Постанова № 34491471, 21.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року № 826/11861/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВХС»до про Київської міжрегіональної митниці Міндоходів скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВХС» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної регіональної митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України було необґрунтовано використано метод №6 (резервний) для визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за методом №1, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на неподання позивачем належних документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, та на виявлені невідповідності у товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 між ТОВ «ВХС» (Покупець) та фірмою «VHS PENCERE AKS. SAN. VE DIS TIC. LND. STI» Туреччина (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №01-01-01, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити позивачу віконну фурнітуру згідно умов Контракту.

Відповідно до п.2.1. Контракту, Сторонами застосовуються умови поставки ІНКОТЕРМС 2010 EXW - Стамбул.

На виконання умов Контракту, між Позивачем та Продавцем підписано додаток №1 від 04.04.2013 до Контракту, згідно якого Продавець має здійснити постачання товару загальною вартістю 63101,50 Євро. Оплата здійснюється впродовж 30 днів з дня отримання товару.

09 квітня 2013 на митному посту «Західний» Київської регіональної митниці, для проведення митного оформлення вказаного товару, позивачем подано митну декларацію №100250000/2013/053130 (надалі МД-1), до якої додано наступний пакет документів, а саме:

- Картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2013/0001705 від 15.03.2013;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №408020300/2013/020123 від 08.04.2013;

- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) №223120 від 04.04.2013;

- Книжка МДП (Carnet TIR) №GX.72336132 від 05.04.2013;

- Документ №1 від 08.04.2013 на підтвердження вартості перевезення товару;

- Рахунок-фактура (інвойс) №191513-191514-191515 №04.04.2013;

- Пакувальний лист від 04.04.2013;

- Контракт №01-01-01 від 15.03.2013;

- Специфікація до Контракту №1 від 04.04.2013;

- Договір доручення №64 про надання послуг з декларування товарів від 13.03.2013;

- Договір транспортного експедирування №3749 від 05.01.2013;

- Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №26088860 Солом'янської ДПІ № 8 від 20.03.2013;

- Інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 04.04.2013;

- Інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 04.04.2013;

- Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 04.04.2013;

- Декларація про походження товару №191513-191514-191515 від 04.04.2013

- Лист про навантаження б/н 08.04.2013;

- Лист щодо компаній "VHS" № 25 від 09.04.2013;

Згідно МД-1 позивачем декларувався наступний товар: «Фурнітура з недорогоцінних металів, арматура та деталі кріплення для складання вікон з поворотною та поворотно-відкидню ступкою» код УКТЗЕД - 8302410010;

Загальна вага поставленого згідно додатку №1 до Контракту товару становить: нетто -20328,91кг., брутто 21425,05кг. Виробник вказаного товару - «VHS PLASTIK METAL SANAYI VE TICARET A.S», Туреччина.

Позивачем заявлено митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору (Контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме за ціною, що вказана у додатку №1 до Контракту 63101,50 Євро.

Відповідно МД-1 позивачем нараховано платежів на загальну суму 167595,51грн.

В подальшому, за результатом розгляду поданих позивачем документів, 10.04.2013, Відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2, згідно якого, у зв'язку із тим, що митна вартість товару 1 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9МК України та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, митну вартість товару визначено за 6 (резервним методом).

Крім того, відповідно до Рішення, відповідачем не застосовані: метод 2-а, 2-6 у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2-а, 2-г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Керуючись ч.3 статті 53МК України, відповідач запропонував декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою

експертною організацією;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Втім, згідно листа митного брокера ТОВ «Імекс Груп Логістик», станом на 10.04.2013 додаткових документів надати не є можливим, процедуру консультацій проведено.

Як зазначив позивач, з метою прискорення випуску товару у вільний обіг на митну територію України, ТОВ «ВХС» через Брокера було повторно подано митну декларацію № 100250000/2013/053275 від 10.04.2013 (МД-2), відповідно до якої додатково нараховано суму до сплати у розмірі 37400,00грн.

Зазначену суму позивач сплатив 10.04.2013, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 10.04.13, а товар було випущено у вільний обіг на митній території України.

Не погоджуючись з правомірністю спірного Рішення, позивачем подано відповідачу заяву №4 від 19.06.2013 з проханням скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013. До вказаної Заяви №4 позивачем додано експертний висновок №Ц-№361 від 18.06.2013р., складений експертом Київської Торгівельно-промислової палати Хоменко В.М., котрий, на думку заявника, підтверджує те, що указана в МД-1 вартість товару відповідає ринковій вартості такого товару.

За результатами розгляду Заяву позивача №4 та доданого висновку експерта, відповідачем рішенням від 25.06.2013 №14.1/2-24/948 відмовлено позивачу у скасуванні рішення про коригування митної вартості.

На думку позивача, спірним Рішенням про коригування митної вартості товарів встановлено протиправне та неаргументоване донарахування ТОВ «ВХС» суми митних платежів в розмірі 37400,00грн., з урахуванням чого останній просить його скасувати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України (надалі - МК України), Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст.51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Як пояснив відповідач, підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, Київською регіональною митницею виявлено, що серед поданих позивачем документів міститься лист від 13.02.2013 «Комерційна пропозиція» від відправника товару, в якому дані про вартість товару адресовані тільки для України, що суперечить суті прас-листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості потенційних покупців, а не для конкретної особи (країни).

Враховуючи зазначене, в розумінні ч.3 ст. 53 МК України, у митного органу виникли підстави вважати, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого позивачу і було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що позивач, на власний розсуд, не скористався правом надання митному органу додаткових витребуваних документів, про що 10.04.2013 повідомив Київську регіональну митницю листом №б/н.

В той же час, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посиланням позивача на Експертне дослідження №Ц-361 від 18.06.2013, як на належний та допустимий доказ протиправності оспорюваного рішення, адже вказаний висновок датований червнем 2013, в той час як оспорюване рішення прийнято в квітні 2013, тобто без врахування інформації, що міститься у висновку. При цьому, як вже зазначалось, позивач не скористався правом надання даного висновку протягом 10 днів з дня отримання електронного повідомлення митного органу від 10.04.2013, про що власне 10.04.2013 і повідомив відповідача.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену митну вартість товару, як того вимагає закон, та враховуючи наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо. Отже, визначення митної вартості правомірно здійснювалось відповідно до вимог законодавства шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості.

Верховний суд України при розгляді справи аналогічної категорії (визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів), а саме в постанові від 10.04.2012 у справі № 21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства "Грета" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, дійшов до висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно п.3 ст. 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (надалі - ЄАІС ДМСУ).

При цьому, як зазначив відповідач, заявлена позивачем митна вартість товарів нижче рівня митної вартості таких товарів, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким містить в ціновій базі даних.

Враховуючи, що наданих позивачем документів було недостатньо для визначення митної вартості товарів за першим методом, Київська регіональна митниця не мала підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- в) на основі віднімання вартості;

- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

-ґ) резервний.

Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не був застосований, оскільки у митного органу при визначенні митної вартості товару була наявна інформація, яка привела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та ненадання позивачем належних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною другою ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які імпортуються в Україну з тієї ж країни і час імпорту яких збігається з часом імпорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методів визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості у митного органу були відсутні основи для віднімання (додавання) вартості.

Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.

Виходячи з вищевикладеного митна вартість товару була визначена згідно з положеннями статті 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме на митному оформленні за митною декларацією від 05.04.2013 №100270000/2013/157640.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні документів, наданих сторонами, суд погоджується з позицією відповідача щодо неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору та необхідністю застосування резервного методу щодо визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Водночас, суд зазначає, що додатково наданий декларантом митному органу висновок експертної організації щодо підтвердження визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є таким, що не спростовує доводів відповідача та не може бути врахований для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, адже як вбачається з п.6 висновку, контрактна (ринкова) вартість поворотно-відкидного запору, визначена експертом в сумі 1,13 євро/одиниця, в тому числі на підставі Інтернет ресурсу http://krasnodar.pulscen.ru/products/osnovnoy_zapor_pov_otk_ts_601_1100_9012321.

Однак, згідно інформації вказаного Інтернет ресурсу, вартість товару «Основной запор поворотно-откидной», становить 99,85рубля/штука, що, станом на дату прийняття спірного рішення, становить 2,45євро/штука.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Як вже було зазначено вище, митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013 прийнято відповідачем у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окружний адміністративний суд м. Києва, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович