Постанова № 34482811, 25.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року Справа № 1170/2а-298/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними (скасування) податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" (надалі - ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними (скасування) податкових повідомлень-рішень №0000092360 від 11.01.12, №0000102360 від 11.01.12.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені Кіровоградською ОДПІ за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн", якою встановлено, що правочини, здійснені між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за операціями з цими контрагентами за листопад, грудень 2010 року, січень-травень та серпень 2011 року на 749 066 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, березень, серпень 2011 року на 344 490 грн. Позивач, стверджуючи, що такі висновки акту перевірки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б." щодо поставки товарів, не підтверджені належними доказами, які б доводили фіктивність укладених з ними правочинів, посилаючись на відсутність судових рішень про визнання недійсними таких угод, наполягає на правомірності формування ним податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, поставленими під сумнів відповідачем, і просить суд визнати протиправними (скасувати) спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 17.05.12 замінено відповідача у справі - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит з ПДВ у листопаді 2010 року - серпні 2011 року сформовано позивачем за правочинами з ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", якими встановлено, що їх діяльність здійснювалася поза межами правого поля, полягала у проведенні операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, чим скористався позивач, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" з 12.02.09 зареєстроване як юридична особа (а.с. 189-190, 192, т.1), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №4092 від 15.12.11, у період з 16.12.11 по 20.12.11 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.10 по 30.05.11, з ПП "Мирт-СВ" за період з 01.05.11 по 30.05.11 та з ТОВ "Сервіс-К.М.Б." за період з 01.08.11 по 31.08.11, за наслідками якої складено акт перевірки №172/23-6/36390340 від 23.12.11 (а.с. 12-34, т.1).

Висновками акту перевірки констатовані такі порушення позивача:

- ч.1 ст. 203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України), по правочинах, здійснених ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" з ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.";

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість", п.198.3, п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 749 066 грн., в т.ч. за листопад 2010 року - 16 896 грн., за грудень 2010 року - 118 168 грн., за січень 2011 року - 168 253 грн., за лютий 2011 року - 145 510 грн. та за травень 2011 року - 300 239 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 344 490 грн., у т.ч. за січень 2011 року - 86 045 грн., за березень 2011 року - 221 025 грн. та за серпень 2011 року - 37 420 грн., а також завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд. 24 декларації) за грудень 2010 року та січень 2011 року на суму 189 грн., за березень 2011 року на суму 15 760 грн. та за квітень 2011 року на суму 225 542 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000092360 від 11.01.12, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 816 599 грн., з яких 749 066 грн. - за основним платежем, 67 533 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 35, т.1);

- форми "В4" №0000102360 від 11.01.12, яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 344 490 грн. (а.с. 37, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.".

Так, виходячи зі змісту акту перевірки Кіровоградської ОДПІ №172/23-6/36390340 від 23.12.11 та наданих відповідачем розрахунків штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 36, 38, т.1, 95, 96, т.5), на розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість, донарахованого податковим повідомленням - рішенням №0000092360 від 11.01.12 у сумі 749 066 грн., вплинули висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у листопаді 2010 року у сумі 17 085 грн., у грудні 2010 року у сумі 118 168 грн., у січні 2011 року у сумі 254 298 грн., у лютому 2011 року у сумі 125 353 грн., у березні 2011 року у сумі 221 025 грн., у квітні 2011 року у сумі 65 417 грн. (що призвело до заниження податку на 448 827 грн.), а також по взаємовідносинах ПП "Мирт-СВ" у травні 2011 року у сумі 22 907 грн. (що призвело до заниження податку на 300 239 грн.).

Податкове повідомлення-рішення №0000102360 від 11.01.12 винесено у зв'язку з неправомірним завищенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 344 490 грн., до якого призвело безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у листопаді 2010 року у сумі 17085 грн., у грудні 2010 року у сумі 118 168 грн., у січні 2011 року у сумі 254 298 грн., у лютому 2011 року у сумі 125 353 грн., у березні 2011 року у сумі 221 025 грн., у квітні 2011 року у сумі 65 417 грн. (що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 307070 грн.), а також по взаємовідносинах з ТОВ "Сервіс-К.М.Б." у сумі 37 420 грн. за серпень 2011 року (що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 37420 грн.).

Виявлені порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", п.198.3, п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", які фактично не здійснювалися.

Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 регулювались Законом України "Про податок на додану вартість", а після 01.01.11 - положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, який набув чинності 01.01.11, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. (пункт 2.2 Положення №88).

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. (п.2.16 Положення №88).

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн", у яких відображені взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б." і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які у ході проведення перевірки відповідачем не були взяті до уваги.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на висновки актів перевірок позивача та ФОП ОСОБА_1, ПП "Мирт-СВ", ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та вказаними контрагентами.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем в частині правомірності формування податкового кредиту, суд установив, що вони стосуються поставки товарів за договором №22-11АН від 02.11.10 (а.с. 63-65, т.1). За умовами цього договору ФОП ОСОБА_1 (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (покупець) - оплатити та прийняти сою на умовах, викладених у договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 10.1 цього договору він діє до 31.12.10, а по невиконаним зобов'язанням - до їх повного виконання. Між тим, доказів продовження дії цього договору на 2011 рік позивачем суду не надано.

Відповідно до податкових декларацій з ПДВ позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням товарів у ФОП ОСОБА_1, а саме: за листопад 2010 року - 42 263, 33 грн., за грудень 2010 року - 120 166, 08 грн., за січень 2011 року - 254 297, 5 грн., за лютий 2011 року - 125 352, 99 грн., за березень 2011 року - 221 025, 33 грн., за квітень 2011 року - 65 416, 50 грн. (а.с. 7-47, т.3).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2010 року у розмірі 42 263, 33 грн. позивач надав суду копії таких первинних документів, виписаних ФОП ОСОБА_1:

- податкову накладну №326 від 23.11.10, видаткову накладну №342 від 23.11.10 про поставку сої вагою 24, 14 т вартістю 80 869 грн., у т.ч. ПДВ - 13 478, 17 грн. (а.с. 90, 133, т.1);

- податкову накладу №327 від 23.11.10, видаткову накладу №343 від 23.11.10 про поставку сої вагою 24, 94 т вартістю 81055 грн., у т.ч. ПДВ - 13 509, 17 грн. (а.с. 91, 134, т.1);

- податкову накладу №328 від 24.11.10, видаткову накладу №344 від 24.11.10 про поставку сої вагою 27, 36 т вартістю 91656 грн., у т.ч. ПДВ - 15 276 грн. (а.с. 91, 135, т.1).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у грудні 2010 року у розмірі 120 166, 08 грн. позивач надав суду копії таких первинних документів, виписаних ФОП ОСОБА_1:

- податкову накладну №330 від 03.12.10, видаткову накладну №РН-0000343 від 03.12.10 про поставку сої вагою 23,16 т, вартістю 77586 грн., у т.ч. ПДВ - 12 913 грн. (а.с. 93, 136, т. 1);

- податкову накладну №331 від 07.12.10, видаткову накладну №РН-0000348 від 07.12.10 про поставку сої вагою 24, 72 т вартістю 81576 грн., у т.ч. ПДВ - 13 596 грн. (а.с. 94, 137, т. 1);

- податкову накладну №332 від 08.12.10, видаткову накладну №РН-0000349 від 08.12.10 про поставку сої вагою 25,84 т вартістю 84755, 10 грн., у т.ч. ПДВ - 14 125, 85 грн. (а.с. 95, 138, т. 1);

- податкову накладну №333 від 10.12.10, видаткову накладну №РН-0000350 від 10.12.10 про поставку сої вагою 23, 08 т вартістю 75702, 40 грн., у т.ч. ПДВ - 12 617, 07 грн. (а.с.97, 139, т. 1);

- податкову накладну №334 від 10.12.10, видаткову накладну №РН-0000351 від 10.12.10 про поставку сої вагою 21, 64 т вартістю 70330 грн., у т.ч. ПДВ - 11 712, 67 грн. (а.с.96, 140, т. 1);

- податкову накладну №335 від 13.12.10, видаткову накладну №РН-0000352 від 13.12.10 про поставку сої вагою 25,04 т вартістю 83884 грн., у т.ч. ПДВ - 13 980, 67 грн. (а.с. 98, 141, т. 1);

- податкову накладну №340 від 16.12.10, видаткову накладну №РН-0000358 від 16.12.10 про поставку сої вагою 24, 90 т вартістю 83415 грн., у т.ч. ПДВ - 13 902, 50 грн. (а.с. 99, 142, т. 1);

- податкову накладну №357 від 28.12.10, видаткову накладну №РН-0000371 від 28.12.10 про поставку сої вагою 24,08 т вартістю 80 668 грн., у т.ч. ПДВ - 13 444, 67 грн. (а.с. 100, 143, т. 1);

- податкову накладну №358 від 29.12.10, видаткову накладну №РН-0000372 від 29.12.10 про поставку сої вагою 24, 80 т вартістю 83 080 грн., у т.ч. ПДВ - 13 846, 67 грн. (а.с. 101, 144, т. 1).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у січні 2011 року у розмірі 254 297,50 грн. позивач надав суду копії таких первинних документів, виписаних ФОП ОСОБА_1:

- податкову накладну №1 від 04.01.11 про поставку сої вагою 24, 36 т вартістю 79170 грн., у т.ч. ПДВ - 13195 грн. (а.с.102, т. 1);

- податкову накладну №2 від 05.01.11, видаткову накладну №РН-0000005 від 05.01.11 про поставку сої вагою 34, 68 т вартістю 117912 кг, у т.ч. ПДВ - 19652 грн. (а.с.103, 145, т. 1);

- податкову накладну №3 від 05.01.11, видаткову накладну №РН-0000006 від 05.01.11 про поставку сої вагою 37, 56 т вартістю 127704 грн., у т.ч. ПДВ - 21 284 грн. (а.с. 104, 146, т. 1);

- податкову накладну №10 від 06.01.11, видаткову накладну №РН-0000007 від 06.01.11 про поставку сої вагою 38, 18 т вартістю 129812 грн., у т.ч. ПДВ - 21 635 грн. (а.с. 105, 147, т.1);

- податкову накладну №4 від 08.01.11 про поставку сої вагою 20, 232 т вартістю 67776 грн., у т.ч. ПДВ - 11296 грн. (а.с. 106, т.1), а також видаткову накладну №РН-0000008 від 08.01.11 про поставку сої вагою 23, 120 т вартістю 77452 грн., у т.ч. ПДВ - 12 908, 67 грн. (а.с.148, т.1);

- податкову накладну №5 від 14.01.11, видаткову накладну №РН-0000009 від 14.01.11 про поставку сої вагою 72, 06 т вартістю 255813 грн., у т.ч. ПДВ - 42 635, 50 грн. (а.с. 107, 149, т.1);

- податкову накладну №7 від 18.01.11, видаткову накладну №РН-0000011 від 18.01.11 про поставку сої вагою 24, 6 т вартістю 87330 грн., у т.ч. ПДВ - 14 555 грн. (а.с.108, 150, т. 1);

- податкову накладну №8 від 19.01.11, видаткову накладну №РН-0000012 від 19.01.11 про поставку сої вагою 39, 12 т вартістю 140832 грн., у т.ч. ПДВ - 23 472 грн. (а.с.109, 151, т. 1);

- податкову накладну №9 від 24.01.11, поставку сої вагою 55 т вартістю 203 550 грн., у т.ч. ПДВ - 33 916, 67 грн. (а.с. 110, т. 1);

- податкову накладну №11 від 24.01.11, видаткову накладну №РН-0000014 від 24.01.11 про поставку сої вагою 57, 4 т вартістю 209760 грн., у т.ч. ПДВ - 34 960 грн. (а.с. 111, 152, т. 1);

- податкову накладну №13 від 29.01.11, видаткову накладну №РН-0000016 від 29.01.11 про поставку сої вагою 26, 88 т вартістю 106176 грн., у т.ч. ПДВ - 17 696 грн. (а.с.112, 153, т. 1).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у лютому 2011 року у розмірі 125352, 99 грн. позивач надав суду копії таких первинних документів, виписаних ФОП ОСОБА_1:

- податкову накладну №23/1 від 24.02.11, видаткову накладну №РН-0000016 від 24.02.11 про поставку сої вагою 26, 44 т вартістю 111 048 грн., у т.ч. ПДВ - 18508 грн. (а.с. 114, 165, т. 1);

- податкову накладну №24/1 від 24.02.11, видаткову накладну №РН-0000018 від 24.02.11 про поставку сої вагою 34, 4 т вартістю 144 480 кг, у т.ч. ПДВ - 24080 грн. (а.с. 113, 164, т. 1);

- податкову накладну №25/1 від 26.02.11, видаткову накладну №РН-0000022 від 26.02.11 про поставку сої вагою 26, 56 грн. вартістю 110 224, 21 грн., у т.ч. ПДВ - 18370, 70 грн. (а.с. 115, 166, т. 1);

- податкову накладну №27/1 від 26.02.11, видаткову накладну №РН-0000021 від 26.02.11 про поставку сої вагою 31, 6 т вартістю 131140, 25 грн., у т.ч. ПДВ - 21856, 71 грн. (а.с.116, 167, т. 1);

- податкову накладну №28/1 від 26.02.11 про поставку сої вагою 26, 48 т вартістю 109 892, 21 грн., у т.ч. ПДВ - 18315, 37 грн. (а.с. 117, т. 1), видаткову накладну №РН-0000020 від 26.02.11 про поставку сої вагою 26, 56 т вартістю 110 224, 21 грн., у т.ч. ПДВ - 18 370, 70 грн. (а.с. 168, т. 1);

- податкову накладну №26/1 від 26.02.11, видаткову накладну №РН-0000019 від 26.02.11 про поставку сої вагою 35, 02 т вартістю 145 333, 28 грн., у т.ч. ПДВ - 24 222, 21 грн. (а.с. 118, 169, т. 1).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту у березні 2011 року у розмірі 221 025, 33 грн., позивач надав суду копії таких первинних документів, виписаних ФОП ОСОБА_1:

- податкову накладну №51 від 04.03.11, видаткову накладну №РН-0000072 від 04.03.11 про поставку сої вагою 29, 96 т вартістю 109188 кг, у т.ч. ПДВ - 18198 грн. (а.с.119, 170, т. 1);

- податкову накладну №52 від 05.03.11, видаткову накладну №РН-0000074 від 05.03.11 про поставку сої 25, 5 т вагою вартістю 102 000 грн., у т.ч. ПДВ - 17 000 грн. (а.с. 121, 172, т. 1);

- податкову накладну №53 від 05.03.11, видаткову накладну №РН-0000073 від 05.03.11 про поставку сої вагою 28, 26 грн. вартістю 114 453 грн., у т.ч. ПДВ - 19075 грн. (а.с. 120, 171, т. 1);

- податкову накладну №59 від 17.03.11, видаткову накладну №РН-0000075 від 17.03.11 про поставку сої вагою 36, 46 т вартістю 145 840 грн., у т.ч. ПДВ - 24 306, 67 грн. (а.с. 122, 173, т. 1);

- податкову накладну №61 від 19.03.11, видаткову накладну №РН-0000077 від 19.03.11 про поставку сої вагою 23, 44 вартістю 93 760 грн., у т.ч. ПДВ - 15 626, 66 грн. (а.с.123, 174, т. 1);

- податкову накладну №60 від 19.03.11, видаткову накладну №РН-0000076 від 19.03.11 про поставку сої вагою 34, 08 грн. вартістю 136 329 грн., у т.ч. ПДВ - 22 720 грн. (а.с. 124, 175, т.1);

- податкову накладну №68 від 21.03.11, видаткову накладну №РН-0000078 від 21.03.11 про поставку сої вагою 24, 5 т вартістю 99 225 грн., у т.ч. ПДВ - 16537, 50 грн. (а.с. 125, 176, т. 1)

- податкову накладну №69 від 23.03.11, видаткову накладну №РН-0000080 від 23.03.11 про поставку сої вагою 34, 44 т вартістю 139 482 грн., у т.ч. ПДВ - 23 247 грн. (а.с.126, 177, т. 1);

- податкову накладну №70 від 24.03.11, видаткову накладну №РН-0000081 від 24.03.11 про поставку сої вагою 31, 58 т вартістю 127 899 грн., у т.ч. ПДВ - 21316, 50 грн. (а.с.127, 178, т. 1);

- податкову накладну №72 від 25.03.11, видаткову накладну №РН-0000082 від 25.03.11 про поставку сої вагою 30, 26 т вартістю 122 553 грн., у т.ч. ПДВ - 20 425, 50 грн. (а.с.128, 179, т. 1);

- податкову накладну №73 від 28.03.11, видаткову накладну №РН-0000083 від 28.03.11 про поставку сої вагою 33, 44 т вартістю 135 432 грн., у т.ч. ПДВ - 22 572 грн. (а.с. 129, 180, т. 1).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ у квітні 2011 року у розмірі 65 416, 50 грн. позивач надав суду копії таких первинних документів, виписаних ФОП ОСОБА_1:

- податкову накладну №79 від 03.04.11, видаткову накладну №РН-0000095 від 03.04.11 про поставку сої вагою 25, 42 т вартістю 102 951 грн., у т.ч. ПДВ - 17 158 грн. (а.с. 130, 181, т.1);

- податкову накладну №87 від 20.04.11, видаткову накладну №РН-0000096 від 20.04.11 про поставку сої вагою 33, 4 т вартістю 140 280 грн., у т.ч. ПДВ - 23 380 грн. (а.с. 131, 182, т.1);

- податкову накладну №88 від 30.04.11, видаткову накладну №РН-0000097 від 30.04.11 про поставку сої вагою 35, 54 т вартістю 149 268 грн., у т.ч. ПДВ - 24 878 грн. (а.с. 132, 183, т.1).

Досліджуючи обставини виконання спірних господарських операцій, суд виходив з того, що реальність операцій з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів, а також використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно з поясненнями представника позивача, поставка сої від ФОП ОСОБА_1 здійснювалася автомобільним транспортом постачальника на склад закритого акціонерного товариства (приватного акціонерного товариства) з іноземними інвестиціями "Протеїн-Продакшн", розташований у м. Кіровограді, с. Нове, вул. Ливарна, 10, з яким позивачем укладено договір на переробку давальницької сировини №01/09/10 від 01.09.10 (а.с. 184 - 188, т1.), що відповідає умовам розділу 4 договору №22-11АН від 02.11.10. У подальшому соя був використана як сировина у виготовленні олії соєвої нерафінованої та шроту соєвого кормового.

На підтвердження транспортування (перевезення) товару (сої) від ФОП ОСОБА_1 позивач надав суду копії накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 61-82, 96 - 114, т.2), які містять відмітки ЗАТ (ПрАТ) з ІІ "Протеїн-Продакшн" про зважування зерна. Реквізити цих документів внесені до журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах ПрАТ з ІІ "Протеїн-Продакшн", копія витягу з якого на запит суду надана ПрАТ з ІІ "Протеїн-Продакшн" (а.с. 98 - 125, т.3).

Суд зазначає, що позивач, діючи на ринку зерна, підпадає під дію Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

За визначенням, наведеним у пункті 23 статті 1 цього Закону, ринок зерна - система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням;

Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.08 №661, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.08 за №1111/15802, затверджено Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (далі - Інструкція №661). Ця Інструкція встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Інструкції приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами.

Пунктами 2.2, 2.3 розділу ІІ Інструкції №661 передбачено, що для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання зерна з підприємством; надати товарно-транспортну накладну; при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна. Оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця.

Відповідно до п.2.7 розділу ІІ Інструкції №661 при доставці зерна автомобільним транспортом поклажодавця товарно-транспортні накладні виписуються ним на кожну партію в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий і третій примірники повертаються власнику. При перевезенні зерна поклажодавця автомашинами транспортного перевізника на підставі договору товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий примірник повертається поклажодавцю, третій і четвертий примірники направляються через водія перевізника для розрахунків з клієнтом за доставку вантажу згідно з договором (наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568).

Відповідно до пунктів 2.22, 2.23 розділу ІІ Інструкції №661 вагар, а за його відсутності матеріально відповідальна особа, одержує від водія або від представника поклажодавця всі примірники товарно-транспортної накладної і після зважування автомобіля із зерном заносить у журнал зважування вантажів (форма N ЗХС-28) масу брутто, зазначає на зворотному боці першого примірника товарно-транспортної накладної номер запису в журналі (форма N ЗХС-28), масу брутто та ставить свій підпис. На підприємствах, що мають одні автомобільні ваги, у журналі (форма N ЗХС-28) записуються маса брутто, маса нетто та маса тари автомобіля. На лицьовому боці першого примірника товарно-транспортної накладної вагар вказує масу брутто, масу тари та масу нетто.

Згідно з пунктом 2.31 Інструкції №661 після закінчення оперативної доби всі документи з надходження зерна передаються в бухгалтерію, де оформляються реєстри форми N ЗХС-3 (N ЗХС-4), проводиться звірка маси зерна, що надійшло на підприємство, за даними розділу I реєстру форми N ЗХС-3 (N ЗХС-4) з даними вагових журналів форми N ЗХС-28, форми N 29.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 розділу VI Інструкції №661 переробка зерна здійснюється на договірних умовах.

На товарно-транспортних накладних, за якими надходить зерно на переробку, ставиться відмітка "на переробку" та вказується номер договору.

Приймання, оформлення, складський та кількісно-якісний облік зерна здійснюються згідно з вимогами цієї Інструкції з відміткою "на переробку".

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила №363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з пунктом 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Розділом 1 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з пунктами 8.6, 8.7, 8.25, 8.26 Правил №363 вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником. Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Пунктами 10.1, 10.8 Правил №363 передбачено, що Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовий договір. У товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7, 11.9 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Згідно з пунктами 13.1, 13.2 Правил №363 перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Пунктом 19.1.8 Правил №363 наголошено, що приймання та здача зерна здійснюється Перевізниками за вагою.

Між тим, на підтвердження факту транспортування придбаного у ФОП ОСОБА_1 насіння сої, поставленого у листопаді 2010 року, загальною вагою 76, 44 т позивачем жодного доказу не надано. Зокрема на надано другі екземпляри товарно-транспортних накладних, які позивач як вантажоодержувач, повинен був отримати від перевізника, з метою оприбуткування, ведення складського, оперативного та бухгалтерського обліку щодо придбаних товарів.

Так само, позивачем не надано доказів перевезення, отримання, зважування сої вагою 55 т, відображеної у податковій накладній ФОП ОСОБА_1 №9 від 24.01.11 (а.с. 110, т. 1), суму ПДВ за якою у розмірі 33 916, 67 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року. Будь-який перевізний документ на цей вантаж відсутній. У журналі зважування вантажів ПрАТ з ІІ "Протеїн-Продакшн" записи про надходження 24.01.11 сої у відповідній вазі не містяться. (а.с. 98 - 125, т.3).

Дослідженням змісту перевізних документів, за якими, згідно з поясненнями представника позивача, ФОП ОСОБА_1 здійснювала перевезення сої для позивача у грудні 2010 року, січні - квітні 2011 року, установлено, що державні номерні знаки транспортних засобів, які вказані у цих документах та відтворені у журналі зважування вантажів ПрАТ з ІІ "Протеїн-Продакшн", належать вантажним автомобілям, які на час виникнення спірних правовідносин були зареєстровані за громадянами ОСОБА_2 (с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області), ОСОБА_3 (м. Кіровоград), ОСОБА_4 (м. Кіровоград), ОСОБА_5 (смт. Чорнобай Черкаської області), ОСОБА_6 (с. Кетрисанівка, Бобринецького району Кіровоградської області), ОСОБА_7 (м. Кременчук Полтавської області), ОСОБА_8 (с. Кетрисанівка, Бобринецького району Кіровоградської області), ОСОБА_9 (м. Черкаси), ОСОБА_10 (смт. Чорнобай Черкаської області), ОСОБА_11 (с. Тіньківська Чигиринський район Черксаьскої області), а також ФГ "Глобино-Росія" (м. Глобино Полтавської області), що підтверджується інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 86 - 87, т.3)

На запити суду жоден з цих перевізників не підтвердив взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 щодо перевезення вантажів для ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн".

Суд зазначає, що надані суду копії накладних №8/4 від 02.12.10, №8/5 від 06.12.10, №8/5 від 07.12.10, №8/6 від 08.12.10, №8/6 від 09.12.10, №8/8 від 09.12.10, №8/7, №8/9 від 27.12.10, №8/10 від 28.12.10, №8/11 від січня 2011 року, №8/12 від 04.01.11, №8/14 від 04.01.11, №8/15 від 05.01.11, №8/16 від 08.01.11, №8/17 від 14.01.11, №8/18 від 14.01.11, №8/19 від 17.01.11, №8/23 від 21.01.11, №8/24 від 22.01.11, №8/26 від 29.01.11, №8/32 від 30.04.11 (а.с. 61-77, 80- 82, 114, т.2) не відповідають вимогам, встановленим до оформлення вантажних перевезень. Зокрема, у жодній з них не вказана назва перевізника, прізвище водія, пункт навантаження та розвантаження, час прибуття (вибуття) автомобілів для завантаження і розвантаження, відомості про вантажно-розвантажувальні операції. Так само, відсутні відомості про вагу вантажу, за якою замовник (вантажовідправник) передав його перевізнику для здачі вантажоодержувачу.

Копії товарно-транспортних накладних №086517 від 19.01.11, №8/41 від 24.02.11, №8/42 від 25.02.11, №8/43 від 25.02.11, №086516 від 26.02.11, №086516(а) від 26.02.11, №086518 від 04.03.11, №086519 від 04.03.11, №086519 від 05.03.11, №086520 від 17.03.11, №086520 від 17.03.11, №086521 від 19.03.11, №086521 від 21.03.11, №086522 від 22.03.11, №086523 від 23.03.11, №086523 від 24.03.11, №086524 від 25.03.11, №086524 від 02.04.11, №086525 від 20.04.11 (а.с. 78, 96 - 113, т.2) не містять посилання на подорожній лист, за яким здійснювалося перевезення, не вказано повної адреси місця навантаження та розвантаження, час прибуття (вибуття) автомобілів для завантаження і розвантаження, відомості про вантажно-розвантажувальні операції. Окремі з цих ТТТ не містять назви перевізника (а.с. 78, 99, 101, 106, 110, 112, т.2), а більшість з них не містять підписів водіїв (а.с. 78, 96, 97, 98, 101, 103, 106, 112, 113, т.2) та відомостей про вагу вантажу, за якою замовник (вантажовідправник) передав його перевізнику для здачі вантажоодержувачу. (а.с. 96, 97, 99, 101, 102, 103, 106, 109, 110, 111, 112, 113, т.2). Крім того, присвоєння різним ТТН одного й того ж номеру (№086519 від 04.03.11 та від 05.03.11, №086520 від 17.03.11 та від 17.03.11, №086521 від 19.03.11 та від 21.03.11, №086523 від 23.03.11 та від 24.03.11, №086524 від 25.03.11 та від 02.04.11) суперечить правилам складання первинних документів.

Враховуючи недоліки складання товарно-транспортних накладних, суд не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження фактичного переміщення товарів.

Як передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.

У ході судового розгляду справи позивачем не надано суду доказів отримання від ФОП ОСОБА_1 документів, які б підтверджували якість поставленого зерна, зокрема посвідчень/сертифікатів якості зерна на кожну партію, надання яких передбачено п. 4.5 договору №22-11АН від 02.11.10.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Між тим, позивачем не надано доказів видачі довіреностей своїм уповноваженим особам на отримання від ФОП ОСОБА_1 товарів та цінностей за договором №22-11АН від 02.11.10.

Допитати ОСОБА_1 в якості свідка у даній справі з метою перевірки реальності господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, не вдалося, у зв'язку з невиконанням Автозаводським районним судом м. Кременчука та Харківським окружним адміністративним судом відповідних судових доручень.

Воднораз, судом установлено, що під час перевірки ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" відповідачем використано податкову інформацію, викладену в актах Кременчуцької ОДПІ про результати перевірок ФОП ОСОБА_1: №3538/17-118/НОМЕР_1 від 31.05.11 про результати позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 за період з 01.03.11 по 31.03.11; №3979/17-311/НОМЕР_1 від 15.06.11 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Кремнет" за період з 01.07.09 по 01.06.11; №8174/17-311/НОМЕР_1 від 30.11.11 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 12.05.08 по 30.09.11. (а.с. 148-160, 152 - 160, 161-182, т.2).

Так, відповідно до акту перевірки Кременчуцької ОДПІ №8174/17-311/НОМЕР_1 від 30.11.11 співробітниками ВПМ Кременчуцької ОДПІ при проведенні оперативно-розшукових заходів виявлено діяльність конвертаційного центру, організованого мешканцями м. Кременчука ОСОБА_1 та ОСОБА_12, які протягом 2008-2011 рр. умисно ухиляються від сплати податків шляхом здійснення безтоварних операцій з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності. За висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, зокрема ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн". При цьому у ході виїзної документальної перевірки перевірено взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" за січень, лютий, квітень 2011 року. Як вбачається зі змісту акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 у лютому 2011 року сформувала податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" на загальну суму 428 130, 01 грн. При цьому, вона не виписувала на адресу ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" податкові накладні про поставку сої №23/1 від 24.02.11, №24/1 від 24.02.11, №25/1 від 26.02.11, №26/1 від 26.02.11, №27/1 від 26.02.11, №28/1 від 26.02.11, копії яких наявні у позивача.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, з огляду на непідтвердження факту виписки ФОП ОСОБА_1 податкових накладних про поставку сої №23/1 від 24.02.11, №24/1 від 24.02.11, №25/1 від 26.02.11, №26/1 від 26.02.11, №27/1 від 26.02.11, №28/1 від 26.02.11 на загальну суму ПДВ 125 352, 99 грн. суд визнає безпідставним формування податкового кредиту на цими податковим накладними.

З огляду на те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно засвідчити фактичне отримання товарів позивачем саме від ФОП ОСОБА_1, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із цим контрагентом, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ФОП ОСОБА_1 позивачеві товарів, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такими операціями, за листопад 2010 року у розмірі 42 263, 33 грн., за грудень 2010 року - 120 166, 08 грн., за січень 2011 року - 254 297, 5 грн., за лютий 2011 року - 125 352, 99 грн., за березень 2011 року - 221 025, 33 грн., за квітень 2011 року - 65 416, 50 грн.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій, за якими податковий орган визнав неправомірним формування податкового кредиту, ФОП ОСОБА_1 була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаним контрагентом знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

З приводу взаємовідносин позивача з ПП "Мирт-СВ" встановлено, що 25.01.11 між ПП "Мирт-СВ" (постачальник) та ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (покупець) укладено договір №25/01-11, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння сої на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємною частиною договору. (а.с. 39-41, т.1).

На виконання умов вказаного договору ПП "Мирт-СВ" виписано ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" такі первинні документи:

- податкову накладну №1 від 16.05.11, накладну №4 від 16.05.11 про поставку 66,260 т сої вартістю 281 605 грн., у т.ч.. ПДВ - 46 934,17 грн. (а.с. 44, 46, т.1);

- податкову накладну №2 від 30.05.11, накладну №5 від 30.05.11 про поставку 32,340 т сої вартістю 137 445 грн. у т.ч. ПДВ - 22 907,50 грн. (а.с. 45, 47 т.1).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними у розмірі 69 841, 67 грн. включені позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року (а.с. 48-52, т.3).

З пояснень представників позивача установлено, що згідно з умовами розділу 4 договору №25/01-1 від 25.01.11 поставка сої від ПП "Мирт-СВ" здійснювалася силами постачальника, автомобільним транспортом на склад ПрАТ з ІІ "Протеїн-Продакшн", розташований у м. Кіровограді, с. Нове, вул. Ливарна, 10, з яким позивачем укладено договір на переробку давальницької сировини №01/09/10 від 01.09.10 (а.с. 184 - 188, т.1). Соя була придбана в якості сировини для виготовлення олії соєвої та шроту соєвого кормового за вказаним договором.

На підтвердження транспортування (перевезення) товару (сої) від ПП "Мирт-СВ" позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних №127 від 14.05.11, №128 від 15.05.11, № 049 від 27.05.11 (а.с. 115, 116, 117 т.2), реквізити яких внесені до журналу зважування вантажів, копія якого на запит суду надана ПрАТ з ІІ "Протеїн-Продакшн" (а.с. 96 - 97, т.3).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13, підписи якої містяться у первинних документах ПП "Мирт-СВ", дала суду показання, що з січня 2010 року вона є засновником та директором ПП "Мирт-СВ". Щодо взаємовідносин з позивачем, пояснила, що ПП "Мирт-СВ" упродовж 2010 - 2012 рр. поставляло йому сою, зокрема у травні 2011 року було поставлено 98,60 т сої. Пояснила, що зазначений товар був попередньо придбаний ПП "Мирт-СВ" у ФГ "Зірка", ПП "Потенца", ПП "Каїр", та доставлений на склад позивача, розташований у м. Кіровограді, с. Нове, вул. Ливарна, 10, залученими ПП "Мирт-СВ" вантажними автомобілями. На підтвердження своїх показань надала суду копії відповідних первинних документів: договорів поставки, договорів про надання автопослуг, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей. (а.с. 134 - 155, т.3)

Таким чином, судом установлено, що право на податковий кредит з ПДВ у позивача по взаємовідносинах з ПП "Мирт-СВ" у травні 2011 року виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідачем у ході перевірки позивача не перевірялися.

Воднораз, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, підставою для невизнання права позивача на податковий кредит з ПДВ у розмірі 22 907 грн. за травень 2011 року по взаємовідносинах з цим контрагентом послугував висновок податкового органу про нікчемність укладених ними правочинів, які не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В підґрунтя цього покладено висновки довідки Кіровоградської ОДПІ від 14.11.11 №124/23-6/36951826 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Мирт СВ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП "Каїр", з ПП "Потенца" , якою встановлено, зокрема відсутність поставок товарів, укладення угод без мети настання реальних наслідків та нікчемність правочинів ПП "Мирт СВ" по взаємовідносинах з ПП "Потенца" та ПП "Каїр" на загальну суму податкового кредиту 22 250 грн., по взаємовідносинах з контрагентом-покупцем ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" на суму податкового зобов'язання 22 907 грн. (а.с. 183-188, т.2)

Суд відмічає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарської операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цієї операції, дійшов до висновку, що господарська операція з придбання позивачем сої у ПП "Мирт-СВ" за податковою накладною №2 від 30.05.11 мала місце та фактично здійснена. Товар придбано з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарської операції, за правочином, визнаним ним нікчемним.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при відображенні у податковому обліку взаємовідносин з ПП "Мирт-СВ" є безпідставними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Сервіс - К.М.Б." судом установлено, що 25.08.11 між ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (покупцем) та ТОВ "Сервіс-К.М.Б." (постачальником) укладено договір №25/08КМБ, відповідно до якого на умовах, викладених в розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сою, на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємною його частиною (а.с. 48-50, т.1)

Про поставку товару ТОВ "Сервіс - К.М.Б." виписано ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" такі первинні документи:

- податкову накладну №256 від 25.08.11, видаткову накладну №РН-0000502 від 25.08.11 про поставку сої вагою 31, 602 т вартістю 155 481, 84 грн., у т.ч. ПДВ - 25 913, 64 грн. (а.с. 52, 61, т.1)

- податкову накладну №273 від 26.08.11, видаткову накладну №РН-0000519 від 26.08.11 про поставку сої вагою 14, 032 т вартістю 69 037, 44 грн., у т.ч. ПДВ - 11 506, 24 грн. (а.с. 55, 58, т.1)

- податкову накладну №313 від 29.08.11, видаткову накладну №РН-0000559 від 29.08.11 про поставку сої вагою 408, 434 т вартістю 2 009 495, 28 грн., у т.ч. ПДВ - 334 915, 88 грн. (а.с. 54, 55, т.1)

Суми ПДВ з вказаних операцій у загальному розмірі 372 335, 76 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року. (а.с. 53 - 58, т.3)

Як пояснили суду представники позивача, згідно з умовами п.4.2 договору №25/08КМБ від 25.08.11 поставка товару від ТОВ "Сервіс - К.М.Б." до позивача відбулася на зерновому складі ПП "Полтавський елеватор ЛТД", розташованому по пров. Перемоги, 3 у с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області, з яким позивачем укладено договір складського зберігання зерна №013 від 16.08.11 (а.с. 118-122, т.2). Вказане зерно переоформлено з ТОВ "Сервіс - К.М.Б." на ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" на підставі актів прийому - передачі №8 від 25.08.11, №9 від 26.08.11, №13 від 29.08.11 (а.с.123 - 125, т.2) з видачею складських квитанцій на зерно №1468 від 26.01.11, №1484 від 29.08.11 (а.с. 126, 127, т.2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Частинами 1, 2, 3 статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Порядок переоформлення зерна від одного власника іншому регламентований пунктом 2 розділу V Інструкції №661, згідно з яким переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. При переоформленні зерна ВТЛ зернового складу надає бухгалтерії аналізну картку з відміткою "переоформлення". Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми №ЗХС-49 "переоформлення". До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником. Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма №36 з відміткою "переоформлення"). Відповідно вносяться зміни в звіт форми №ЗХС-37. Перед переоформленням зерна перший власник повинен повністю розрахуватися з підприємством за послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, вирішити питання щодо використання побічних продуктів і відходів, що належать йому.

На запит суду про надання документів, на підставі яких вівся облік та оформлення операцій з зерном, придбаним позивачем у ТОВ "Сервіс - К.М.Б.", зерновим складом ПП "Полтавський елеватор ЛТД" суду надано копії договору складського зберігання №005 від 14.07.11, укладеного між ПП "Полтавський елеватор ЛТД" та ТОВ "Сервіс - К.М.Б." (а.с. 165-169, т.3), докази проведення розрахунків з ТОВ "Сервіс -К.М.Б." за договором складського зберігання зерна (а.с. 170 - 181, т.3), витяг з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння, у яких відображено надходження сої на склад ПП "Полтавський елеватор ЛТД" від ТОВ "Сервіс - К.М.Б." (а.с. 183 - 217, т.3), заяви директора ТОВ "Сервіс - К.М.Б.", накази ПП "Полтавський елеватор ЛТД" на переоформлення сої на ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (а.с. 218 - 232, т.3), витяги з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів форми №36 (а.с. 239, 240, т.3).

