Рішення № 34476915, 29.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 922/3949/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-Теллур", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Оіл Груп Україна", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 15590,50 грн. за участю :

Представник позивача - Болгова О.М., дов. б.н. від 18.07.13р.

Представник відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "1С-Теллур", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Оіл Груп Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 15590,50 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар та надані послуги згідно усної домовленності.

Через канцелярію суду 07.10.2013р. від позивача надійшло клопотання (вх.№36840) про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с.34, 35).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Згідно усного замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Оіл Груп Україна" (відповідач) на придбання програмного забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю "1С-Теллур" (позивач) 03.03.2011 року було виставлено відповідачу рахунок на оплату №Т-З-03.03.11-00009 на суму 63000,00 грн.

На виконання умов усної домовленості позивачем було поставлено програмне забезпечення, що підтверджується видатковими накладними №Т-РН-04.04.11-0019 від 04.04.2011 року на суму 51000,00 грн. та №Т-РН-13.04.11-0003 від 13.04.2011 року на суму 12000,00 грн. (арк..с.10). Вказане пограмне забезпечення було отримано технічним директором ТОВ "Ман Оіл Груп Україна" - Іванько Д.Ю., повноваження якого підтверджується довіреністю №11 від 04.04.2011р. (арк..с.11).

Також, протягом 2012 року позивачем було надано відповідачу послуги з супроводу купленого програмного забезпечення на загальну суму 9957,60 грн., що підтверджується рахунками-актами надання послуг, скріпленими печатками сторін та підписами представника відповідача:

- №Т-СА-26.01.12-0002 від 26.01.12р. на суму 2592,00 грн.;

- №Т-СА-05.03.12-0002 від 05.03.12р. на суму 648,00 грн.;

- №Т-СА-25.06.12-0001 від 25.06.12р. на суму 2678,40 грн.;

- №Т-СА-03.08.12-0003 від 03.08.12р. на суму 2203,20 грн.;

- №Т-СА-05.09.12-0001 від 05.09.12р. на суму 1836,00 грн. (арк.с. 12-14).

Однак, як стверджує позивач, за передане по вказаним накладним програмне забезпечення та надані послуги відповідач розрахувався лише частково в розмірі 59000,00 грн. Таким чином, станом на момент розгляду справи сума боргу відповідача перед ТОВ "1С-Теллур" складає 13957,60 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу україни, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 15.11.2012 року було направлено на адресу відповідача претензію (вих.№11/212) з вимогою про сплату боргу відповідно до домовленості, яка була отримана відповідачем 26.11.2012 року (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення арк.с. 17). 05 травня 2013 року позивачем було повторно направлено на адресу відповідача вимогу (вих.№05/72) про сплату боргу. Вказана вимога була отримана відповідачем 06.06.2013 року (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення арк.с. 20).

Однак, зазначені вимоги залишились відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів остаточного розрахунку за поставлене йому відповідно до домовленості програмне забезпечення та надані послуги.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, отримання відповідачем програмного забезпечення та наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов"язання з їх оплати.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем по справі зобов'язань по оплаті товару та послуг, у позивача виникло право на вимогу щодо стягнення боргу в розмірі 13957,60 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 13957,60 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за домовленістю, просить стягнути з нього 3% річних в розмірі 473,02 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного, перевіривши нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 473,02грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в сумі 1159,88 грн., господарський суд проаналізувавши норми діючого законодавства, встановив наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, між сторонами відсутня угода про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача та не встановлено відповідальності за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені, в зв"язку з чим, в силу приписів вищезазначених норм діючого законодавства України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1159,88 грн. слід відмовити в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625 ЦК України, ст. 193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з вариства з обмеженою відповідальністю "Ман Оіл Груп Україна" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, Код ЄДРПОУ 36988201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-Теллур" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, Код ЄДРПОУ 24280116) суму боргу в розмірі 13957,60 грн., 3% річних в розмірі 473,02 грн. та суму судового збору у розмірі 1720,50 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 1159,88 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.