Рішення № 34476718, 31.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 911/3593/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, м. Боярка, Києво-Святошинський район

про стягнення 451 886,07 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Бережок С.І.- предст., дов. № 14-65 від 22.03.2013р.;

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 451 886,07 грн. заборгованості, з яких 349 441,19 грн. сума основного боргу за Договором про закупівлю природного газу № 35/03/12-БО від 20.03.2012р.; 1497,77 грн. інфляційних втрат; 39 888,17 грн. пені; 8040, 82 грн. 3% річних; 53 018,12 грн. 7% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю природного газу № 35/03/12-БО від 20.03.2012р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2013 р. у справі 911/3593/13 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2013р. та від 21.10.2013р. розгляд справи №911/3593/13 відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та неподання ним витребуваних документів.

У судове засідання 31.10.2013р. повноважний представник відповідача вкотре не з'явивися, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надіслав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 31.10.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарський суд,

встановив:

20 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (покупець) був укладений договір № 35/03/12-БО купівлі-продажу природного газу, відповідно умов якого продавець зобов'язався передати покупцеві з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 35/03/12-БО від 20.03.12р. позивач поставив протягом березня 2012 року - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 985982,28 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання - передачі природного газу, а саме: акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31 березня 2012 року (обсяг - 57,900 тис. куб.м. на суму 228467,61 грн.); акт приймання - передачі природного газу № б/н від 30 квітня 2012 року (обсяг - 10,151 тис. куб.м. на суму 40054,84 грн.); акт приймання - передачі природного газу № б/н від 30 листопада 2012 року (обсяг - 12,444 тис. куб.м. на суму 58010,65 грн.); акт приймання - передачі природного газу № б/н від 30 листопада 2012 року (обсяг - 66,380 тис. куб.м. на суму 309446,04 грн.); акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31 грудня 2012 року (обсяг - 75,080 тис. куб.м. на суму 350003,14 грн.).

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Однак, за словами позивача, заборгованість зі сплати поставленого природного газу, як це встановлено п. 4.1 договору своєчасно та в повному обсязі не оплачена, у зв'язку з чим станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу склала 349441,19 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач лише частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 636541,09 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (копії в матеріалах справи), а тому заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу склала 349441,19 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість відповідачем в повному обсязі не погашена, доказів оплати відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 349 441,19 грн. в повному обсязі.

Також, керуючись умовами п. 7.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача 39888,17 грн. пені та 53018,12 грн. штрафу (уточнений розрахунок надано до матеріалів справи).

Відповідно до ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що розрахунки за отримані послуги відповідачем вчасно та в повному обсязі здійснені не були, позивачем проведено нарахування пені на суму простроченого платежу від кожного акту окремо з урахуванням часткових проплат з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з подвійної облікової ставки.

Судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням умов договору та ст. 232 ГК України та встановлено, що заявлений до стягнення розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня в розмірі 39 888,17 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 53018,12 грн. штрафу, нарахованих згідно п. 7.3 договору за березень-квітень2012р., листопад-грудень 2012р.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Здійснивши власний розрахунок штрафу, який складає 7% за невиконане зобов'язання понад 30 днів, судом встановлено, що сума неустойки (штрафу) підлягає нарахуванню на суму 228 467, 61 грн. та становить 15 992,73 грн., на суму 40054,84 грн. та становить 2 803, 84 грн., на суму 139 438,05 грн. та становить 9760,66 грн., на суму 349 441,19 грн. та становить 24460,88 грн.

Таким чином, загальна сума штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 53 018,11 грн. замість заявлених позивачем 53 018,12 грн., у зв'язку з чим підлягає задоволенню частково саме в розмірі 53018,11 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1497,77 грн. інфляційних втрат та 8040,82 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем визначені конкретні періоди нарахування інфляційних втрат, а саме: з 16.11.2012р. по 15.12.2012р. на суму 309446,04 грн., з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. на суму 309446,04 грн. та становить 797, 77 грн., а також за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. на суму 350 003,14 грн. та складає 700,01 грн.

Згідно п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Таким чином, суд перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, встановив, що в період з 16.11.2012р по 15.01.2013р. сукупний індекс інфляції становив 1,00, а тому інфляційні нарахування мали нульове значення.

За таких обставин, заявлені до стягнення 1497,77 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 15.04.2012 року по 12.07.2013 року з урахуванням кожного акту окремо та часткових проплат, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, а тому заявлені до стягнення 8040, 82 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 349441,19 грн. основного боргу, 39888,17 грн. пені, 53018,11 грн. штрафу, 8040,82 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50р. Жовтня, буд. 9, код ЄДРПОУ 23576122) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 349 441 (триста сорок дев'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 19 коп. основного боргу, 39 888 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 17 коп. пені, 53 018 (п'ятдесят три тисячі вісімнадцять) грн.11 коп. штрафу, 8040 (вісім тисяч сорок) грн. 82 коп. 3% річних, 9007 (дев'ять тисяч сім) грн. 76 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 01.11.2013р.

Суддя Щоткін О.В.