Таким чином, у ході судового розгляду справи на підставі належних доказів встановлено факт придбання товару позивачем у ТОВ "Сервіс - К.М.Б." та спростовано висновки податкового органу про безтоварність цієї операції.

Як вбачається з акту перевірки №172/23-6/36390340 від 23.12.11, первинні документи, на підставі яких позивачем у серпні 2011 року сформовано податковий кредит з ПДВ у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Сервіс - К.М.Б.", відповідачем не досліджувалися. Заперечуючи право позивача на податковий кредит по взаємовідносинах з цим контрагентом за серпень 2011 року у розмірі 37 420 грн., відповідач в акті перевірки послався на висновки акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №2848/23-100/36880441 від 07.11.11 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сервіс-К.М.Б." з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень, серпень, вересень 2011 року", яким встановлено нікчемність правочинів, вчинених цим платником. (а.с. 189-201, т.2).

З огляду на положення цього акту, відповідач дійшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Сервіс-К.М.Б." є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Воднораз, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки позивача, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, ст. 205 КК України, відповідачем суду не надано.

Так само відповідачем суду не доведено наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ТОВ "Сервіс-К.М.Б.", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемними укладеного між ними правочину.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки ТОВ "Сервіс-К.М.Б." товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", п.198.3, п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України при відображенні у податковому обліку взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 належними доказами не підтверджена.

З огляду на те, що ці порушення призвели до заниження податку на додану вартість на 448 827 грн. (16 896 грн. - за листопад 2010 року, 118 168 грн. - за грудень 2010 року, 168 253 грн. - за січень 2011 року, 145510 грн. - за лютий 2011 року) та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 307 070 грн. (86 045 грн. - за січень 2011 року, 221 025 грн. - за березень 2011 року) (а.с. 95, 96, т.5), суд визнає правомірним донарахування у податковому повідомленні-рішенні №0000092360 від 11.01.12 грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 448 827 грн. за основним платежем та погоджується з податковим повідомленням - рішенням №0000102360 від 11.01.12 в частині зменшення позивачу від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 307 070 грн. Тому у позові про скасування спірних податкових повідомлень - рішень у цій частині належить відмовити.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні - рішенні №0000092360 від 11.01.12, суд виходив з того, що вони застосовані на підставі ч.2 п. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, та з урахуванням положень п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з яким штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. (а.с. 95, т.5)

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій, затвердженій наказом ДПС України від 22.11.12 №1046, при застосуванні частини другої пункту 123.1 статті 123 Кодексу слід врахувати положення статті 58 Конституції України, згідно із якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже повторність застосовується лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми. Таким чином, повторним порушенням для цілей розуміння цієї статті є нарахування податкових зобов'язань за порушення податкового законодавства, які мали місце з 1 січня 2011 року. Нарахування податкових зобов'язань при проведенні перевірок після 01.01.2011 за порушення, здійснені до 1 січня 2011 року, не враховуються при визначенні повторності правопорушення.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що застосування до позивача підвищеної відповідальності за заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету за листопад та грудень 2010 року на підставі ч.2 п.123.1 ст.123 ПК України, суперечить статті 58 Конституції України, оскільки ці діяння, які стали підставою для нарахувань, вчинені платником податків до 01.01.11 - дня набрання чинності ПК України, а тому не є такими, що вчинені повторно, у розумінні частини ч.2 п.123.1 ст.123 ПК України.

Отже, у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Відтак, штрафна (фінансова) санкція у зв'язку з визначенням податкового зобов'язання з ПДВ у податковому повідомленні - рішенні №0000092360 від 11.01.12 на суму 448 827 грн. (16 896 грн. - за листопад 2010 року, 118 168 грн. - за грудень 2010 року, 168 253 грн. - за січень 2011 року, 145 510 грн. - за лютий 2011 року) має становити 33 767 грн. (16 896 грн. х 25% + 118 168 грн. х 25% +1 грн.). Решта штрафу у розмірі 33 766 грн. (67533 грн. - 33 767 грн.) застосована зайво.

Тому податкове повідомлення - рішення №0000092360 від 11.01.12 у цій частині підлягає скасуванню.

У ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Мирт-СВ" на суму 22 907 грн. та донарахування у зв'язку з цим грошового зобов'язання з ПДВ на суму 300 239 грн. у податковому повідомленні - рішенні №0000092360 від 11.01.12. Так само не підтверджено правомірність зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Сервіс-К.М.Б." на суму 37 420 грн. та зменшення у зв'язку з цим розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 37 420 грн. у податковому повідомленні - рішенні №0000102360 від 11.01.12.

Відтак, у цій частині спірні податкові повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ є протиправними й також підлягають скасуванню.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вбачається, що при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру на загальну суму 1 161 089 грн. (816 599 грн. + 344 490 грн.) позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 146 грн. (а.с. 2, 196, т.1). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог на суму 371 425 грн. (300 239 грн. + 33 766 грн. + 37 420 грн.), суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 686, 49 грн. (2146 грн. х 371 425 грн.): 1 161 089 грн.).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000092360 від 11.01.12, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 300 239 грн. за основним платежем, 33 766 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000102360 від 11.01.12, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 37 420 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 686, 49 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш