Вирок № 34481868, 30.10.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2886/13-к

№ провадження 1-кп/541/130/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю: прокурора Мирко Б.М.,

захисника - адвокта ОСОБА_1,

потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2,

представника потерпілої-адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Васьківчики Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, з повною вищою освітою, перебуває у фактичному шлюбі, утриманців не маючого, працюючого директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Скайлайн-М", зареєстрованого проживаючим АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,

по ст. 286 ч. 1 КК України ,-

в с т а н о в и в :

20 липня 2013 року, приблизно, в 11 годин 50 хвилин обвинувачений ОСОБА_4, керуючи належним йому на праві приватної власності автомобілем „Citroen C4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Гоголя в м. Миргороді Полтавської області в умовах дощової погоди, порушив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, не зупинив керований транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_2, яка перебувала на пішохідному переході, перетинаючи проїзну частину вулиці справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу, та допустив наїзд на цю потерпілу.

В наслідок здійсненого наїзду потерпілій ОСОБА_2, завдано тілесні ушкодження у вигляді закритого підвертлюгового перелому правого стегна зі зміщенням, які за висновком судово - медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Свою вину в інкримінованому діянні обвинувачений ОСОБА_4 визнав. Користуючись своїми процесуальними правами, відмовився давати показання, зазначивши, що кається у вчиненому діянні та ще раз просить вибачення у потерпілої.

Окрім власного визнання обвинуваченим своєї винуватості, за обставинами, встановленими судом, його винуватість у вчиненому діянні підтверджується такими розкритими стороні захисту доказами, перевіреними і проаналізованими в ході судового слідства за пропозицією прокурора і наданими виключно суду першої інстанції:

- показаннями потерпілої - цивільної позивачки ОСОБА_2, з яких слідує, що 20.07.2013 року, в обідній час, вона переходила вулицю по пішохідному переходу в центральній частині міста Миргорода. В цей час раптово на неї було здійснено наїзд автомобілем. В результаті цього наїзду вона втратила свідомість та прийшла до тями в Миргородській ЦРЛ, де певний час лікувалася. В подальшому таке лікування продовжила в обласній клінічній лікарні. Розмір завданої їй моральної шкоди обґрунтовувала тяжкістю її травмування в дорожній пригоді, перенесеним фізичним болем від травмування та подальшого лікування, тривалістю такого лікування і порушенням її звичного способу життя до теперішнього часу;

- допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що 20.07.2013 року, в денний час, бачила, як майже, в центральній частині пішохідного переходу, що на вул. Гоголя в м. Миргороді, в районі місцевої гімназії, потерпіла була травмована автомобілем, спочатку впавши на його капот, а потім на дорожнє покриття;

- з показань свідка ОСОБА_6 слідує, що 20.07.2013 року на пішохідному переході, навпроти гімназії ім. Шевченко, що в м. Миргороді, жінка похилого віку була збита автомобілем, що наближався. З автомобіля вийшов зляканий чоловік. Свідок крикнула, щоб викликали швидку допомогу;

- в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, на схемі - додатку до нього зафіксовано загальну обстановку на місці ДТП, дорожні та погодні умови на час пригоди, характер розташування транспортного засобу після наїзду на потерпілу, аналіз яких, дають підстави прийти до висновку про те, що такий наїзд відбувся саме на пішохідному переході центральної вулиці м. Миргорода, позначеного відповідними дорожніми знаками / а.п. 53 - 56 /;

- з протоколу огляду автомобіля „Citroen C4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається наявність на ньому механічних пошкодженнь у виді деформацій, які розташовані в передній - правій частині капоту, лобового скла, правої фари і вказує на контакт цієї частини транспортного засобу з тілом потерпілої / а.п. 57 - 59 /;

- як вбачається з копії відповідного свідоцтва, власником цього наземного транспортного засобу є саме обвинувачений / а.п. 88 /;

- цивільна відповідальність власника згаданого транспортного засобу перед третіми особами застрахована у визначеному законом порядку, що підтверджується копією відповідного полісу № АВ/ 8188070 / а.п. 11 /;

- зі змісту копії повідомлення вбачається, що обвинувачений, як страхувальник, своєчасно повідомив страховика про настання конкретного страхового випадку / а.п. 112 /;

- за висновком медичного огляду обвинуваченого № 43, зробленим безпосередньо після дорожньо - транспортної пригоди, на момент керування транспортним засобом він був тверезим / а.п. 60 /;

- матеріалами автотехнічної експертизи № 59 від 12.08.2013 року, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в них дослідження та застосовані методики, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, за якими в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. Саме ці дії, за переконанням суду, не відповідали вимогам вищезгаданих пунктів Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди / а.п. 70 - 72 /;

- матеріалами судово - медичної експертизи потерпілої ОСОБА_2, за якими в результаті ДТП їй заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді закритого підвертлюгового перелому правого стегна зі зміщенням, які могли утворитися від дії тупих предметів, по давності можуть відповідати даті та часу їх заподіяння і відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень / а.п. 74 /;

- розписками про передачу обвинуваченим грошових коштів потерпілій на відшкодування завданої їй шкоди, які вказують на його каяття / а.п. 23 - 25 /.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази сторони обвинувачення, надані суду першої інстанції та, проаналізувавши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_4, які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 1 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину шляхом виклику швидкої медичної допомоги, матеріальне відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у обвинувальному акті не наведено, а суд не знаходить.

При призначенні міри покарання ОСОБА_4 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке є не обережним та за відповідною класифікацією віднесене до злочинів невеликої тяжкості, його наслідки у вигляді травмування потерпілої, характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху та його ставлення до цих порушень і їх наслідків, обставини справи, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також особа ОСОБА_4, який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, має фактичну сім'ю, в якій склалися доброзичливі стосунки. Крім того, суд приймає до уваги також і ту обставину, що на момент розгляду цього провадження обвинуваченим добровільно відшкодовано витрати закладам охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої від злочину / а.п. 21, 22 /.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому міри покарання у виді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що в достатній мірі сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому, в тому числі і в сфері безпеки дорожнього руху.

Цивільні позови прокурора / а.п. 4 - 7 / про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину слід залишити без розгляду, виходячи із заяви прокурора, на підставі положень ст. 128 ч. 5 КПК України та ст. 207 ч. 1 п. 5 Цивільного процесуального кодексу України, зважаючи на ту обставину, що обвинувачений в добровільному порядку відшкодував такі витрати з наданням відповідних платіжних документів / а.п. 21, 22 /.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, заявлений нею і підтриманий її представником на засадах диспозитивності до цивільного відповідача ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди / а.п. 8 - 9 /, підлягає до часткового задоволення, в тому числі і з урахуванням положень ст. ст. 979, 982, 985 ч. 1, 990, 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 23, 26 - 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими мають регулюватися спірні правовідносини на час їх виникнення, зважаючи на те, що на момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди згаданий цивільний відповідач керував автомобілем, який був застрахований цивільним відповідачем Приватним акціонерним товариством Страховою компанією „Український страховий стандарт", відповідно до полісу № АВ/8188070 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком страхування з 17.01.2013 року по 16.01.2014 року / а.п. 111 /. З цих підстав та відповідно до ст. 26 - 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком, як другим співвідповідачем / а.п. 40 /, має бути відшкодовано потерпілій - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Ліміт відшкодування страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно полісу страхування визначений в сумі 100000 гривень, а відтак 5% суми відшкодування моральної шкоди страховиком становитиме 5000 гривень. Решта суми на відшкодування моральної шкоди, не охоплена страховим відшкодуванням у вигляді різниці в межах заявлених вимог підлягає до стягнення з обвинуваченого.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином згаданій потерпілій з обвинуваченого, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння шкоди її здоров'ю, тривалість її фізичних і психічних страждань в зв'язку з травмуванням і тривалим лікуванням, порушення її звичного способу життя внаслідок втрати здоров'я, дії обвинуваченого, спрямовані на реальне грошове відшкодування завданої їй шкоди а також сімейно - майновий стан заподіювача шкоди. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілій має становити: за рахунок страховика в межах ліміту за полісом в сумі 5000 гривень; за рахунок цивільного відповідача ОСОБА_4 - 8 мінімальних розмірів заробітної плати, офіційно встановленої на час розгляду кримінального провадження Законом України „Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року № 5515-VI.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені / а.п. 69 /, в загальній сумі 611 гривень 80 копійок, підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави на основі ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ст. 286 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді штрафу в сумі 6800 ( шість тисяч вісімсот ) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілої - цивільної позивачки ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страховї компанії „Український страховий стандарт" ( код за ЄДРПОУ 22229921, юридична адреса: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди за полісом страхування 5000 ( п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 9176 ( дев'ять тисяч сто сімдесят шість ) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Цивільний позов прокурора залишити без розгляду на підставі положень ст. 128 ч. 5 КПК України, ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України.

Речовий доказ по справі - автомобіль „Citroen C4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий під розписку на зберігання засудженому ОСОБА_4 / а.п. 2, 65, 66 /, після набрання вироком законної сили, той може використовувати на свій розсуд, як власник.

В рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів стягнути з ОСОБА_8 на користь держави ( НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, код 25574067, рахунок 312522722210055, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 8311019 ) 611 ( шістсот одинадцять ) гривень 80 копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.