Рішення № 34476823, 30.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2013 р.Справа № 916/2154/13

За позовом приватного підприємства "СОБ";

до відповідача Державного підприємства "Центр тестування мобільної техніки"

про стягнення 40000грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Зубков А.В. по довіреності №07 від 30.07.2013 року.

Від відповідача: Єлізарова І.В. по довіреності № б/н від 24.10.2013року;

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "СОБ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідницький інститут-полігон мобільної техніки" про стягнення заборгованості у розмірі 40 000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2013р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач надав відзив в порядку ст. 59 ГПК України відповідно якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Крім того, відповідачем надано належним чином завірені копії установчих документів відповідно яких вбачається, що відбулось правонаступництво.

Так, відповідно до п. 1.1. Статуту Державного підприємства "Центр тестування мобільної техніки" вбачається, що Державне підприємство "Центр тестування мобільної техніки" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства "Науково-дослідницький інститут-полігон мобільної техніки" .

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенні господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчиненні в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь якій стадії судового процесу.

Таким чином, суд вважає здійснити у справі заміну відповідача Державного підприємства "Науково-дослідницький інститут-полігон мобільної техніки" на його правонаступника Державне підприємство "Центр тестування мобільної техніки".

По справі було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

01 жовтня 2012 р. між приватним підприємством "СОБ" ( далі - позивач ) та Державним підприємством "Науково-дослідницький інститут-полігон мобільної техніки" ( далі - відповідач ) було укладено договір №216/12 на надання охоронних послуг ( далі - договір).

Згідно даного Договору Охорона надає послуги по цілодобовому патрулюванню об'єкту, що знаходиться за адресою: Одеська обл.. Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Зелена. 1

Позивачем належним чином виконувались всі умови Договору, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за жовтець, листопад, грудень 2012 року та лютий. січень 2013 року.

Відповідно до п. 2.2.4. договору відповідач своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги позивача.

Згідно п.4.1 Договору, вартість послуг Охорони визначається по домовленості Сторін згідно Додатку № 1 до Договору.

Так, вартість послуг згідно Додатку №1 до Договору складає 8 000 гривень. Отже заборгованість, за період невиконання умов Договору Замовником, згідно актам наданих послуг та рахункам-фактурам, які були отримані відповідачем (що не заперечувалось в судовому засіданні), складає 40 000 гривень.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за охоронні послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 40 000грн.- основна заборгованість та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за надані послуги з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 40 000грн., суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, так як спростовуюся матеріалами справи та не підтвердженні відповідно до діючого законодавства України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 40 000грн

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Здійснити у справі заміну відповідача Державного підприємства "Науково-дослідницький інститут-полігон мобільної техніки" на його правонаступника Державне підприємство "Центр тестування мобільної техніки" (67661, Одеська область, Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Зелена, 1, код 23860359)

3. Стягнути з Державного підприємства "Центр тестування мобільної техніки" (67661, Одеська область, Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Зелена, 1, код 23860359) на користь приватного підприємства "СОБ" (65543, Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 61, код 31790846) борг у розмірі 40 000грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50грн. .

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Літвінов С.В.