Постанова № 34490772, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2013 року 11:44 № 826/14308/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Гаджука П.П., відповідача - Прокоф'євої Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воєводино Груп»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2013 року №0006432204, № 0006442204, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воєводино Груп» (далі - ТОВ «Воєводино Груп», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Печерському районі м. Києва Державної податкової служби:

- від 16 травня 2013 року № 0006432204, згідно якого нарахований податок на прибуток в сумі 129 986,00 грн. та застосовані штрафі санкції в сумі 0,00 грн.;

- від 16 травня 2013 року № 0006442204, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 113 032,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 45 184,00 грн.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815), що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства ТОВ «Воєводино Груп» ґрунтуються лише на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки його контрагента - ПП «Арикон», інших доказів, які б вказували на відсутність господарської діяльності та безтоварність укладених правочинів податковим органом не наведено.

Таким чином, на думку, позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 22.04.2012 р. № 389/22/4/36678643, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Воєводино Груп» (код ЄДРПОУ ) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 вересня 2009 року (номер запису в ЄДР 1 070 102 0000 037 626). Місцезнаходження ТОВ «Воєводино Груп»: м. Київ, вул. Димитрова, 5, оф.1.

ТОВ «Воєводино Груп» взято на податковий облік 30 вересня 2009 року за № 52933 та на момент проведення перевірки знаходилось на обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС.

Згідно свідоцтва від 19 жовтня 2009 року № 100250706 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 366786426553).

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 12 квітня 2013 року № 1210 та направлення від 12 квітня 2013 року № 782/23-11 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Воєводино Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Арикон» (код ЄДРПОУ 37156815) за період з січня 2011 року по вересень 2011 року», за результатами якої складено акт від 22 квітня 2012 року №389/22/4/36678643.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 129 986, 00 грн., в тому числі:

- за 2 квартал 2011 року на суму - 26 065, 00 грн.;

- за 2-3 квартал 2011 року на суму 129 986, 00 грн.

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 113 032, 00 грн., в тому числі:

- за червень 2011 р. на суму 22 665, 00 грн.;

- за липень 2011 р. на суму 90 367,00 грн.

26 квітня 2013 року ТОВ «Воєводино Груп» подано до податкового органу письмові заперечення (вих. № 14/04) на акт перевірки від 22 квітня 2012 року №389/22/4/36678643, за результатами розгляду яких рішенням від 13 травня 2013 року № 20236/10/22.4-10 висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

16 травня 2013 року на підставі акту перевірки від 22 квітня 2012 року №389/22/4/36678643 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006432204, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «Воєводино Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 129 986, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 129 986, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0,00 грн.;

- № 0006442204, яким згідно з пп. пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123. 1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «Воєводино Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 158 216, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 113 032,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 45 184, 00 грн.

ТОВ «Воєводино Груп» подано до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, яка за результатами її розгляду прийняла рішення від 09 липня 2013 року № 1923/10/26-15-10-04-04, яким податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року № 0006432204 та № 0006442204 залишила без змін.

15 серпня 2013 року Міністерство доходів і зборів України рішення № 9014/6/99-99-10-01-15, за результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16 травня 2013 року № 0006432204 та № 0006442204 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Воєводино Груп» - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Воєводино Груп», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Позивачем в підтвердження формування вказаних вище сум надано суду наступні договори:

- договір від 01 червня 2011 року № 1/06, укладений між ПП «Арикон» (Виконавець) та ТОВ «Воєводино Груп» (Замовник), за умовами якого Виконавець надає Замовнику комплекс послуг з проведення конференції, спрямованих для задоволення потреб Замовника згідно з письмовим замовленням (далі - Послуги), а Замовник приймає послуги та оплачує їх на умовах даного Договору. Кількість учасників конференції, місце проведення, терміни перебування, перелік послуг, у тому числі додаткових та інше обумовлюються сторонами додатково;

- договір від 02 липня 2011 року № 2/07, укладений між ПП «Арикон» (Виконавець) та ТОВ «Воєводино Груп» (Замовник), за умовами якого Виконавець надає Замовнику комплекс послуг з проведення конференції, спрямованих для задоволення потреб Замовника згідно з письмовим замовленням (далі - Послуги), а Замовник приймає послуги та оплачує їх на умовах даного Договору. Кількість учасників конференції, місце проведення, терміни перебування, перелік послуг, у тому числі додаткових та інше обумовлюються сторонами додатково.

На виконання умов вказаних вище договорів, позивачем надано суду акти прийому-передачі наданих послуг, зокрема:

1) в рамках договору № 1/06 від 01.06.2011 року:

- акт № 00150 від 16 червня 2011 року;

- акт № 00151 від 21 червня 2011 року;

2) в рамках договору 2/07 від 04.07.2011 року:

- акт № 0060 від 06 липня 2011 року;

- акт № 0061 від 18 липня 2011 року.

Також, позивачем в підтвердження формування вказаних вище сум надано суду податкові накладні:

1) в рамках договору № 1/06 від 01.06.2011 року:

- податкова накладна № 150 від 16 червня 2011 року;

- податкова накладна № 151 від 21 червня 2011 року;

2) в рамках договору 2/07 від 04.07.2011 року:

- податкова накладна № 60 від 06 липня 2011 року;

- податкова накладна № 61 від 18 липня 2011 року.

Проте, такі письмові докази не можуть бути визнанні судом належними, з огляду на таке.

Відповідачем в підтвердження своєї позиції надано письмові докази - акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.02.2012 року № 324/236-37156815 «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» (код за ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року». Перевіркою зроблено висновок про діяльність ПП «Арикон» як таку, що спрямована на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

З метою встановлення наявності матеріальних, трудових ресурсів підприємства, необхідних для здійснення господарської діяльності, передбаченої статутними документами та формування податкового зобов'язання під час проведення перевірки було отримано податкову інформацію від державних органів, відповідно до якої у ПП «Арикон» встановлено відсутність зареєстрованого права власності на об'єкти нерухомого майна (інформація КП «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 24.11.2011 року № 3675) та відсутні зареєстровані транспортні засоби в м. Алчевську (інформація від 24.10.2011 року № 46/2154 відділення Державтоінспекції Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області), а також встановлено, що ПП «Арикон» не є землекористувачем (інформація Відділу Держкомзему у м. Алчевську від 14.10.2011 року № 1647, інформація Відділу Держкомзему у Перевальському районі Луганської області від 21.10.2011 року № 01-07.2/884).

Відповідно до звітів 1 - ДФ, наданих ПП «Арикон» на адресу Алчевської ОДПІ, загальна чисельність працюючих на ПП «Арикон» у 1 кварталі 2011 року становила 1 особу, у 2 - 3 кварталах 2011 року відповідно 2 особи.

ПП «Арикон» відповідно до АРМ «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» здійснювало господарські взаємовідносини з підприємствами - контрагентами, які зареєстровані платниками податків в понад 100 містах та населених пунктах України.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Зазначене потягло за собою висновок податкового органу про здійснення ПП «Арикон» фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, правочини укладені з контрагентами є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Суд зазначає, що відповідно до наданого акту перевірки ПП «Арикон» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 вересня 2010 року за № 100301390 (індивідуальний податковий номер 371568112064), видане Алчевською ОДПІ анульовано 22 вересня 2011 року.

Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що до видів діяльності позивача за КВЕД віднесено 163.30.00 Послуги з організації подорожувань, як основний вид діяльності.

Статутом позивача, зокрема, п. 2.2 також передбачено надання послуг з галузі туризму, а саме, туроператорська та турагенська діяльність спрямована на надання українським та іноземним юридичним та фізичним особам всього комплексу робіт та послуг (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування, спрямованого на задоволення потреб туристів), пов'язаних з організацією міжнародного та внутрішнього туризму.

У той же час позивачем не наведено жодних обставин, які б обґрунтовували неможливість надання таких послуг самостійно з урахуванням того, що він є зареєстрованим у м. Києві, а ПП «Арикон» - в м. Алчевськ, Луганської області, тоді як проведення конференцій відбувалося за місцезнаходженням ТОВ «Воєводино Груп».

Також, в матеріалах адміністративної справи містяться калькуляції по обслуговуванню конференцій адресовані замовнику ТОВ «БАСФ Т.О.В.», які виготовлені позивачем та не містять в собі жодних посилань на ПП «Арикон». Відповідних письмових доказів про отримання таких розрахунків від ПП «Арикон» з боку ТОВ «Воєводино Груп» не надано.

Суд також критично ставиться до інших письмових доказів - фотографій, які були надані позивачем на підтвердження факту надання послуг. Дослідивши їх зміст судом не встановлено обставин, які підлягають доведенню у вказаній адміністративній справі, - факту надання послуг ПП «Арикон». При цьому, такі послуги, на думку суду, за вказаних вище обставин могли бути надані як самим позивачем, так і іншими суб'єктами господарювання.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2013 року № 0006432204 та № 0006442204 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість відповідачем доведено правомірність його рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Воєводино Груп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.10.2013 р.