Постанова № 34483209, 07.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 жовтня 2013 року справа № 814/2948/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Південьгідробуд", вул. Дунаєва, 55, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.12 р. № 0001320231, № 0001330231 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьгідробуд" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими Товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штрафну санкцію та зменшено розмір від'ємного значення цього податку.

В обґрунтування позовних вимог вказано на відсутність у відповідача повноважень на визнання правочинів нікчемними. Наполягає на безпідставності висновків ДПІ про безтоварний характер його правочинів із контрагентами, так як вони зроблені всупереч наявності у Товариства всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На думку ДПІ, досліджені під час перевірки правочини позивача не були спрямовані на настання правових і господарських наслідків обумовлених їх змістом. На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких зафіксовані факти, які свідчать про об'єктивну неможливість виконання контрагентами договірних зобов'язань перед позивачем (а. с. 84-90).

Під час розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 126, 129). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В листопаді 2012 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ПП "Інвеставангард" лютий 2011 р., ТОВ "Будівництво Укр-М" за червень 2011 р., ПП "Нольга" за жовтень 2011 р., результати якої оформлені актом від 21листопада 2012 р. № 3727/22-200/32543259 (далі - акт перевірки) (а. с. 12-22).

У висновку акту перевірки вказано на такі порушення податкового законодавства з боку Товариства:

- ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), що потягло заниження ПДВ на загальну суму 18997,0 грн.;

- ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.3.ПК України, внаслідок чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень 2011 р. на 6192,0 грн.

7 грудня 2012 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0001320231, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 18997,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4749,25 грн.;

- № 0001330231, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за липень 2011 р. на 6192,0 грн. (а. с. 23-24).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, Товариство уклало наступні правочини:

- 1 лютого 2011 р. договір купівлі-продажу із ПП "Інвеставангард", за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу товар;

- 4 червня 2011 р. договір субпідряду із ТОВ "Будівництво Укр-М", згідно якого контрагент виконував роботи із капітального ремонту коридору та кабінетів адміністративного корпусу (а. с. 38, 43-44).

Крім цього, як зазначає позивач, ним було укладено договір постачання із ПП "Нольга", за яким підприємство поставило Товариству газову плиту, на підтвердження чого надано видаткову накладну № Н-000266 від 28 жовтня 2011 р. (а. с. 58).

Визначення договору поставки міститься в ст. 712 ч. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавче визначення договору поставки дає підстави для висновку про те, що його істотними умовами є предмет договору, ціна, строк поставки, умови доставки товару від постачальника до покупця.

Як визначено ст. 208 ч. 1 п. 1 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Суд вважає, що видаткова накладна не свідчить про дотримання позивачем письмової форми правочину із ПП "Нольга", адже вона за своєю правовою природою є документом, який підтверджує видачу товару і не може містити всіх умов, які є істотним для договору поставки, зокрема у видатковій накладній відсутні строки поставки та умови доставки товару.

Суд погоджується із доводами позивача про відсутність у ДПІ повноважень для визнання та оцінки правочинів як нікчемних та про безпідставність заперечень відповідача щодо наявності в другому ланцюгу постачальників Товариства підприємств із ознаками фіктивності, так як для дослідження господарських відносин позивача, правове значення мають тільки безпосередні контрагенти, з якими Товариство має договірні відносини.

В той же час згідно ст. 11 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, під яким слід розуміти те, що адміністративний суд не пов'язаний доводами суб'єкта владних повноважень і може надавати спірним обставинам власну оцінку.

Оцінюючи можливість дійсного виконання договорів поставки з боку ПП "Інвеставангард" і ПП "Нольга", суд вказує на наступне.

Умови договору Товариства із ПП "Інвеставангард" сформульовані загально, є нечіткими, відсутні навіть родові або видові ознаки товарів, які контрагент повинен був поставити позивачу (будівельні матеріали, обладнання для будівництва, засоби індивідуального захисту для працівників, тощо), в тексті договору тільки зазначено "товар", що не дає змоги його ідентифікації.

Суд приймає до уваги те, що ПП "Інвеставангард" знаходиться в м. Львові, але позивач не надав жодних документів, які б підтверджували транспортування придбаного товару.

Відповідачем надана постанова про порушення кримінальної справи від 27 лютого 2012 р., за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), з якої слідує, що ПП "Інвеставангард" було створено без мети здійснення законної господарської діяльності (а. с. 115). Також, відповідач надав суду постанову Київського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 р., якою ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" (а. с. 119).

Оскільки амністія передбачає звільнення від покарання, а не від звинувачення, ОСОБА_1, яка просила застосувати до неї амністію, тим самим погодилась із обґрунтованістю звинувачення у вчиненні злочину, адже в протилежному випадку особа повинна була наполягати на подальшому розгляді кримінальної справи із постановленням виправдовувального вироку.

З огляду на наведене, суд знаходить доведеним ДПІ фіктивність господарської операції позивача із ПП "Інвеставангард".

Як слідує з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нольга" (а. с. 97-99), підприємство не має передумов для провадження господарської діяльності - відсутні приміщення, працівники, за зареєстрованою адресою не знаходиться, директор від надання пояснень відмовився. Суд також враховує, що основними видами діяльності ПП "Нольга" є оптова торгівля зерновими, паливом, будівельними матеріалами, організація перевезення вантажів, надання послуг, тоді як за договором вказане підприємство повинно було поставити позивачу газову плиту.

ТОВ "Будівництво Укр-М" повинно було виконати будівельно-ремонтні роботи.

Згідно ст. 9 ч. 1 п. 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як будівельна діяльність, тобто законодавцем до виконавців будівельних робіт висуваються певні вимоги у виді ліцензійних умов, під якими ст. 1 абз. 6 вказаного Закону розуміє установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 р. № 47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 226/16242 (далі - Ліцензійні умови), вони встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (п. 1.1.); вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно з додатком (п. 1.4.).

В загальному вигляді Ліцензійні умови висувають до суб'єктів будівельної діяльності 1) організаційні вимоги, які передбачають наявність у підприємства адміністративних та виробничих приміщень, парку технічного обладнання, засобів вимірювання, ведення документації; 2) кваліфікаційні вимоги, під якими розуміється відповідність керівника і інших посадових осіб, а також працівників певним вимогам до освіти та досвіду за напрямком роботи; 3) технологічні вимоги, а саме наявність будівельного обладнання (машини, устаткування, інвентар, пристрої, інструменти тощо).

Таким чином, виконання будівельних робіт передбачає обов'язкову наявність у підрядника (субпідрядника) певних ресурсів: кваліфікованого персоналу, виробничої бази, будівельних машин, технологічного обладнання, матеріалів.

В той же час в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівництво Укр-М" зафіксовано, що підприємство взагалі не має власних основних фондів, обладнання, працівників, а тому суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість виконання будівельних робіт суб'єктом господарювання, який не має для цього жодних виробничих передумов (а. с. 93-96).

Варто зауважити, що позивач сам є будівельною організацією, а тому залучення субпідрядника - ТОВ "Будівництво Укр-М" виглядає економічно невиправданим. Доказів того, що залучення сторонніх осіб було викликано об'єктивними чинниками - значним обсягом робіт, які позивач не міг своєчасно виконати самостійно, або у зв'язку із необхідністю залучення спеціалістів, яких у штаті Товариства не було, позивач суду не надав.

Крім того, обставиною, яка свідчить на користь відповідача є те, що жодне з підприємств-контрагентів не знаходиться за зареєстрованою адресою, а тому виглядає непереконливим укладення позивачем договорів виключно із підприємствами, які неможливо знайти за зареєстрованим місцезнаходженням.

Судом враховується і те, що через нетривалий час після періоду укладання договорів із позивачем, у всіх контрагентів було анульовано свідоцтво платника ПДВ: в квітні 2011 р. у ПП "Інвеставангард", у вересні 2012 р. у ТОВ "Будівництво Укр-М" і в листопаді 2011 р. у ПП "Нольга", що опосередковано свідчить про відсутність цілеспрямованої систематичної господарської діяльності цих юридичних осіб.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність фактичного виконання договорів контрагентами.

Надана позивачем довідка Миколаївської регіональної лабораторії ветеринарної медицини (а. с. 128), якою зазначена особа підтвердила виконання позивачем робіт на об'єкті будівництва, при виконанні яких залучалось в якості субпідрядника ТОВ "Будівництво Укр-М" та використовувались будівельні матеріали, придбані у ПП "Інвеставангард", підтверджує тільки факт виконання кінцевих робіт самим позивачем, який виступив генеральним підрядником, але жодним чином не доводить виконання субпідрядних робіт ТОВ "Будівництво Укр-М". Крім того, слід відзначити, що в акті перевірки Товариства, відповідач не ставить під сумнів виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовником, ДПІ наведено доводи проти того, що субпідрядні роботи не могли бути виконані "Будівництво Укр-М", а будівельні матеріали і обладнання поставлені ПП "Інвеставангард" і ПП "Нольга".

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання послуг (товару), але первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку на визначення власних податкових зобов'язань, є господарська операція, яка призвела до змін в активах її сторін, а не наявність первинних документів, правовою природою яких є лише документарне оформлення цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а тому будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо інші фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Оскільки ДПІ зроблено обґрунтований висновок про відсутність надання позивачу послуг (товару) з боку контрагентів, наявність у нього податкових накладних, на які посилається позивач, в даному спорі не має правового значення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз