Постанова № 34483202, 07.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 жовтня 2013 року справа № 814/2194/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомІнституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України, пр. Жовтневий, 43-а, м. Миколаїв, 54018 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.13 р. № 0000702202, № 0000712202В С Т А Н О В И В:

Інститут імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України (далі - позивач, Інститут) звернувся із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими Інституту збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) і зменшено суму бюджетного відшкодування цього податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки ДПІ про штучний характер правочинів Інституту із таким контрагентом, як БПП "Генератор", ґрунтуються тільки на припущеннях і не доведені належними засобами доказування. На думку позивача, встановлення податковим органом серед постачальників БПП "Генератор" підприємств, які мають ознаки фіктивності або правочини з якими розцінені як нікчемні, не має значення для позивача, адже він має договірні відносини тільки із БПП "Генератор". Посилається на наявність первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях, які повторюють зміст акту перевірки позивача, навів такі доводи. Перевіркою Інституту встановлено факт укладення ним правочинів із БПП "Генератор", яке, в свою чергу, серед власних контрагентів має суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності. Зазначена обставина, на переконання ДПІ, унеможливлює виконання БПП "Генератор" договірних зобов'язань перед позивачем.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 174-175). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В квітні 2013 р. ДПІ провела позапланову виїзну перевірку Інституту з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів неприбуткових установ, а також видатків бюджетної установи по взаємовідносинам з БПП "Генератор" за період з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2012 р., результати якої оформлені актом від 17 квітня 2013 р. № 905/22-200/03534512 (далі - акт перевірки) (а. с. 81-133).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Інституту:

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ на суму 3316,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України, що потягло завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на 8380,0 грн.

26 квітня 2013 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000702202, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 3316,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.;

- № 0000712202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 р. на 8380,0 грн. (а. с. 75-76).

Як слідує з акту перевірки, позивач протягом 2011-2012 р.р. уклав із БПП "Генератор" загалом 15 договорів, предметом яких було виконання останнім науково-дослідних робіт та передання Інституту дослідницьких зразків вузлів та агрегатів, як складової іншого обладнання.

По двох з цих договорів ДПІ заперечує їх фактичне виконання з боку БПП "Генератор", а саме:

- за договором на розробку і виготовлення науково-технічної продукції від 28 лютого 2011 р., за умовами якого контрагент виконував роботи із розробки технології виготовлення і виготовлення дослідницьких зразків деталей високовольтних імпульсних конденсаторів ІКП-30-1,2;

- за договором про надання послуг із виконання науково-дослідних робіт від 11 квітня 2011 р., за яким контрагент зобов'язувався розробити, виготовити і передати позивачу макетний зразок системи управління і контролю установки "Оріон-1" (а. с. 21-22, 25-26).

Фактично доводи відповідача зводяться лише до того, що оскільки серед контрагентів БПП "Генератор" є підприємства із ознаками фіктивності, воно не могло надати послуги, обумовлені змістом договорів із позивачем, при цьому відповідач посилається на акт перевірки БПП "Генератор" (а. с. 178-194). Жодних прямих доказів неотримання позивачем належного виконання за договорами із БПП "Генератор" акт перевірки не містить, незважаючи на те, що ДПІ була проведена виїзна перевірка позивача, під час якої мається можливість безпосереднього дослідження спірних обставин; не надано відповідачем таких доказів і під час судового розгляду.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки позивача починаючи із сторінки 22 (а. с. 102) повністю копіює акт перевірки БПП "Генератор", а тому суд вважає, що податковий інспектор фактично підмінив перевірку позивача висновками акту перевірки його контрагента, тоді як для підтвердження своїх висновків про порушення позивачем вимог ПК України, міг і повинен був встановити дані, які б кореспондували акту перевірки БПП "Генератор", чого ним зроблено не було.

Крім того, суд відмічає вибірковий підхід ДПІ до аналізу правовідносин позивача із БПП "Генератор" - як вже зазначалось судом, Інститут уклав із цим підприємством 15 договорів, які, разом із їх умовами, перелічені в акті перевірки, і в той же час, заперечується виконання тільки по двох із них, при цьому критерії, за якими фактичність виконання інших договорів залишається поза увагою ДПІ, не наведені.

Також, акт перевірки, як позивача, так і БПП "Генератор", не містять ніяких застережень про відсутність у останнього виробничих умов для виконання зобов'язань перед позивачем - не вказано на відсутність обладнання, персоналу та інших передумов для провадження господарської діяльності.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що оскільки Інститут має договірні відносини тільки із БПП "Генератор", порушення контрагентами останнього податкового законодавства може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з яким він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договорів, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, який закріплений ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Крім того, оскільки за своєю правовою природою договори позивача із БПП "Генератор" є договорами послуг, тобто контрагент на замовлення позивача виконував роботи, тому в даному спорі не має значення висновок ДПІ про фіктивність постачальників БПП "Генератор", адже переміщення товару за ланцюгом не відбувалось.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При розгляді Європейським Судом з прав людини справ "Булвес" АД проти Болгарії", "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" і "Інтерсплав проти України", Суд виклав таку правову позицію: держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ і його бюджетного відшкодування, але нарахування податкових зобов'язань і штрафу добросовісному платнику податків, який виконав всі вимоги податкового законодавства, тільки на підставі того, що податковим органом встановлені протиправні дії його контрагентів та за умови необізнаності платника податків про такі протиправні дії своїх контрагентів, на думку Суду, порушує права такого платника податків.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що діяльність позивача була спрямована на порушення податкового законодавства або доводили його обізнаність про протиправний характер діяльності суб'єктів господарювання, з якими він мав правові відносини.

Як слідує з матеріалів справи, 7 грудня 2010 р. позивач уклав із іноземною компанією "I-Pulse France" контракт на виготовлення і передачу обладнання "Скіф-100 М", а 24 березня 2011 р. договір із Інститутом проблем матеріалознавства НАН України, за яким позивач повинен був створити обладнання для одержання металевих та керамічних композитів іскро-плазмовим спіканням порошків (а. с. 48-50, 53-58). Послуги, які замовлялись Інститутом у БПП "Генератор", є складовою частиною виконання умов вказаних договорів. Суд приймає до уваги, що матеріали справи містять докази подальшої передачі результатів робіт за вказаними договорами їх замовникам: так, позивачем надані акт здачі-приймання робіт, акт результатів приймальних випробувань експериментального зразка електрогідроімпульсного пристрою "Оріон-1", протоколи приймальних випробувань, акт результатів приймальних випробувань електроразрядного (електрогідроімпульсного) свердловинного пристрою "Скіф-100 М", а також вантажно-митні декларації, які підтверджують переміщення товару через митний кордон України (а. с. 36-47).

Сукупність встановлених судом обставин, дозволяє дійти висновку про недоведеність відповідачем порушення податкового законодавства з боку позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач, надавши квитанцію № 24559595 від 15травня 2013 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 116,96 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000702202, № 0000712202, прийняті 26 квітня 2013 р. державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України з Державного бюджету України судовий збір в сумі 116,96 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз