивача, а лише зазначає про недоведені ним дефекти форми первинної документації, що не усуває дійсності виконання цих господарських операцій.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 16.08.2013 №№ 0003612207, 0003622207, 0003632207, 0003642207, 248/1702.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.08.2013 р. № 0003612207.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.08.2013 р. № 0003622207.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.08.2013 р. № 0003632207.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.08.2013 р. № 0003642207.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.08.2013 р. № 248/1702.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій