Постанова № 34491473, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року 14:30 № 826/13878/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0005362280, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0005362280 (згідно уточнення до адміністративного позову від 12.09.2013 р.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 16.05.2013 р. № 303/1-22-80-20454393 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0005362280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та нараховано штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності. Так позивачем було надано до перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС в ході «Планової виїзної перевірки Філії ТОВ «Еліт-Україна» «КВ-2» відповідні первинні документи (про наявність у власності чи оренді транспортних засобів, акти внутрішнього переміщення транспортних засобів, договори оренди, акти прийому-передачі транспортних засобів, технічні паспорта, маршрутні листи), акт перевірки якої був надісланий відповідачу під час перевірки ТОВ «Еліт-Україна». При цьому зазначені документи надавались позивачем під час процедури адміністративного оскарження. Відповідачем не було взято до уваги надані позивачем докази правомірності віднесення до складу витрат коштів на ремонт та утримання транспортних засобів, на підставі яких відбулися зміни в активах позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2013 р. суд замінив неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва ДПС на належного - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Через Канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва 17.10.2013 р. надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку зі слуханням справ у Київському апеляційному адміністративному суді та враховуючи малий кількісний склад співробітників. Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених доводів у заявленому клопотанні, суд визнав причину неявки представника відповідача неповажною. Заперечень та або пояснень по суті позовних вимог відповідачем не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Еліт-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 21.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Еліт-Україна»:

1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35 943,00 грн., у тому числі по періодах:

- 1 квартал 2012 р. на суму 2 973,00 грн.;

- 2 квартал 2012 р. на суму 4 783,00 грн.;

- 3 квартал 2012 р. на суму 5 548,00 грн.;

- 4 квартал 2012 р. на суму 22 639,00 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 356 887,00 грн., у тому числі: за травень 2012 р. на суму 18 333,00 грн., за жовтень 2012 р. на суму 85 679,00 грн., за листопад 2012 р. на суму 131 899,00 грн., за грудень 2012 р. на суму 120 976,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2013 р. № 303/1-22-80-20454393 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0005362280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 53 914,00 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 35 943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 971,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 08.08.2013 р. № 2932/10/26-15-10-04-04, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0005362280, а первинну скаргу генерального директора ТОВ «Еліт-Україна» Ніколенка О.В. від 06.06.2013 р. № 233 - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138. 1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Як вбачається з висновків акту перевірки, податковим органом встановлено завищення задекларованих ТОВ «Еліт-Україна» показників у рядку 06.3 «Витрати на збут» (р. 06.2) декларації всього у сумі 171 155,00 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року - 14 155,00 грн., за І півріччя 2012 року - 36 934,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 63 351,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 63 351,00 грн., 2012 рік - 171 155,00 грн.

Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС одержано акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 03.04.2013 р. № 356/22.2-10/37480911 «Про результати планової виїзної перевірки Філії ТОВ «Еліт-Україна» «КВ-2» у м. Києві з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

В ході проведення перевірки встановлено відображення в податковому обліку Філії ТОВ «Еліт-Україна» «КВ-2» у м. Києві господарських операцій у складі рядка 01.2 «Витрати по відокремленому підрозділу платника консолідованого податку на прибуток» Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства витрат у загальній сумі 171 155,00 гривень щодо ремонту та утримання транспортних засобів, а саме: 1 кв. 2012 року - 14 155,00 грн., І півріччя 2012 року - 36 934,00 грн., 3 квартали 2012 року - 63 351,00 грн., 2012 рік - 171 155,00 грн., про що свідчить узагальнююча інформація, надана до перевірки щодо визначення витрат за 2012 рік.

Так висновки податкового органу про відсутність об'єктів оподаткування, зроблені з огляду на відсутність документів, підтверджуючих витрати, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року N 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ «Еліт-Україна», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, рух активів.

За акту перевірки від 16.05.2013 р. № 303/1-22-80-20454393 вбачається, що фактично у перевіряємому періоді підприємство здійснювало оптову та роздрібну торгівлю деталями та приладами для автотранспортних засобів, оливами та інше.

Згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (надалі - Закон № 723/97-ВР), фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 3 Закону № 723/97-ВР визначено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 723/97-ВР, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета договору лізингу, то право власності переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Судом встановлено, що ТОВ «Еліт-Україна» придбало у ТОВ «Євроавтоцентр» автомобіль марки Skoda Fabia Classic 1/4i, номерний знак 462-42-КА на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 26.05.2003 р. № 202040. Даний автомобіль зареєстровано за позивачем згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Разом з тим, позивачем укладено ряд договорів фінансового лізингу з ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», а саме договори № L3343-06/09 від 19.06.2009 р, № L3344-06/09 від 19.06.2009 р., № L3345-06/09 від 19.06.2009 р., № L3346-06/09 від 19.06.2009 р., відповідно до умов яких Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Згідно специфікацій на умовах фінансового лізингу передаються вантажні автомобілі Fiat Doblo Cargo 1.4і 77к.с.2008 р.в. за ціною 91 300,00 гривень.

На підтвердження видаткових операцій позивачу видано видаткові накладні: № РЛ-0000155 від 17.07.2009 р., №РЛ-0000152 від 17.07.2009 р., № РЛ-0000154 від 17.07.2009 р., № 1244 від 17.10.2012 р.

Факт передачі підтверджується підписаними актами приймання-передачі предмета від 17.07.2009 р.

Про реєстрацію автомобіля за позивачем свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів АА 2682 ІК (відповідно до договору № L3343-06/09 від 19.06.2009 р.), АА2683 ІК (відповідно до договору №L3344-06/09 від 19.06.2009 р.), АА2680 ІК (відповідно до договору № L3345-06/09 від 19.06.2009 р.), АА 2681 ІК (відповідно до договору № L3346-06/09 від 19.06.2009 р.).

Відповідно до умов договорів № LC6816-07/12 від 06.09.2012 р., № LC 6817-07/12 від 06.09.2012 р., № LC6818-07/12 від 06.09.2012 р. та специфікацій від 06.09.2012 р. передаються вантажні фургони Fiat Doblo Cargo 1.4, 5МТ, 1.4 газ/бензин 77 к.с. за ціною 105 565,00 грн.

Факт передачі підтверджується актами приймання-передачі предмета лізингу від 17.10.2012 р.

Реєстрація автомобіля підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів АА 8906 МІ (відповідно до договору № LC6816-07/12 від 06.09.2012 р.), АА 8905 МІ (відповідно до договору № LC 6817-07/12 від 06.09.2012 р.), АА 8904 МІ (до договору № LC6818-07/12 від 06.09.2012 р.), видаткові операції підтверджуються видатковою накладною № 1246 від 17.10.2012 р.

Згідно договору фінансового лізингу № LC 7280-11/12 від 15.11.2012 р. та специфікації від 15.11.2012 р. передається автомобіль Skoda Fabia Active 1,2/51kW за ціною 106 197,86 грн., факт приймання-передачі підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 13.12.2012 р.

На підтвердження видаткових операцій позивачем надано суду видаткову накладну № 1425 від 13.12.2012 р. Оплата здійснювалась на підставі рахунку-фактури № LC7280-11/12/d-001 від 30.11.2012 р. (авансовий платіж).

На підтвердження реєстрації транспортного засобу позивачем надано свідоцтво про реєстраційного засобу реєстраційний номер - АА6917НН.

Згідно договору фінансового лізингу №LC 7282-11/12 від 15.11.2012 р. та специфікації від 15.11.2012 р. позивачем придбано автомобіль марки Skoda Fabia Active 1,2/51kW за ціною 106 197,86 грн., на підтвердження факту приймання-передачі предмету лізингу надано акт приймання-передачі предмету лізингу від 13.12.2012 р., на оплату предмету лізингу виписано рахунок-фактуру № LC7282-11/12/d-001 від 30.11.2012 р. на оплату авансового внеску.

На підтвердження видаткової операції за договором позивачем надано видаткову накладну № 1427 від 13.12.2012 р. Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджується реєстрація транспортного засобу реєстраційний номер - АА6916 НН.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № LC7283-11/12 від 15.11.2012 р. та специфікації від 15.11.2012 р. позивачем придбано Skoda Fabia Active 1,2/51kW за ціною 106 197, 86 грн.

На підтвердження факту приймання передачі предмету лізингу позивачем надано акт приймання-передачі від 13.12.2012 р., про видаткову операцію свідчить видаткова накладна № 1428 від 13.12.2012 р., оплата авансового внеску здійснювалась на підставі рахунка-фактури № LC7283-11/12/d-001 від 30.11.2012 р. Про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер АА 6915 свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до договору фінансового лізингу № 100601-3/ФЛ-Ю-А від 01.06.2010 р, укладеного з ТОВ «ВіЕйБіЛізинг», позивачем придбано вантажний автомобіль Fiat Doblo загальною вартістю 84 000, 00 грн. Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 10.06.2010 р. ТОВ «ВіЕйБіЛізинг» виписано видаткову накладну № РН-0000166 від 10.06.2010 р. Реєстрація транспортного засобу реєстраційний номер - АА0821 ІР підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до договору фінансового лізингу № 10062481/ФЛ-Ю-А від 23.06.2010 р., укладеного з ТОВ «ВіЕйБіЛізинг» та специфікації від 13.06.2013 р. придбано транспортний засіб ЗАЗ Lanos 2010 року випуску вартістю 62726,67 грн.

В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акт прийому-передачі предмета лізингу від 30.06.2010 р., видаткову накладну №РН-0000189 від 30.06.2010 р. Транспортний засіб зареєстрований під реєстраційним номером АА7666 ІР відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до договору № 110817-87/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 17.08.2011 р., укладеного з ТОВ «ВіЕйБіЛізинг» та специфікації від 17.08.2011 р., позивачем придбано вантажний автомобіль ЗАЗ 2011 року випуску вартістю 64 516,71 грн.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткову накладну №РН-0000466 від 07.09.2011 р., акт прийому-передачі майна від 07.09.2011 р. та реєстраційне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер - АА 2713 ОМ.

Водночас позивачем надано акти приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг) щодо обслуговування автомобілів, укладених з виконавцями: ТОВ «Добробут-Автосервіс», ТОВ «Автогаз Україна Груп», ТОВ «Укрсервіс Трейдінг-Груп», ТОВ «Інфо Транс Сервіс», ТОВ «СТ Автосервіс», Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ТОВ «Автоцентр Прага на Кільцевій», ТОВ «ВВ Автогруп».

Обслуговування автомобілів здійснювалось відповідно до заказів - нарядів/договорів укладених з: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ТОВ «Євроавтоцентр», ТОВ «Шелтер-Авто», ТОВ «Італавто Центр».

Також позивачем на підтвердження витрачання та/або непридатності використаних матеріальних цінностей надано суду акти на списання матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи на арк. 183-250 (Том ІІ) та арк. 1-112 (Том ІІІ) справи.

Проаналізувавши вищезазначені первинні документи суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, суд дійшов висновку, що валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Суд зазначає, що витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані.

Проаналізувавши первинні документи позивача, суд звертає увагу, що об'єкти оподаткування, що були включені позивачем до складу валових витрат не підтверджується первинними документам, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження переміщення транспортних засобів, актів внутрішнього переміщення транспортних засобів, маршрутних листів, місць для стоянки, придбаних транспортних засобів (зберігання запчастин), документів, які б підтверджували рух активів (банківських виписок, платіжних доручень, які б свідчили про розрахунки між сторонами (в тому числі, поетапні, згідно наданих графіків розрахунків), оплату страхових внесків), інформацію про водіїв транспортних засобів.

З вищезазначених документів не можливо прослідкувати зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати позивача надходили на поліпшення основних фондів при здійсненні своєї господарської діяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до укладених договорів фінансового лізингу Лізингодавцем виступає ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», який є дочірньою структурою австрійської банківської групи «Райффайзен Лізинг Аваль». Враховуючи, що відповідач є дочірньою структурою нерезидента, то позивачу для визначення об'єкта оподаткування та підтвердження права на врахування витрат, потрібно надати документи складені компанією нерезидентом відповідно до правил інших країн. Таких документів позивачем не надано.

На момент укладення договорів фінансового лізингу сторони були платниками податку на прибуток на загальних підставах, що підтверджується проставленими підписами уповноважених представників сторін на договорах та печатками.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (договори, акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), наряди-замовлення, видаткові накладні та рахунки-фактури щодо сплати авансового внеску) носять неповний та суперечливий характер та не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце. В зв'язку з зазначеним, відповідно до актів виконаних робіт щодо ремонту та утримання транспортних засобів, суд погоджується з висновком податкового органу про неможливість підтвердження витрат.

Документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати за договорами фінансового лізингу, а саме акти виконаних робіт не є такими, що підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Також суд зазначає, що акти виконаних робіт на здійснення обслуговування транспортних засобів не можуть бути належним доказом, оскільки вказаний акт засвідчує стан обладнання і не може підтверджувати чи спростовувати факт використання обладнання в господарській діяльності позивача.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до валових витрат сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат є правомірними.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України ТОВ «Еліт-Україна» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35 943,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0005362280, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Україна до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук