Постанова № 34490814, 17.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2013 року 16:10 № 826/14347/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного підприємства «Альфа-Банк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області за участю третіх осіб ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити дії та звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач) за участю третьої особи - ОСОБА_1 (далі - третя особа1), в якому просить: зобов'язати відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26.02.2013 року в частині накладення на квартиру загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить третій особі1, звільнити заставлене майно, а саме квартиру загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті суд залучив до участі у справі публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в якості третьої особи (далі - третя особа2).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника винесена після прийняття рішення про обтяження майна іпотекою, а відтак має бути скасована в частині накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

Третя особа1 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи2 в наданих суду письмових поясненнях повідомив про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки оскаржувана постанова жодним чином не порушує та не обмежує прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 26.02.2013 року підрозділу відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1, у тому числі на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «Альфа-Банк», а саме - квартира загальною площею 62,26 кв.м. та житловою площею 32,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач, вважаючи, що діями відповідача порушені права ПАТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя, звернувся до суду з позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-IV) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Статтею 55 Закону № 606-IV встановлено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника.

Так, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судом встановлено, що згідно постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області при примусовому виконанні виконавчого листа №0827/2-506/2012, виданого 05.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 3152915,60 грн. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня законної сили рішенням суду.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, між третьою особою1 та позивачем 15.05.2008 року укладено кредитний договір №800003830 на суму 220500 (двісті двадцять тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів.

З метою забезпечення виконання умов кредитного (основного) договору між тими ж сторонами укладено іпотечний договір №800003830-И, згідно умов якого іпотекодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, передає іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, а саме - квартира, що складається із двох жилих кімнат, загальною площею 62,26 кв.м. та житловою площею 32,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим №2545 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 15.08.2008 року під №2893135.

У зв'язку з посвідченням договору іпотеки 15.08.2008 року ОСОБА_2 накладено заборону відчуження вказаного в договорі нерухомого майна до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Обтяження згідно даного договору було зареєстроване у Державному реєстрі іпотек за реєстровим №18574822, а також в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 18576861.

Згідно до п.8.1 договору, укладеного між позивачем та третьою особою1 договір іпотеки вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками та нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою згідно з цим договором.

Водночас, постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 26.02.2013 року прийнята підрозділу відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області після накладення заборони відчуження вказаного в договорі нерухомого майна.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Представнику позивача стало відомо про існування оскаржуваної постанови із заяви представника третьої особи1, в якій останній просив надати правову допомогу в знятті арешту з майна для подальшої добровільної реалізації, а відтак державним виконавцем не виконано вимоги щодо надіслання та повідомлення іпотекодержателя стосовно накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, враховуючи, що існування пріоритету зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно над вимогами іпотекодержателя суду не доведено, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

За даних обставин справи суд для належного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок щодо доказування не виконав.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного акціонерного підприємства «Альфа-Банк» задовольнити.

Зобов'язати відповідача скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26.02.2013 року в частині накладення арешту на квартиру загальною площею 62,2 кв. м., житловою площею 32,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить третій особі1.

Звільнити заставлене майно, а саме квартиру загальною площею 62,2 кв. м., житловою площею 32,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з-під арешту.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко