Постанова № 34491494, 31.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2013 року № 826/15778/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпрогаз" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000609/2290 від 30.04.2013 року

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року № 000609/2290.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від18 квітня 2013 року № 1155/22-90/31282003.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 16 квітня 2013 року № 253 про проведення документальної позапланової виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, згідно з пунктом 79.1, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Буд-Перспектива» (код ЄДРПОУ 30640305) за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2013 року № 1155/22-90/31282003.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 55600,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 лютого 2012 року № 96/23-3/30640305 щодо постачальника ТОВ «Діпрогаз» за рахунок якого в грудні 2011 року, підприємством було задекларовано податковий кредит, а саме: ТОВ «Буд-Перспектива» (код ЄДРПОУ 30640305) встановлено, що у результаті порушення ТОВ «Буд - Перспектива» своїх податкових зобов'язань, Приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені з ТОВ «ДІПРОГАЗ» мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Діпрогаз» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є недійсним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року № 0006092290 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Розділу V Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69 500,00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 55600,00 грн., за штрафними санкціями - на суму 13900,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача від 21 травня 2013 року та від 29 липня 2013 року залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін (копії рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 липня 2013 року № 2194/10/26-15-10-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 24 вересня 2013 року № 118/22/6/99.99.10-01.15 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали, 15 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Перспектива» (Виконавець) укладено Договір № 1847/11 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати проектні роботи по об'єкту «Реконструкція ГРС Калуш-2 Івано - Франківської області» підготовка локальних кошторисів та маркетинг постачальників обладнання, відповідно до затвердженого Замовником Технічного завдання (Додаток №3), що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Роботи на умовах даного Договору.

Згідно пункту 2.1. загальна вартість робіт, згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 1), становить 216 000,00 грн.

Згідно Додатку № 2 до Договору встановлено термін виконання робіт, а саме протягом листопада - грудня 2011 року Виконавець зобов'язується виконати роботи по реконструкції ГРС Калуш-2 Івано - Франківської області (підготовка локальних кошторисів та маркетинг постачальників обладнання).

При цьому, 15 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Перспектива» (Виконавець) укладено Договір № 1846/11 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати проектні роботи по об'єкту «Реконструкція газопроводу Мар'ївка-Херсон II н., DN 1000, РN 5,4 МПа з влаштуванням 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0,4 км труби DN 700 на DN 1000» підготовка локальних кошторисів, маркетинг постачальників обладнання та виконання погоджень, відповідно до затвердженого Замовником Технічного завдання (Додаток №3), що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Роботи на умовах даного Договору.

Згідно пункту 2.1. загальна вартість робіт, згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 1), становить: 117 600,00 грн.

Згідно Додатку № 2 до Договору встановлено термін виконання робіт, а саме: протягом листопада - грудня 2011 року Виконавець зобов'язується виконати роботи по реконструкції газопроводу Мар'ївка-Херсон II н., DN 1000, РN 5,4 МПа з влаштуванням 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0,4 км труби DN 700 на DN 1000» (підготовка локальних кошторисів, маркетинг постачальників обладнання та виконання погоджень).

Згідно актів прийому - здачі робіт від 29 грудня 2011 року та 30 грудня 2011 року позивачем прийнято виконані роботи, які відповідають умовам договору № 1846/11 від 15 листопада 2011 року та договору № 1847/11 від 15 листопада 2011 року, а саме роботи по реконструкції газопроводу Мар'ївка-Херсон II н., DN 1000, РN 5,4 МПа з влаштуванням 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0,4 км труби DN 700 на DN 1000; реконструкції ГРС Калуш-2 Івано - Франківської області».

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Перспектива» виписано позивачу податкові накладні від 29 грудня 2011 року № 231 та від 30 грудня 2011 року № 244.

Згідно довідки та наявних доказів в матеріалах справи, розрахунки між ТОВ «Діпрогаз» та ТОВ «Буд-Перспектива» проводились у безготівковій формі, оплата за отримані послуги проведодилась: 13 лютого 2012 року в сумі 15 600,00 грн., 14 лютого 2012 року в сумі 15 000,00 грн., 29 лютого 2013 року в сумі 201 000,00 грн., 19 березня 2012 року в сумі - 102 000,00 грн.

Таким чином, повний розрахунок із ТОВ «Буд-Перспектива» згідно Договору № 1846/11 від 15 листопада 2011 року та Договору № 1847/11 від 15 листопада 2011 року здійснений 19 березня 2012 року та 29 лютого 2012 року відповідно.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за спірний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Буд-Перспектива», у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Буд-Перспектива» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Матеріали справи підтверджують, що проектні роботи за Договором від 15 листопада 2011 року № 1847/11 виконувались ТОВ «Буд Перспектива» згідно до Завдання на корегування робочого проекту «Реконструкція ГРС Калуш-2 Івано-Франківська область» (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до Договору і цього Завдання ТОВ «Буд-Перспектива» виконало локальні кошториси проектної документації, які було передано ТОВ «Діпрогаз» згідно Акту прийому здачі робіт від 29 грудня 2011 року № 29/12-4 на електронному носії у програмному комплексі АВК-5.

Матеріали справи свідчать, що надані кошториси включені до складу проекту, який пройшов відомчу і державну експертизу та передано замовнику (Товариству з обмеженою відповідальністю «Укргазтех») згідно накладної від 20лютого 2012 року № 3.

При цьому, проектні роботи за Договором від 15 листопада 2011 року № 1846/11 виконувались ТОВ «Буд Перспектива» згідно до Завдання на корегування робочого проекту «Реконструкція газопроводу Мар'ївка-Херсон II н., DN 1000, РN 5,4 МПа з влаштуванням 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0,4 км труби DN 700 на DN 1000; реконструкції ГРС Калуш-2 Івано - Франківської області.

Відповідно до Договору і цього Завдання ТОВ «Буд-Перспектива» виконало локальні кошториси проектної документації, які було передано ТОВ «Діпрогаз» згідно Акту прийому-передачі робіт від 30 грудня 2011 року № 30/12-5 на електронному носії у програмному комплексі АВК-5.

Надані кошториси включені до складу проекту, який пройшов відомчу і державну експертизу та передано замовнику (УМГ «Харківтрансгаз») згідно накладної від 02 березня 2012 року № 4.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Буд-Перспектива» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Буд-Перспектива» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Необґрунтованими виявились доводи про обов'язкову наявність у позивача документів, які підтверджують факт транспортування товару, оскільки за умовами договорів поставки товар поставляється продавцем на склад покупця, а тому позивач і не повинен мати вказаних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Буд-Перспектива», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність, недійсність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року № 000609/2290 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов «Діпрогаз» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року № 000609/2290.

3. Судові витрати в сумі 695,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпрогаз» за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник