Рішення № 34477393, 30.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14577/13 30.10.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»третя особаКиївська міська державна адміністраціяпровідшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Білинова А.В. - предст. за дов.;

від відповідача: Залунін К.В. - предст. за дов.;

від третьої особи: не з'явились.

У судовому засіданні 30.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 61 418,14 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.10.2010 року на перехресті вул. А. Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві через прорив металевої труби тепломережі, яка знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго" було пошкоджено автомобіль марки «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, а позивач виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу №06-VUZ/01-010-00196 від 14.05.2008, укладеним з ОСОБА_4, виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 61 418,14 грн., у зв'язку з чим звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати в порядку регресу сплачену суму.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2013 порушено провадження у справі №910/14577/13, розгляд справи призначено на 02.09.2013.

У відзиві на позов від 29.08.2013 відповідач заперечив проти позову та зазначив, що спірна теплова мережа, на якій сталася аварія перебуває у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської державної адміністрації та знаходиться в управлінні ПАТ «Київенерго» на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та формування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 зі змінами, та ч. 2 п. 2.1.4 Угоди, передбачено, що відповідач не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідк його нормального порушення. Тобто відповідно до ч.2 п.2.1.4 Угоди, КМДА взяла на себе відповідальність за наслідки погіршення власного майна, що сталося внаслідок його природного зношення.

Ухвалою від 02.09.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.09.2013. Ухвалою, на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську державну адміністрація.

16.09.2013, третя особа надала суду письмові пояснення по суті спору, та клопотання про розгляд справи за відсутності представника на розсуд суду.

У звязку з відпусткою судді Літвінової М.Є., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013, справу передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою від 16.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до свого провадження, розгляд справи призначив на 14.10.2013.

У звязку з виходом з відпустки судді Літвінової М.Є., розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу передано на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.10.2013.

Ухвалою від 14.10.2013 розгляд справи відкладено на 30.10.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа в судові засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошової кореспонденції.

Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа в судове засідання не з'являлася, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 30.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», як страховиком та ОСОБА_4, як страхувальником було укладено договір №06-VUZ/01-010-00196 добровільного страхування транспортного засобу (надалі - договір), у відповідності до умов якого страхування страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

За умовами п. 5.1.4 договору до страхових ризиків відноситься, зокрема, стихійні лиха (смерч, ураган, буря, шторм, тайфун, цунамі, схід снігових лавин, обвал, сель, зсув, повінь, паводок, злива, град, просідання грунту, землетрус, затоплення грунтовими водами, тощо).

29 жовтня 2010 року близько 13 год. 10 хв. на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві через порив металевої труби тепломережі було пошкоджено автомобіль марки «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4

Внаслідок прориву труби тепломережі застрахованому транспортному засобу «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_2 було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується довідкою Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та протоколом огляду транспортного засобу від 02.11.2010.

Згідно Звіту №11/10-04 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, розмір матеріальних збитків спричинених страхувальнику склав 74 625,91 грн. Вартість відновлювального ремонту збігається з вартістю матеріального збитку завданого «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_2.

01.11.2010 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 12.01.2011 був складений та підписаний страховий акт №СТ/10/1655, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження транспортного засобу через аварію тепломережі визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 60 918,14 грн.

На виконання зобов'язань за договором та відповідно до поданої страхувальником заяви, позивач виплатив ФОП ОСОБА_5 (за рахунком №00000-326 від 10.11.2010) за договором страхове відшкодування у розмірі 60 918,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3610 від 21.01.2011, №3637 від 25.01.2011, №3751 від 07.01.2011, №4071 від 25.03.2011, №4122 від 01.04.2011, №4301 від 14.04.2011.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, до позивача перейшло право вимоги до винної особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки, пошкоджена труба перебуває на балансі ПАТ «Київенерго» позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка отримана ним 26.03.2013, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач заподіяну майнову шкоду не відшкодував, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, пошкодження транспортного засобу, який належить ОСОБА_4 та застрахований позивачем, сталося через прорив металевої труби на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, внаслідок чого застрахований автомобіль отримав пошкодження.

Вказана труба теплопостачання знаходиться у володінні та користуванні відповідача, що ним не заперечується, на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Так, на підставі рішень Київради від 21.12.2000 №№128/1105, 129/1106 та 131/1108, Київська міська державна адміністрація (адміністрація) та Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (енергопостачальник), правонаступником якої є відповідач, уклали Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 (далі - Угода). В подальшому, сторонами були укладені Додаток № 1 до Угоди від 27.09.2001 щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 25.11.2002, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 28.09.2006, додаткова угода про внесення змін та доповнень до Угоди від 29.11.2006 та додаткова угода про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007.

Додатковою угодою про внесення змін і доповнень від 30.04.2007, сторони узгодили, що Угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року.

Доказів на підтвердження припинення Угоди сторонами та третіми особами суду не надано, а отже на час виникнення спірних правовідносин, вона є чинною та обов'язковою для адміністрації (третя особа) та енергопостачальника (відповідача).

Згідно п. 1.1 Угоди (в редакції додаткової угоди про внесення змін і доповнень до Угоди від 30.04.2007) адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (надалі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі енергопостачальника.

Пунктом 2.1.4 Угоди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення та збереження майна, завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва в терміни, визначені проектно-кошторисною документацією. Розмір грошових коштів, необхідних для здійснення вищезазначених дій, визначається відповідно до розрахунків на кожний наступний календарний рік, що проводиться спільно з адміністрацією. Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 2.1.5, 2.1.7, 2.1.8 Угоди, енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійність виробництва, транспортування, розподілу і постачання енергоносіїв, нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, відповідно до чинного законодавства відшкодовувати за рахунок власних коштів збитків, якщо майну заподіяна шкода з вини Енергопостачальника.

Відповідно до п. 2.1.13 Угоди, енергопостачальник також зобов'язався застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним, у встановленому чинним законодавством порядку, на термін дії цієї Угоди на користь адміністрації.

Таким чином, з огляду на умови Угоди, приймаючи майно, відповідач взяв на себе обов'язок ефективно його експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна і застрахувати майно та інші ризики, пов'язані з управлінням ним.

До складу майна, що передана відповідачу за Угодою також увійшла мережа теплопостачання (труба), що знаходиться на розі вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, обсяг та межі права господарського відання визначаються нормами Цивільного кодексу України (глави 23 - 29), Господарського кодексу України та іншими законами.

Так, статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Як було встановлено вище, приймаючи майно за Угодою, відповідач зобов'язався його ефективно експлуатувати, відновлювати, зберігати та поліпшувати, а також нести повну відповідальність (перед Київською міською державною адміністрацією) за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, тобто взяв на себе тягар з його утримання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Актом №6/2010 від 29.10.2010 АК «Київенерго» встановлено, що причиною пориву ТМ-3 між тепловими камерами ТК-330 та ТК330а (який експлуатується з 1972 року) на перехресті вул. С.Ковпака та вул. А.Барбюса є корозійне потоншення стінки труби за рахунок локального зовнішнього корозійного зносу, що являється природним фактором та не залежить від виконання своїх функцій обовязків відповідача. На підтвердження ремонту та випробувань теплових мереж ТЕЦ-5 відповідач надав акт від 09.08.2010 № 3, витяг із журналу обліку ремонту трубопроводу, акт випробувань теплових мереж від 05.02.2010, які оцінені судом при вирішенні спору.

У відзиві на позов відповідач посилається на неналежне виконання Київською міською державною адміністрацією зобовязань за Угодою (п.п.3.1.4, 3.1.2, 3.1.4.5), що в свою чергу сприяло настанню події якою завдано збитків автомобілю. На підтвердження неналежного виконання третьою особою своїх зобовязань за Угодою, відповідач надав рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008 у справі №6/422, постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2010 у справах №7/128 та 7/129, якими встановлено факт збитковості затверджених КМДА тарифів на теплову енергію для АК «Київенерго», копію розпорядження КМДА від 31.08.2009 № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», копія постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 № 371 «Деякі питання покриття тимчасових касових розривів міського бюджету м. Києва» та від 18.08.2010 №721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію» та від 25.03.2009 №308р «Про деякі питання покриття тимчасових касових розривів міського бюджету м. Києва», якими відповідач підтверджує збитковість затверджених КМДА тарифів на теплову енергію для АК «Київенерго», які не покривають витрат на оплату природного газу та визначено, що отримані кошти з різниці в тарифах спрямовуються виключно на погашення заборгованості перед НАК «Нафтогаз України».

З врахуванням наведеного, відповідач вважає, що КМДА затверджуючи для відповідача збиткові тарифи на теплову енергію, фактично позбавила останнього можливості для ефективної експлуатації належного їй на праві власності майна.

За погіршення стану експлуатації теплової мережі внаслідок її нормального зношення відповідач зазначив, що відповідальності не несе, відповідно до п. 2.1.4 Угоди з КДМА.

Як зазначено вище, аварія трубопроводу сталась внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації, тобто, відповідач експлуатує майно, передане йому за Угодою, в умовах потенційної небезпеки його знищення в порушення умов п.п. 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 Угоди, що свідчить про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.

При цьому, судом відхиляються як доводи відповідача що невиконання Київською міською державною адміністрацією зобов'язань за Угодою і стало причиною неналежного утримання відповідачем ввіреного йому майна так і посилання відповідача, що відсутність фінансування з боку КМДА не дозволило ПАТ "Київенерго" завчасно виконати заявлені роботи з реконструкції, оскільки за умовами Угоди енергопостачальник, зокрема, має право здійснювати амортизаційні відрахування та використовувати їх на ремонт та відновлення майна відповідно до вимог чинного законодавства та цієї Угоди (п. 2.2.5 в редакції додаткової угоди від 30.04.2007) і таке право відповідача не залежить від розміру амортизаційної складової, передбаченої у тарифах на теплопостачання, на що він помилково посилається у відзиві на позов, враховуючи, що умови вказаного пункту були змінені сторонами додатковою угодою від 30.04.2007.

Тобто, при здійсненні господарської діяльності з виготовлення та постачання теплової енергії з використанням майна, та як наслідок отримання прибутку, відповідач має право здійснювати його амортизацію, що полягає у систематичному розподілі вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), а кошти, що вивільняться за наслідками амортизації, зобов'язаний направляти на утримання майна, з метою виконання зобов'язань за Угодою.

Разом з тим, до обов'язків Київської міської державної адміністрації, зокрема, віднесено сприяти створенню необхідних умов щодо реалізації цієї Угоди шляхом встановлення для енергопостачальника обґрунтованих тарифів на теплову енергію, які враховуватимуть інвестиційну складову в розмірах цих тарифів, яка буде використовуватись енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна комунальної власності територіальної громади м. Києва (п. 3.1.4.5 Угоди, в редакції додаткової угоди від 29.12.2006).

У період дії Угоди (в редакції додаткової угоди від 29.12.2006) з 2007 року та до дати виникнення спірних правовідносин, Київською міською державною адміністрацією встановлювались тарифи на теплову енергію, які включали в себе інвестиційну складову, яка мала бути використана енергопостачальником виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна, оскільки були розраховані на підставі Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955.

При цьому, на думку суду, зобов'язання, які взяв на себе відповідач, ніяким чином не залежать від виконання КМДА своїх зобов'язань за Угодою, зокрема, невиконання Київською міською державною адміністрацією своїх зобов'язань за Угодою в частині встановлення обґрунтованих тарифів, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, якими врегульовано наслідки прострочення виконання зобов'язання боржником та кредитором.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що порив металевої труби тепломережі стався внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Угодою в частині належного утримання та не вчинення ефективних дій з експлуатації, належного відповідачу на праві повного господарського відання майна, тобто з його вини.

Достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження вини іншої особи у заподіянні майнової шкоди, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 2.1.4 Угоди енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Втім, з аналізу вказаного пункту Угоди вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за погіршення майна саме перед його власником в особі Київської міської державної адміністрації, а не перед третіми особами.

У зв'язку з чим, суд вважає помилковими посилання відповідача як на підставу звільнення його від обов'язку відшкодувати завдану шкоду на п. 2.1.4 Угоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду в порядку регресу, оскільки, пошкодження застрахованого транспортного засобу сталось внаслідок пориву металевої труби на перехресті вул. А.Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві, яка перебуває у повному господарському віданні відповідача за його вини, через неналежне виконання останнім умов Угоди в частині належної експлуатації, відновлення та збереження ввіреного йому майна.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях з урахуванням висновку судової експертизи спростовуються встановленими у даній справі фактичними обставинами.

Також позивачем заявлено до стягнення 500,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження в порядку ст. 22 Цивільного кодексу України.

На підставі акту №11/10-04 здачі приймання виконаних робіт від 10.11.2010 та відповідно до платіжного доручення №55 від 13.01.2011 позивач оплатив автотоварознавче дослідження №11/10-04 застрахованого автомобіля у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальними збитками в даному випадку є грошове вираження вартості понесених витрат на відновлення опори, а упущеною вигодою - можливість потерпілою особою отримання доходів по маршрутам.

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача (пошкодження трубопроводу, який знаходиться в оперативному управлінні з подальшим технічним обслуговуванням АК "Київенерго" внаслідок порушення його експлуатації);

- збитки, як результат протиправної поведінки (у результаті порушення правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та умов Угоди);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками (саме у зв'язку порушенням правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та не належне виконання умов Угоди були завдані збитки);

- вина особи, що заподіяла збитки встановлена судом при аналізі всіх матеріалів справи в тому числі встановлення факту неналежного виконання зобов'язань за Угодою в частині належного утримання та не вчинення ефективних дій з експлуатації, належного відповідачу на праві повного господарського відання майна, тобто з його вини).

Таким чином вимоги про стягнення з відповідача 500,00 грн. витрат на проведення експертизи з метою встановлення розміру матеріального збитку завданого застрахованому автомобілю, визнаються судом обгрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи що позивач виплатив страхове відшкодування особі, майно якої було пошкоджено внаслідок аварії трубопроводу, яка сталась з вини відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, площа Івана Франка, 5, код 00131305) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 32382598) 60 918,14 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 14 коп.) - страхового відшкодування в порядку регресу, 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.) - витрат з оплати експертного дослідження та 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) - судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 04.11.2013

Суддя М.Є. Літвінова