Постанова № 34482799, 31.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року 810/5529/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 0000611700, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 24597,44 грн. (основний платіж - 16398,29 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8199,15 грн.).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Альфа-Інвестмент», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 16398,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір поставки мав реальний характер - товари поставлені контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

Під час розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 25 жовтня 2013 року не забезпечив, про причини суд не повідомив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 07.10.1996, запис № 2343017000000020. Перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області з 07.10.1996 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.11.2006 № НОМЕР_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3.

07 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвестмент» був укладений договір поставки № 29/12, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ «Альфа-Інвестмент») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (автомобільні запчастини), а покупець (позивач) - прийняти та оплатити поставлений товар.

На підтвердження факту поставки товарів позивач надав податкові накладні від 13.09.2012 № 122, від 14.09.2012 № 131, від 14.09.2012 № 132, видаткові накладні від 14.09.2012 № АІ-0000033, від 14.09.2012 № АІ-0000032, від 13.09.2012 № АІ-0000031, рахунки-фактури від 14.09.2012 № АІ-0000018, від 14.09.2012 № АІ-00000017, від 13.09.2012 № АІ-0000016.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 98389,75 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 16398,29 грн.

У травні 2013 року, на підставі наказу від 29.04.2013 № 144, службового посвідчення серії № 133410, виданого Переяслав-Хмельницькою ОДПІ (реорганізованою постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 у Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області), посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податку на додану вартість за вересень 2012 року, за результатами якої був складений акт від 16.05.2013 № 227/17-1/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено задекларований податковий кредит та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 16398,29 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договір про поставку товарів, укладений між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвестмент» є нікчемним і таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсної поставки товарів, фактично ніякі товари контрагентом не поставлялись, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 № 728/22.8/38291475 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Інвестмент» (код ЄДРПОУ 38149531) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року», відповідно до якого не встановлено фактичне місцезнаходження ТОВ «Альфа-Інвестмент».

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвестмент».

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 № 0000611700, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 24597,44 грн. (основний платіж - 16398,29 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8199,15 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які, згідно з вказаним Законом, є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Альфа-Інвестмент» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжним дорученням.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поніс реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Альфа-Інвестмент» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжним дорученням та податковими накладними.

Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентом товарів. Податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, а представником відповідача не надано заперечень з приводу того, що на час укладання та виконання правочину контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Альфа-Інвестмент» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Альфа-Інвестмент».

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжного доручення, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Альфа-Інвестмент».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Інвестмент».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.06.2013 № 0000611700, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 24597,44 грн. (основний платіж - 16398,29 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8199,15 грн.), прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України від 01.06.2013 № 0000611700.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 245 (двісті сорок п'ять) гривень 97 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.