Рішення № 34476811, 10.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 р. Справа № 5015/5427/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Край Керама", м. Буча Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонтіс", м. Львів

про стягнення 2 824 493,12 грн.

головуючий суддя Чорній Л.З.

суддя Морозюк А.Я.

суддя Цікало А.І.

Представники:

Від позивача: Балан Д.Р. - представник

Від відповідача: Гудима О.В. -представник

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватним акціонерним товариством „Край Керама", м. Буча Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонтіс", м. Львів про стягнення 2 824 493,12 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2013 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 16.01.2013 року. Ухвалою суду від 16.01.13 р. розгляд справи відкладено на 05.02.13 р. Ухвалою суду від 05.02.13 р. розгляд справи відкладено на 20.02.13 р. Ухвалою суду від 20.02.13 р. розгляд справи відкладено на 27.02.13 р. Ухвалою суду від 27.02.13 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 12.03.13 р. Ухвалою суду від 12.03.13 р. провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням судової технічної експертизи проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в АРК. Після повернення матеріалів справи до господарського суду Л/о ухвалою від 16.07.13 р. судом поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.07.13 р. Ухвалою суду від 31.07.13р. розгляд справи відкладено на 08.08.13 р. Ухвалою суду від 08.08.13р. судом призначено колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів. Автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії, а саме: головуюча суддя Чорній Л.З., судді Артимович В.М. та Морозюк А.Я.; розгляд справи відкладено на 17.09.13 р. Розпорядженням керівника апарату господарського суду від 17.09.13 р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Артимовича В.М., призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у даній справі. Автоматизованою системою документообігу господарського суду визначено наступний склад колегії: головуюча суддя Чорній Л.З., судді Цікало А.І. та Морозюк А.Я. Ухвалою суду від 17.09.13 р. колегією суддів розгляд справи відкладено на 10.10.13 р.

10.10.13 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 2 824 493,12 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов від 01.02.13 р., письмових поясненнях від 27.02.13 р. та додаткових письмових поясненнях від 06.03.13 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

04.01.2012 р. між Приватним акціонерним товариством „Край Керама" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонтіс" (покупець) укладено договір поставки №1 від 04.01.12 р. відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити на користь покупця товари будівельної кераміки та керамограніту, а покупець (п.1.2) зобов'язався приймати та оплачувати зазначений товар відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.4 договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику повну вартість поставленого товару протягом 120 (сто двадцять) календарних днів з дати поставки, вказаної у видатковій накладній, крім випадків, передбачених п. 3.5 даного договору.

Відповідно до п. 3.5 договору покупець має право зупинити оплату за товар в разі, коли постачальник не забезпечує поставки товару, замовленого покупцем згідно положень ч.2 п. 2.8 цього договору, до моменту повного відновлення поставок.

На виконання умов договору позивачем на підставі накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 851 524,63 грн.

Таким чином, зазначає позивач, свої зобов'язання щодо поставки товару відповідачу згідно умов договору ним виконано належним чином, у встановлений строк та в повному обсязі.

Проте, відповідачем, всупереч умов договору, оплату за поставлений товар здійснено частково в сумі 27 031,51 грн., в результаті чого виникла заборговність відповідача перед позивачем на загальну суму 2 824 493.12 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідач підтверджує, що правовідносини між сторонами регламентуються умовами договору поставки №1 від 04.01.13 р., однак, зазначає відповідач, звернувшись до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, позивачем не враховано умови додаткової угоди №01 до договору поставки №1 від 04.01.12 р., відповідно до умов якої (п.4) сторонами погоджено відстрочку платежу за договорором поставки строком на 360 днів з дати поставки. Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість за товар, поставлений відповідачу згідно договору №1 від 04.01.12р. не є простроченою, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за товар, що був поставлений в період з 17.01.12 р. по 25.07.12 р., відтак перебіг строку оплати за вказаний товар закінчується в період з 12.01.13 р. до 20.07.13 р.

В судових засіданнях представник позивача заперечив факт існування додаткової угоди №01 від 15.02.12 р., а саме її укладення 15.02.12 р., оскільки протоколом загальних зборів акціонерів від 30.03.12 р. №1/2012 директора ОСОБА_3 було відсторонено від виконання обов'язків з 31.03.12 р.; при передачі справ 26.04.12 р. був підписаний акт приймання-передачі документів та печаток, згідно якого позивачу не передавались будь-які додаткові угоди до до договорів поставки. Крім цього, зазначив позивач, при передачі справ, ОСОБА_3 не передав основну печатку ПрАТ „Край Керама"; окрім цього, текст даної угоди суперечить економічній доцільності.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення у даній справі технічної експертизи вказаної додаткової угоди.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.12 р. №4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а також якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи вищенаведене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі технічної експертизи на предмет встановлення часу укладення додаткової угоди №1 від 15.02.12 р., оскільки експертиза у даному випадку є єдиним засобом з'ясування фактичних обставин справи від якого залежить правомірність заявлених позовних вимог. Ухвалою суду від 12.03.13 р. судом призначено технічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в АР Крим (95098, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68).

15.07.13 р. на адресу господарського суду Л/о від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшов висновок експерта №121 від 08.07.13 р., відповідно до якого судовий експерт повідомив, що „відповісти на питання: „Чи додаткова угода №01 від 15.02.12 р. до договору поставки №1 від 04 січня 12 р. складена у час до 31.03.12 р., чи вона була складена пізніше зазначеної дати?" (за відбитками печаток ТзОВ „Тонтіс") не представилось можливим у зв'язку з тим, що встановлені збіги та розбіжності ознак експлуатаційного характеру відтисків печатки ТзОВ „Тонтіс" наданих документах датованих: з 01 листопада 2011 р. по 20 січня 2012 р., з 23 січня 2012 р. по 16 лютого 2012 р., а також з 21 березня 20102 р. по 27 квітня 2012 р., протирічать один одному - не співпадають дати нанесення відбитків печатки у зразках документів (за ознаками експлуатаційного характеру).

Відповісти на питання „Чи додаткова угода №01 від 15.02.12 р. до договору поставки №1 від 04 січня 12 р. складена у час до 31.03.12 р., чи вона була складена пізніше зазначеної дати?" (за відбитками печаток ПАТ „Край Керама") не представилось можливим, у зв'язку з відсутністю документів з відбитками печатки ПАТ „Край Керама" датованих з 25.01.12 р. по 31.03.12 р., а також документів з відбитками печатки ПАТ „Край Керама" датованих після 31.03.12 р.".

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір є формою правочину та фіксує зобов'язання його сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків лише недійсний правочин (договір). Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивачем не оспорюється дійсність додаткової угоди №01 від 15.02.12 р. і недійсність даного правочину не встановлена законом.

З експертного висновку вбачається неможливість підтвердження припущення позивача про те, що складання додаткової угоди №01 від 15.02.12 р. до договору поставки №01 від 04.01.12 р. відбулось в іншу дату, аніж зазначено в самому документі. Крім цього, твердження позивача про те, що підписання спірної додаткової угоди відбулось після звільнення керівника підприємства, тобто за межами його повноважень, наслідком чого є настання кримінальної відповідальності, не береться судом до уваги, оскільки дослідження і перевірку таких фактів мали б здійснювати компетентні правоохоронні органи, однак позивачем не надано суду жодних доказів про встановлення фактів правопорушень зі сторони посадових осіб позивача чи відповідача.

Таким чином, додаткова угода №01 від 15.02.13 р. є дійсною та обов'язковою для виконання її сторонами, зворотнього позивачем суду не доведено.

Крім цього, відповідно до п. 3.5 договору покупець має право зупинити оплату за товар в разі, коли постачальник не забезпечує поставки товару, замовленого покупцем згідно положень ч.2 п. 2.8 цього договору, до моменту повного відновлення поставок. З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушувались зобов'язання за договором щодо виконання замовлення відповідача щодо поставки товару (замовлення на поставку №798 від 22.10.12 р. та №829 від 12.11.12 р. на момент подання заяви до суду не виконані), наслідком чого є затримання оплати за товар до відновлення поставок відповідно до п. 3.5. договору поставки №1 від 04.01.12 р.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи, спростовані поданими відповідачем доказами у справі, є передчасними, оскільки, на момент звернення позивача з позовом до суду строк виконання зобов'язання в частині оплати отриманого товару відповідачем не настав та такими, що не підлягають до задоволення.

Одночасно суд розглянув подану позивачем заяву про забезпечення позову, та дійшов висновку відмовити у її задоволенні, оскільки така не обгрунтована жодними належними та допустимими доказами та підстав для задоволення позову у суду немає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 215, 216, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2013 р.

Головуючий суддя Чорній Л. З.

Суддя Морозюк А.Я.

Суддя Цікало А.І.