Постанова № 34490890, 21.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року 14:26 № 826/10395/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

про коригування грошового зобов'язання з податку на прибуток в результаті застосування звичайних цін, стягнення донарахованого грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (надалі - позивач, податковий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (надалі - відповідач, Товариство) про коригування грошового зобов'язання з податку на прибуток в результаті застосування звичайних цін, стягнення донарахованого грошового зобов'язання у розмірі 2 286 478,00 грн.

Позов мотивований тим, зокрема, що за результатами проведеної позивачем позапланової перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. встановлено порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо оподаткування операцій із пов'язаними особами при визначенні договірних цін з урахуванням звичайних цін, внаслідок чого відповідачем занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 2 286 477,00 грн. за І квартал 2011 року, що слугувало підставою для прийняття позивачем податкового повідомлення-рішення про нарахування відповідного податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн. Як зазначено в позовній заяві, відповідач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, відповідно в силу встановлених Податковим кодексом України особливостей щодо порядку застосування звичайної ціни, вони вважаються відкликаними і, в такому разі, виникає обов'язок керівника органу державної податкової служби звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено судове засідання по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечив, подав письмові заперечення, в яких зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки під час здійснення позивачем перевірки відповідача для визначення звичайної ціни реалізованого відповідачем товару позивачем використовувались дані аграрної біржі щодо орієнтованих ринкових експортних цін на ринку України на умовах поставки FOB, які є більшими відносно застосованих позивачем цін. При цьому, як зазначено у запереченнях, контрактна ціна кожної з поставок відповідача, які перевірялись позивачем, знаходиться в межах ринкового рівня, що підтверджується експертними висновками Державного підприємства "Держзовнішінформ", та свідчить про виконання відповідачем умов щодо звичайної ціни на товар. Водночас під час перевірки податковим органом були взяті дати, які не мають відношення до часу здійснення відповідачем спірних поставок. За висновком відповідача, наведені позивачем обставини не доводять факту невідповідності договірних цін, визначених в укладених відповідачем контрактах, рівню звичайних цін, та свідчать про безпідставність та необґрунтованість позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт від 20.03.2013р.

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом зокрема встановлено порушення відповідачем вимог пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим дані доходів позивача за І квартал 2011 року занижені на 9 145 908,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2 286 477,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013р. № 0000174050, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 286 478,00 грн., з них 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, решта - основний платіж.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його до Державної податкової служби України, у відповідь на яку листом Міндоходів від 06.06.2013р. № 7132/7/99-99-10-01-15 отримав відмову.

У зв'язку з наведеним, в силу ст. 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013р. № 0000174050 вважається вадкликаним, про що також зазначено в листі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 06.06.2013р. № 536/10/40-523 та на підставі чого позивач звернувся до суду із даним позовом.

В обґрунтування позову позивач посилається на встановлені під час перевірки обставини фінансово-господарських взаємовідносин пов'язаних між собою осіб - відповідача з неризедентами: Каргілл Інтернешнл СА (Женева) та ВАТ ГПК «Єфремовський» (Росія), на адресу яких відповідачем у І кварталі 2011 року здійснювались поставки олії нерафінованої на підставі низки експортних контрактів, перелік яких наведений в додатку № 1 до акту перевірки.

При проведенні аналізу умов контрактів, укладених ТОВ «АТ Каргілл» з фірмою Каргілл Інтернешнл СА (Женева), податковим органом встановлено, що ТОВ «АТ Каргілл» здійснювало поставку окремих видів продукції за цінами, визначеними на умовах FOB, які були нижчими ніж ціни на аналогічну продукцію за даними Аграрної біржі всього на суму 7 923 739,60 грн.

При проведенні аналізу умов контрактів, укладених ТОВ «АТ Каргілл» з фірмою ВАТ ГПК «Єфремовський» (Росія), податковим органом встановлено, що ТОВ «АТ Каргілл» здійснювало поставку окремих видів продукції за цінами, визначеними на умовах FOB, які були нижчими ніж ціни на аналогічну продукцію за даними Аграрної біржі всього на суму 1 222 168,31 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач прийшов до висновку про заниження відповідачем оподаткованого доходу на загальну суму 9 145 908,00 грн. в результаті застосування цін, нижчих за звичайні (ринкові), що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 2 286 477,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися із правомірністю таких висновків відповідача позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Абзацами другим, третім, четвертим та п'ятим цього ж пункту визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з пп. 1.20.2 ст. 1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Позивач, для обґрунтування факту невідповідності договірної ціни рівню звичайних цін до позовної заяви долучив відповідь аграрної біржі щодо середньозважених цін на ринку, що стосуються іншого товару та не містить інформації стосовно цін на соняшникову олію в розглядуваний період.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказана довідка була долучена помилкового та надав нову відповідь Аграрної біржі від 30 вересня 2013 року, яка, зі слів представника позивача, була надана ще на запит, який направлявся в ході проведення перевірки відповідача.

Суд критично оцінює такі твердження та звертає увагу на наступне.

Виходячи зі змісту відповіді (графа №1 таблиці), Аграрна біржа надала інформацію щодо цін за контрактами укладеними починаючи з лютого 2011 року. В свою чергу, розглядувані у справі контракти відповідача укладені до лютого 2011 року.

Відтак, інформація щодо цін викладених у відповіді Аграрної біржі не містить релевантної інформації для встановлення звичайної ціни в розрізі розглядуваних контрактів.

Також, застосовуючи ціни, визначені Аграрною біржею відносно відповідача та розглядуваних у справі контрактів, позивач виходить з цін, діючих на дату складання вантажно-митної декларації.

Суд звертає увагу на те, що способом виконання зобов'язання укладених відповідачем з контрагентами контрактів є форвардними, що означає фіксацію ціни контракту під час укладення такого форвардного контракту. Разом з тим, з Акта перевірки убачається, що податковим органом для співставлення було взято ціни станом на дати оформлення вантажно-митних декларацій, досліджуваних під час перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин), під час визначення звичайної ціни товару, в частині використання інформації про укладені договори на момент продажу відповідачем товару з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, перевіркою не враховано умов поставки товару, порядку визначення ціни товару за контрактами, моменту фактичної передачі товарів.

Також, для визначення рівню звичайних цін позивачем взято ціну одиничного контракту і в розрізі день-в-день. Натомість, при визначенні звичайних цін за вимогами законодавства має братись інформація про рівень цін, що склалися на ринку, а не в розрізі одного договору.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, 12.09.2013р., відповідь Аграрної біржі не містить інформації щодо ціни на ідентичну продукцію у спів ставних умовах, в зв'язку з чим для визначення звичайної цни було використано інформацію Інтернет-сайту: agrex.gov.ua, що на думку суду є неправомірним та суперечить вимогам пп. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем підтверджено відповідність договірних цін на продукцію рівню звичайних цін, що вбачається з експертних висновків ДП «Держзовнішінформ», які були сформовані по кожному факту поставки товарів ще до укладення відповідних договорів. При дослідженні судом вказаних експертних висновків встановлено, що відповідачем використовувались ціни в діапазоні вище середнього. Зазначені висновки були надані позивачу до перевірки.

При цьому, визнання податковими органами висновків ДП «Держзовнішінформ» як відповідної фахової оцінки передбачено Методологічними рекомендаціями, що затверджені Листом ДПС України від 24.07.2012 p. N 20001/7/15-1217.

Також, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні довідки Української біржі "Капітал", яка на той час реєструвала такі договори та володіла інформацією про ціни станом до лютого 2011 року. Вказані в довідках ціни не є вищими тих, які були визначені в укладених відповідачем контрактах.

За висновком суду, надані докази в сукупності з встановленими судом під час судового розгляду справи обставинами спростовують твердження позивача про відхилення договірної ціни за укладеними відповідачем з Каргілл Інтернешнл СА та ВАТ ГПК «Єфремовський» контрактами від звичайної ціни, відтак, висновок про порушення Товариством норм податкового законодавства, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на згадану суму в І кварталі 2011 року, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що застосовані позивачем ціни є нижчими за ринкові, як і не доведено наявність правових підстав для стягнення з платника податку спірних сум податкового зобов'язання з податку на прибуток.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим такі вимог задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 30.10.2013р.