Постанова № 34491304, 23.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2013 року 10:43 № 826/14967/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С. та за участю представників: позивача - Синиці О.А., Рятова К.С., Донцової Т.В., відповідача - Геращенка С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходівпровизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/600601/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/01591, зобов'язання відповідача визнати правомірною заявлену митну вартість товару, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» (далі - ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ») з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ( з урахуванням уточнення) про:

- визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/600601/2;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/01591;

- зобов'язання відповідача визнати правомірною заявлену митну вартість товару згідно митної декларації № 100250000/2013/067789 від 21 серпня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» для митного оформлення імпортованого товару надано відповідачу всі необхідні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, а отже підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Позивач вважає, що за умови відсутності законодавчо встановлених обставин, які унеможливлюють використання основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, та за наявності всіх передбачених законодавством документів митний орган, перевіривши правильність розрахунку та числове значення заявленої митної вартості, зобов'язаний був визнати митну вартість, визначену декларантом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів в своїх запереченнях просила суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ», повністю відмовити, оскільки при винесенні рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла в рамках чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2009 року між ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» та фірмою «Zhejiang Yiwu Taiping Imp&Exp Co., Ltd.» (Китай) було укладено довгостроковий контракт купівлі-продажу № VSS-TP-26109, згідно умов якого фірма «Zhejiang Yiwu Taiping Imp&Exp Co., Ltd.» (за контрактом - продавець) зобов'язується поставляти товар в упаковці, що забезпечує безпеку транспортування товару та його зберігання, а позивач (за контрактом - покупець), в свою чергу, зобов'язується здійснювати оплату товарів в порядку та в строки, передбачені кожною окремою специфікацією.

21 серпня 2013 року позивачем через свого митного брокера (декларанта) в порядку електронного декларування було подано до Київської регіональної митниці (постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Київської регіональної митниці реорганізовано в Київську міжрегіональну митницю Міндоходів) ВМД № 100250000/2013/067789 з метою митного оформлення товарів, придбаних за вказаним вище контрактом, а саме:

- ролики з недорогоцінних металів, не містять передавачі та приймачі: частини до відкотних воріт (каретка) - 6440 шт.; частини до відкотних воріт (ролик 1) - 3220 шт.; частини до відкотних воріт (ролик 2) - 3220 шт., код товару згідно УКТЗЕД - 83022000 (товар 1);

- фурнітура та деталі кріплення з недорогоцінних металів, не містить передавачі та приймачі: частини до відкотних воріт (скоба) - 3220 шт.; частини до відкотних воріт (скоба 1) - 3220 шт.; заслонка М - 10000 шт., код товару згідно УКТЗЕД - 8302490090 (товар 2).

Відповідачем у зв'язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товарів, було запропоновано декларанту повідомленням № 112379 від 21 серпня 2013 року надати додаткові документи для її підтвердження, а саме:

- додатки до зовнішньоекономічного договору (у разі їх наявності);

- якщо рахунки сплачено - банківські платіжні документи;

- інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації;

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та інформація біржових організацій щодо вартості сировини;

- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника;

- копію митної декларації країни відправлення;

- інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

22 серпня 2013 року декларантом на виконання вказаного повідомлення було надано додаткові документи:

- інвойс від 28 червня 2013 року № W10132;

- пакувальний лист від 28 червня 2013 року б/н;

- коносамент від 11 липня 2013 року № ВКХН000291;

- СМR від 19 серпня 2013 року № 799;

- страховий поліс від 28 червня 2013 року № PYIE20131200961E05994;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу з виробником продукції від 26 жовтня 2009 року № VSS-TP-26109;

- виписку з бухгалтерської документації від 18 грудня 2012 року, від 21 лютого 2013 року;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 22 серпня 2013 року № Ц-551;

- калькуляції від виробника від 01 липня 2013 року № 07/21 (завірена ТПП Китаю від 08 серпня 2013 року № 133307ВО/08242) та від 05 лютого 2013 року № 03/69;

- прайс-листи від виробника від 21 червня 2013 року № 07/09 (завірений ТПП Китаю від 08 серпня 2013 року № 133307ВО/08238) та від 16 січня 2013 року № 03/33 (завірений ТПП Китаю від 25 лютого 2013 року № 133307ВО/01431);

- сертифікат про походження товару від 06 серпня 2013 року № ССРІТ130457066;

- сертифікат, що містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, від 08 серпня 2013 року № 133307ВО/08241;

- експортну декларацію країни-виробника від 01 липня 2013 року № 020220130520269403;

- ВМД від 22 серпня 2012 року № 100200000/2012/581829, інвойс від 26 червня 2012 року № W 10084, специфікацію від 22 червня № 26109-26 до договору 26 жовтня 2009 року № VSS-TP-26109;

- довідку з банку від 22 серпня 2013 року № 040-07-1/6056;

- інформацію біржових організацій щодо вартості сировини.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» документів на вимогу митного органу, останнім виявлено низку розбіжностей, а також відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

На виконання вимог пункту шостого статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/01591.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/600601/2.

Зокрема, відповідно до рішення № 100250000/2013/600601/2 митна вартість визначена 6,0000 USD/одиницю (товар 1) та 6,0400 USD /одиницю (товар 2) із застосуванням резервного методу.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг згідно з митною декларацією від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/067956 під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Незгода з рішеннями про коригування митної вартості товарів зумовила позивача звернутися з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст. 51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

- 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

- 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МК України).

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 54 МК України).

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- в) на основі віднімання вартості;

- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

-ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню(ч. 5-8 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином:

- якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

ДМВ на паперовому носії надається декларанту або уповноваженій ним особі для ознайомлення з таким записом. Декларант або уповноважена ним особа після ознайомлення зазначає час, дату, прізвище та проставляє підпис. У разі відмови подати документи декларант або уповноважена ним особа робить відповідний запис із зазначенням часу, дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша ДМВ на паперовому носії. (п. 2.4., 2.5 Правил).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/600601/2 митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу.

При цьому, підставною для прийняття вказаного рішення стало подання позивачем до митного оформлення документів, які містили розбіжності.

Зокрема, у страховому полісі від 28 червня 2013 року № PYIE201312009621EO зазначений інвойс з іншим номером.

Окрім цього, відповідно до пункту 2.5 контракту від 26 жовтня 2009 року № VSS-TP-26109 покупець сплачує комісії російських банків, відомості про які до митного оформлення не надано.

Водночас, суд зазначає, що до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які декларант погодився подати. За результатами їх розгляду виявлено низку розбіжностей, а також відсутність у них відомостей для можливості застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме - за ціною договору.

З досліджених судом додатково наданих документів, встановлено, що зокрема, у прайс-листі ціни вказані на умовах CIF Одеса, а відомості біржових організацій щодо вартості сировини представлена на період, коли продукція вже була виготовлена.

Окрім цього, експертний висновок від 22.08.2013 року № Ц-551 не містить посилань на конкретні джерела інформації мережі Інтернет, що ставить під сумнів достовірність зазначеної в ньому інформації.

Також, судом не може бути прийнятий при вирішенні вказаної справи, як доказ - додаткова угода від 23 серпня 2013 року до довгострокового контракту купівлі-продажу № VSS-TP-26109, відповідно до якої всі комісії іноземних банків, включаючи банки Продавця - оплачуються за рахунок Продавця, всі комісії українських банків - за рахунок Покупця, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення її не існувало, а відповідно до п. 2 вказаної угоди, її чинність починається з дня підписання, тобто з 23 серпня 2013 року.

За вказаних обставин, суд погоджується, що митна вартість імпортованих товарів (товар № 1 та № 2) не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Отже, на думку суду це є підставою для відмови позивачу у митному оформленні задекларованих товарів та прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме:

- товар № 1 заявлена декларантом вартість товару - 42085,40 USD, визначена митним органом - 134274,00 USD;

- товар № 2 заявлена декларантом вартість товару - 7816,40 USD, визначена митним органом - 20989,00 USD.'

Водночас, суд погоджується, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) правомірно не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; метод за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи згідно зі статтями 62 та 63 МК України не застосовуються через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Таким чином, митницею правомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів № 1 та № 2, імпортованих позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому, надані декларантом митному органу документи на виконання вимог статті 55 Митного кодексу України щодо підтвердження визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є такими, що не спростовують доводи відповідача та не можуть бути ним враховані для підтвердження заявленої митної вартості, з підстав зазначених вище.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Такими чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах, передбачений нормами чинного законодавства України, а тому дії Київської регіональної митниці щодо визначення митної вартості товару, за вказаних вище обставин, є правомірними.

А тому, рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/600601/2 відповідачем прийнято у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Водночас, позовна вимога про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/01591 теж до задоволення не підлягає, оскільки дане рішення є наслідком послідових дій митного органу та яке ґрунтується на законно прийнятому рішенні від 22 серпня 2013 року № 100250000/2013/600601/2.

За вказаних вище обставин також не підлягає до задоволення і вимога щодо зобов'язання Київську міжрегіональну митницю Міндоходів визнати заявлену ТОВ «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» митну вартість товару згідно митної декларації № 100250000/2013/067789 від 21 серпня 2013 року.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень та дій.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.10.2013 р.