Постанова № 34491070, 14.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2013 року № 826/12670/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс-Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранс-Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 12.09.13р. у зв'язку із заявленим сторонами клопотанням та у відповідності до ч.4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс-Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 24.07.13р. за № 473/22-40/35465839 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 825 240,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0003032240 від 02.08.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 955 597,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 825 240,00грн. та штрафні санкції в розмірі 130 357,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на прибутку підприємств, слугувало встановлення віднесення ним до валових витрат кошти сплачені позивачем за маркетингові та мерчандайзингові послуги, що не підтверджені належної первинною документацією.

Так зокрема нормами податкового законодавства встановлено забору на формування валових витрат за рахунок коштів сплачених при взаємовідносинах з суб'єктами господарювання, що не мають належного документального підтвердження. Дане обмеження встановлено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Як проведеною перевіркою так і судом було встановлено, що на формування валових витрат позивача у перевіряє мий період вплинуло віднесення позивачем до таких витрат кошти сплачені за договорами про надання послуг № 43 від 18.05.2010 року та № 87 від 01.06.2012 року укладеними з Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен», № 01/11-11 від 01.11.2011 року та № 21/02-12 від 21.02.2012 року укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-ТОРГ» та № 25/09 від 25.09.2012 року укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «БАР-КОМ».

Згідно умов вказаних договорів, позивачу надавались маркетингові та мерчандайзингові послуги зі стимулювання збуту товарів торгових марок «ROSHEN» та «МРІЯ», які реалізуються ТОВ «Інтертранс-Груп» на території міста Харкова та Харківської області.

Позивачем до суду надано копії зазначених вище договорів, додаткові угоди, податкові накладні та акти приймання-здачі виконаних робіт, уся ця документація також була предметом розгляду працівників відповідача при здійсненні перевірки, та на переконання позивача є достатньою підтверджуючою первинною документацією, а тому встановлення податковим органом допущення позивачем порушень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Разом з цим суд вважає за доцільне зауважити, що маркетингові та мерчандайзингові послуги за своїм змістом є послугами, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До таких послуг також належать, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). (п.п. 14.1.108 ПК України).

За таких обставин належним документальним підтвердженням виконання маркетингових (мерчандайзингових) послуг будуть звіти виконавця про проведення маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати таких досліджень і дані рекомендації замовнику, в тому числі і фото-звіти, оскільки виконання мерчандайзингових послуг - це вміле розташування товару в торговому залі, оригінальне оформлення прилавків, проведення презентацій, роздача сувенірів і ін..

З аналізу наведеного вбачається, що наявність лише податкових накладних та актів приймання-передачі для даного виду договорів не є належним документальним підтвердженням отримання (надання) маркетингових (мерчандайзингових) послуг, а лише формально відображають рух коштів між суб'єктами господарювання.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання щодо правомірності висновків податкового органу з приводу заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток підприємств, а тому спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, та

керуючись ст.ст. 39, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій