Постанова № 34491140, 21.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року № 2а-12823/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, податковий орган) про сксаування податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2011 року № 0000102304/0 та № 0000112304/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року справу прийнято до провадження суддею Вєкуа Н.Г., закінчене підготовче провадження та призначено судове засідання по справі.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. п. 7.2.3. п 7.2., п. п. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість та п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства. На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення - рішення, винесені за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні планової перевірки товариства було встановлено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, ПВКП "Ода", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ТОВ 'Трос Сервіс", ФГ "Жнива", ТОВ "Юнайтед ФДС", ЧП ОСОБА_4 та ПП "Луганське охоронно-сискне агентство", оскільки валові витрати не підтверджуються товарно-транспортними накладними, а податковий кредит з ПДВ підприємства сформовано за рахунок податкових зобов'язань, які не задекларовані контрагентами позивача.

В судове засідання 10.10.2013р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт-Україна" (код ЄДРПОУ 35839874) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.01.2011р. №7/1-23-40-35839874.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) та п.п. 7.4.1., 7.4.5. п.7.4, 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. за змінами та доповненнями.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 розділу 3 акту перевірки (валові витрати), встановлено завищення валових витрат в розмірі 525 353 грн., в тому числі:

- 1 квартал 2009 року в сумі 70562 грн.,

- 2 квартал 2009 року в сумі 85317 грн.,

- 3 квартал 2009 року в сумі 104065 грн.,

- 4 квартал 2009 року в сумі 65409 грн.

Відповідно, встановлено заниження ТОВ "Поліпласт-Україна" податку на прибуток в сумі 81 338 грн.

Також, згідно акту перевірки, за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року встановлено завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження податку на додану вартість в сумі 542 603 грн., у тому числі за:

- Лютий 2009 року 1167 грн.,

- Березень 2010 року 58866 грн.,

- Квітень 2010 року 115703 грн.,

- Травень 2010 року 53425 грн.,

- Червень 2010 року 52159 грн.,

- Липень 2010 року 127939 грн.,

- Серпень 2010 року 50818 грн.,

- Вересень 2010 року 82526 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 р. № 0000112304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 101 673,00 грн., в тому числі 81 338,00 грн. - основний платіж, 20 355,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000102304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 678 254,00 грн., з них 542 603,00 грн. - основний платіж та 135 651,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття вказаних вище податкових повідомлень - рішень відповідач посилається на те, що підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту, вартість послуг отриманих від ФОП ОСОБА_1, ПВКП "Ода", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ТОВ 'Трос Сервіс", ФГ "Жнива", ТОВ "Юнайтед ФДС", ЧП ОСОБА_4 та ПП "Луганське охоронно-сискне агентство".

В матеріалах справи наявні типові договори на надання транспортно-експедиційних послуг, укладені ТОВ "Поліпласт-Україна" (Замовником і (Перевізниками), а саме з:

- ФОП ОСОБА_1 від 01.09.2009 року №01/09-2009 (т.1, а.с. 142-144);

- ФОП ОСОБА_1 від 05.01.2010 року №02/01-2010 (т.1, а.с. 145-147);

- ПВКП "Ода" від 01.07.2009 року №21/06-2009 (т.2, а.с.70-72);

- ПП ОСОБА_2 від 04.08.2009 року №04/08-2009 (т.2, а.с.228-230);

- ПП ОСОБА_3 від 01.06.2009 року №22/06-тр (т.2, а.с.232-234);

- ТОВ 'Трос Сервіс" від 03.06.2009 року №22/06-2009 (т.2, а.с.237-239);

- ФГ "Жнива" від 01.06.2009 року №10/06-2009 (т.2, а.с.247-249);

- ТОВ "Юнайтед ФДС" від 15.07.2009 року №15/06-2009 (т. 3, а.с.4-6);

- ЧП ОСОБА_4 від 14.07.2009 року №14/06-2009 (т. 3, а.с.10-12);

- ПП "Луганське охоронно-сискне агентство" від 05.02.2009 року №2009/0205 (т. 3, а.с.27-29).

Предметом договорів є надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування перевозки вантажів Замовника Перевізниками (Експедиторами). Перевізник (Експедитор) надає послуги за дорученням та за рахунок коштів Замовника для транспортування вантажів Замовника в міжміському та міжнародному сполученні по конкретно заявленому маршруту.

В кожному з договорів вказано на обов'язок Замовника своєчасно та в терміни, встановлені кожним з Договорів, оплачувати транспортно-експедиційних послуги у відповідності з виставленим Перевізником рахунком.

Згідно з умовами зазначених договорів розрахунки по договорах здійснюються в безготівковому порядку. Ціни є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на ринку транспортних послуг. Вартість по кожному з Договорів зазначена в Заявці (рахунку) та встановлена в українських гривнях.

У зв'язку із виконанням вказаних договорів представником позивача надано до суду (а також до податкової перевірки) Акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за договорами, рахунки-фактури, талони замовника до подорожнього листа.

Судом встановлено, що Акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані від імені представників сторін та засвідчені печатками Замовника - ТОВ "Поліпласт-Україна", та Виконавців.

Суд зазначає, що в Актах здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за договорами зазначено назву підприємств, від імені яких складений документ, назву документа, місце складання, зміст господарської операції, період її здійснення та їх вимірники (у натуральному та вартісному виразі).

Наявні в матеріалах справи податкові накладні теж оформлені належним чином, містять усі нормативно встановлені реквізити та відповідають формі, передбаченій діючим на той час законодавством.

На підставі вказаних господарських операцій та складених за їх результатами первинних документів позивачем було віднесено спірні суми ПДВ до податкового кредиту та суми витрат до складу валових за перевіряємий період.

Разом з тим, відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, що обґрунтовує наступним.

Відповідач вказує, що не підтверджено наявність поставки послуг з перевезення вантажу натериторії України підприємствами-контрагентами, оскільки відсутня належним чином оформлена первинна транспортна документація, тобто товарно-транспортні накладні, у зв'язку з чим спірні суми валових витрат позивача не є підтвердженими.

Також, податковим органом встановлені відхилення між задекларованим податковим кредитом з ПДВ ТОВ "Поліпласт-Україна" та задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ згаданими контрагентами-постачальниками.

У зв'язку з наведеним відповідач прийшов до висновку про відсутність права позивача на такий податковий кредит.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні Акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за договорами, рахунки-фактури, талони замовника до подорожнього листа.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - наказ №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (далі - наказ №488/346), однак наказ №488/346 не пройшов відповідну процедуру реєстрації нормативних актів у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731.

При розрахунку податку на прибуток суб'єкт господарської діяльності має право віднести на валові витрати на придбання у фізичних осіб -підприємців, які є автомобільними перевізниками, послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за умови їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, у тому числі рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями на оплату транспортних послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують надання транспортних послуг.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p. № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, всі види обліку, в тому числі і податковий, базуються на даних первинних документів (акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі, податкові накладні та інші), якими оформляються господарські операції, тобто на документах, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Отже, для документального підтвердження отримання транспортно-експедиційних послуг та відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку достатньо підписаних від імені сторін договору, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які мають такі реквізити як: найменування товару, кількість, ціну і вартість поставки без ПДВ і з ПДВ.

Правилами ведення податкового обліку з податку на прибуток для віднесення витрат до складу валових не встановлений з метою підтвердження валових витрат обов'язок складання спеціальних транспортних документів за договорами надання транспортно-експедиційних послуг, в тому числі товарно-транспортних накладних.

Наявні в матеріалах справи Акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), відповідно до чинного законодавства, є первинними документами, що фіксують та документально підтверджують факти здійснення господарських операцій, відповідно до яких за період з 15.04.2008 року по 30.09.2010 року Перевізниками надано, а ТОВ "Поліпласт-Україна" отримано транспортно-експедиційні послуги, про що свідчать підписи від імені представників сторін.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою послуг контрагентам на виконання зобов'язань по залючених договорах.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ФОП ОСОБА_1, ПВКП "Ода", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ТОВ 'Трос Сервіс", ФГ "Жнива", ТОВ "Юнайтед ФДС", ЧП ОСОБА_4 та ПП "Луганське охоронно-сискне агентство" були зареєстрованими органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, з Реєстру виключені не були, а отже мали право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Щодо доводів відповідача про вирок суду відносно директора ТОВ «КС Конаріт» суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем під час перевірки не досліджувались обставини товарності спірних господарських операцій. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які в своїй сукупності могли би вказувати на безтоварність господарських операцій позивача за перевіряємий період.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи від 28.12.2011р. № 4618/12094/11-44, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підтверджено відповідність сум, зазначених в первинній документації позивача по відношенню до задекларованих показників декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 02 лютого 2011 року № 0000102304/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 02 лютого 2011 року № 0000112304/0.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.