Рішення № 34478027, 14.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15198/13 14.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"до про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнення 342 235,06 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Гейко О.В. - представник за дов.;

від відповідача: Єршова С.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 14.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості 342 235,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов Договору на розподіл природного газу від 05.06.2012, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату наданих послуг, що стало підтставою для звернення з позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2013 порушено провадження у справі №910/15198/13, розгляд справи призначено на 02.09.2013.

02.09.2013 представник відповідач надав суду відзив на позов в якому просить суд зменшити розмір заявленої пені на 100% в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 02.09.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.09.2013.

У зв'язку з відпусткою судді Літвінової М.Є., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справу №910/15198/13 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 16.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу №910/15198/13 передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу №910/16596/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

В судовому засіданні 14.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (далі - позивач, газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, замовник) був укладений Договір на розподіл природного газу №14/3420/12 (далі - Договір), за умовами якого газорозподільне підприємство зобов'язувалось у 2012 році надати замовнику послуги з транспортування природного газу (далі - газ) газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів споживачів замовника (пункти призначення), а замовник - оплатити вартість послуг з транспортування газу ГРМ у розмірі, строки та у порядку передбаченому умовами Договору (п.п. 1.1., 1.3 Договору ).

Відповідно до п. 4.4. Договору загальна вартість цього Договору становить 46 280 000,00 грн., крім того ПДВ - 9 256 000,00 грн. та складається з місячних сум вартості послуг транспортування газу замовнику.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за послуги здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м. На момент укладення Договору тариф визначений постановою НКРЕ від 19.04.2012 № 460 "Про внесення змін до додатка 1 до постанови НКРЕ від 28.12.2011 № 170" і становить 231,40 грн. крім того ПДВ - 46,28 грн., всього - 277,68 грн.

Розрахунковий період за Договором становить один місяць, з контрактної години першого дня місяця по контракту годину першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг визначається як добуток тарифу на загальну кількість про транспортованого газу, розрахованого на умовах за розділом 3 цього Договору, та податку на додану вартість (п. 4.3. Договору).

Окрім того, умовами Договору, зокрема п.4.5, встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства. Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку за умовами оформлення обома сторонами акту наданих послуг, який підприємство надає замовнику для підписання до 12 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє в частині проведення розрахунків за надані послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1. Договору ).

Спір виник, на думку позивача, внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем за надані послуги за Договором №14/3420/12 від 05.06.2012, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення 254 032,94 грн. пені, 50 942,41 грн. 3% річних, 37 259,71 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідач не заперечив факт прострочення оплати за надані послуги та посилаючись на ст.233 Господарського кодексу України, просить суд застосувати п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені до 100%.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З актів наданих послуг з транспортування газу №5/1 від 31.05.2012, № 6/1 від 30.06.2012, №7/1 від 31.07.2012, №8 від 31.08.2012, №9 від 30.09.2012, №10/1 від 31.10.2012, №10 від 31.10.2012, №11 від 30.11.2012, №11/1 від 30.11.2012, №12 від 31.12.2012, №, які наявні в матеріалах справи, підписаних представниками сторін та скріплених печатками без зауважень, вбачається, що позивач за період з травня 2012 року по грудень 2012 року надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами в кількості 43 686,888 тис.куб.м. на загальну суму 12 130 975,06 грн.

В підтвердження виконання умов Договору, зокрема п. 4.5, позивач надав суду рахунки -фактури та акти приймання-передачі послуг з транспортування газу, що виставлялися відповідачу та були отримані останнім 11.06.2012, 07.07.2012, 08.08.2012, 10.09.2012, 10.10.2012, 08.11.2012, 10.12.2012, 08.01.2013 відповідно, що вбачається з накладних кур'єрської служби доставки.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач за надані послуги з транспортування газу у травень 2012 року розрахувався 29.01.2013 (5 593,58 грн.), за липень 2012 року - 29.01.2013 (5 710,21 грн.), за серпень 2012 року - 29.01.2013 (6 144,23 грн.), за червень 2012 року - 29.01.2013 (6 276,12 грн.), за вересень 2012 року - 29.01.2013 (6 883,40 грн.), за жовтень 2012 року - 29.01.2013 (78 410,17 грн.), за листопад 2012 року - 29.01.2013 (2 329 420,64 грн.), 30.01.2013 (2 750 919,07 грн.), за грудень 2012 року 30.01.2013 (292 512,33 грн.), 25.02.2013 (2 981 804,88 грн.), 22.03.2013 (2 837 908,03 грн.).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що оплата послуг з транспортування природного газу за Договором №14/3420/12 від 05.06.2012 з травня по грудень 2012 року з боку відповідача проведена в повному обсязі, однак несвоєчасно.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору передбачено стягнення із замовника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня та від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, в разі порушення замовником строків оплати передбачених розділом 4 цього Договору.

На підставі наведених положень законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 254 032,94 грн., 3% річних у розмірі 50 942,41 грн., інфляційні втрати - 37 259,71 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та здійснений з урахуванням строків отримання рахунків відповідачем та строків оплати, передбачених Договором, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідач, посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, у поданому відзиві на позов просив суд зменшити розмір пені, мотивуючи тим, що на момент звернення позивача до суду відповідач повністю виконав свої зобов'язання за Договором. Окрім того, посилався на те, що відповідач має досить велику дебіторську заборгованість контрагентів за договорами поставки природного газу та великі кредитні зобов'язання при проведенні розрахунків з ВАТ "Газпром" за імпортований з Російської Федерації природний газ, а також жорсткі умови Контракту, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, однак провів розрахунки за Договором з позивача із незначним простроченням.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на ті обставини, що з боку відповідача було вжито необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 127 016,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із розрахунком суду, розмір 3% річних є більшим ніж заявлений позивачем, однак враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та відсутність відповідного клопотання позивача, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає задоволенню становить 17 427,35 грн. Окрім того, слід зазначити, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 17 427,35 грн. інфляційних збитків, 50 942,41 грн. 3 % річних та 127 016,47 грн. пені.

Як передбачено абз.3 п. 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи, що ціна позову становить 342 235,06 грн., а судовий збір сплачений у розмірі 64 940,63 грн., відповідно судовий збір у розмірі 58 095,93 грн. підлягає поверненню позивачу (заява про повернення судового збору наявна в матеріалах справи), як сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (73036, м.Херсон, вул. Поповича, 3 код 03355353) пеню у розмірі 127 016,47 грн. (сто двадцять сім тисяч шістнадцять гривень, 47 коп.), 3% річних - 50 942,41 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 41 коп.), інфляційні збитки - 17 427,35 грн. (сімнадцять тисяч чотириста двадцять сім гривень 35 коп.) та судовий збір - 6 448,05 грн. (шість тисяч чотириста сорок вісім гривень 05 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Повернути Публічному акціонерному товариству "Херсонгаз" (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 3, код 03355353) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 58 095,93 грн. (п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто п'ять гривень 93 коп.) внесений в більшому розмірі ніж встановлено законом, сплачений платіжним дорученням №1994 від 25.03.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №910/15198/13.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.10.2013

Суддя М.Є. Літвінова