Рішення № 34476548, 14.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/82/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2013 Справа № 908/2618/13

За позовом: Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА" (69063, м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 15)

про заборону використовувати знак для товарів та послуг "ТНК" шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарів та послуг "ТНК"

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Васютович О.В., довіреність № 77 від 11.10.2013 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

31.07.2013 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА" про заборону використовувати знак для товарів та послуг "ТНК" шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарів та послуг "ТНК".

Ухвалою суду від 31.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2618/13, справі присвоєно номер провадження - 5/82/13, розгляд якої призначено на 11.09.2013 р. Ухвалою від 11.09.2013 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.10.2013 р. В судовому засіданні 14.10.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовою заявою представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що Відкрите акціонерне товариство „ТНК-ВР Холдінг" є власником Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 19697 від 15.05.2001 р., яким зареєстровано торговий знак „ТНК". 18.11.2006 р. між ВАТ „ТНК-ВР Холдінг" та Спільним українсько-німецьким ТОВ з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" укладено ліцензійний договір №ТВН-1157/06, відповідно до умов якого ВАТ „ТНК-ВР Холдінг" надав позивачу право на використання знаку „ТНК" на території України з правом надання подальших субліцензій. Листом від 13.03.2007 р. № 018-018/1451и-ТХ ВАТ „ТНК-ВР Холдінг" надало згоду позивачу на пред'явлення вимог до будь-яких юридичних осіб та громадян на території України про поновлення порушених прав власника торгівельних марок, що належать ВАТ „ТНК-ВР Холдінг", в судових органах України. Позивачем виявлені факти неправомірного використання знаку «ТНК» Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМНАФТА». Так, автозаправна станція, що належить Відповідачу і знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38 оформлена з використанням позначення «ТНК», яке візуально схоже із знаком для товарів та послуг «ТНК» настільки, що їх можна сплутати. Позначення «ТНК» використовується відповідачем задля оформлення АЗС, вивісок та іншого обладнання, що підтверджується фототаблицею. Відповідач не отримував від позивача дозвіл на використання знаку для товарів та послуг «ТНК» та не укладав з позивачем жодних субліцензійних договорів. Таким чином, оскільки позивачем не було надано відповідачу дозволу на використання знаку для товарів та послуг «ТНК», використання позначення «ТНК» на АЗС відповідача є незаконним. На підставі викладеного, позивач просить суд заборонити ТОВ «ПРОМНАФТА» використовувати знак для товарі та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарі та послуг «ТНК» на автозаправній станції за адресою: запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38.

В обґрунтування позову посилається на ст.ст. 16, 20 Закону України «про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст. 16, 426, 432, 495 цивільного кодексу України. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 11.09.2013 р. та 14.10.2013 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце призначених судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи витребувані ухвалами суду від 31.07.2013 р. та 11.09.2013 р. не надіслав.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").

Згідно з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.08.2013 р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА" є 69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 15. (а.с. 65 - 67) Така ж адреса зазначена і в ухвалах суду від 31.07.2013 р. та 11.09.2013 р.

В матеріалах справи міститься копія ухвали про порушення провадження у справі №908/2618/13 від 31.07.2013 р., яка направлена судом на зазначену адресу відповідача та повернулась на адресу суду з відміткою Укрпошти причини повернення - за закінченням терміну зберігання. (а.с. 32 - 33)

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва України №19697 від 15.05.2001 р. власником на знак для товарів і послуг «ТНК» є Відкрите акціонерне товариство «Тюменська нафтова компанія» (Російська Федерація, 625000, м. Тюмень, вул. Леніна, 67). (а.с. 7)

Згідно з Доповненням до вказаного свідоцтва внесено зміни щодо найменування власника, а саме Відкрите акціонерне товариство «ТНК-ВР Холдінг» (Російська Федерація, 626170, Тюменська область, Уватський район, с. Уват, вул. Октябрська, 60), бюлетень №4 від 17.04.2006 р. (а.с. 9)

18.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством „ТНК-ВР Холдінг" (далі - Ліцензіар) та Спільним українсько-німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" (далі - Ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ТВН-1157/06 відповідно до п. 1.1. якого Ліцензіар надає Ліцензіату право на використання Товарного знаку на наступних умовах: разову ліцензію на право використання Товарного знаку з правом надання подальших субліцензій на Товарний знак у відповідності до умов даного договору; для товарів та послуг згідно Міжнародної класифікації товарі та послуг, а саме № 4, 16, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 42 класи, без обмежень; на строк до 29.09.2010 р. на території України. (а.с. 11 - 21)

02.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством „ТНК-ВР Холдінг" та Спільним українсько-німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" укладено додаткову угоду №1/1 до ліцензійного договору № ТВН - 1157/06 від 18.11.2006 р. відповідно до п. 1 якої сторони погодили внести зміни до п. 1.1. зазначеного договору щодо продовження строку дії договору на строк до припинення строку дії свідоцтва на знак для товарів та послуг №19697 від 15.05.2001 р. (а.с. 73 - 75)

Відповідно до Виписки з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.11.2010 р. строк свідоцтва №19697 від 15.05.2001 р. продовжено до 29.09.2020 р. (бюлетень №21 від 10.11.2010 р.). (а.с. 84)

Листом від 13.03.2007 р. за вих. № 018-018/1451и-ТХ відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ВАТ „ТНК-ВР Холдінг" надало згоду Спільному українсько-німецькому ТОВ з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" на пред'явлення вимог до будь-яких юридичних осіб та громадян на території України про поновлення порушених прав власника торгівельних марок, що належать ВАТ „ТНК-ВР Холдінг" в судових органах України. (а.с. 22)

06.07.2013 р. Спільним українсько-німецькомим ТОВ з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" виявлено, що автозаправна станція, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38 оформлена з використанням позначення «ТНК», яке використовується відповідачем задля оформлення АЗС, вивісок та іншого обладнання, що підтверджується фототаблицею.

Дозволу у власника свідоцтва №19697 ВАТ „ТНК-ВР Холдінг" або у ліцензіата Спільного українсько-німецького ТОВ з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" на використання торговельного знаку «ТНК» Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА" не отримувало.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вважаю, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 3 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення). Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, зокрема, зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеним у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.

Згідно з ч. 7 ст. 16 зазначеного Закону власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 495 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Судом встановлено, що відповідно до ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», умов ліцензійного договору №ТВН-1157/06 від 18.11.2006 р. та додатків до нього, листа від 13.03.2007 р. за вих. № 018-018/1451и-ТХ Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" є особою, що має право на використання знаку для товарі і послуг «ТНК» та виключне право забороняти іншим особам використовувати зазначений знак без його згоди.

Як вбачається з пояснень позивача, 06.07.2013 р. представниками Спільного українсько-німецького ТОВ з іноземною інвестицією „КЕРШЕР" виявлено факт неправомірного використання знаку для товарів та послуг «ТНК» ТОВ «ПРОМНАФТА» на автозаправній станції, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38.

В підтвердження встановлених позивачем фактів суду надано фототаблицю та фіскальний чек №1375 від 06.07.2013 р. (а.с. 26 - 27)

Крім цього, в матеріалах справи міститься акт від 29.09.2013 р., який складено комісією у складі представника СП ТОВ «КЕРШЕР» Дряхлова Є.О., представника ТОВ «РН Коммерс» Омельченко О.О., представника ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» про те, що ТОВ «ПРОМНАФТА» на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38 задля зовнішнього оформлення АЗС, стели та обладнання використовується позначення, яке візуально ідентичне знаку для товарів та послуг «ТНК», що охороняється Свідоцтвом №19697 від 15.05.2001 р.

До зазначеного акту позивачем додано фототаблицю та фіскальний чек №7166 від 29.09.2013 р. (а.с. 77 - 78) у вигляді роздрукованого документу з текстового редактору наступного змісту: фото АЗС без ідентифікаційних ознак (назва, адреса, прив'язка до місцевості або іншого об'єкту).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку позивача саме цією фототаблицею підтверджується той факт, що саме АЗС використовує торгівельний знак «ТНК», який належить ТОВ "ПРОМНАФТА".

Суд зазначає, що фіскальний чек №1375 від 06.07.2013 р. підтверджує лише купівлю води «Моршин» 0,5 л на суму 5,55 грн. у магазині ТОВ "ПРОМНАФТА" за адресою м.Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 38.

Також, фіскальний чек №7166 від 29.09.2013 р. підтверджує тільки купівлю бензину А-95 на суму 19,93 грн., однак позивачем не надано доказів того, що зазначений товар придбано саме на автозаправній станції, яка відображена на фото з фототаблиці.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що автозаправна станція, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул.Ентузіастів, 38 є саме АЗС, що відображена на фототаблиці та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА".

З огляду на викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА" неправомірно використовує знак для товарів та послуг «ТНК», який охороняється Свідоцтвом №19697 від 15.05.2001 р.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку в задоволенні позовних вимог Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМНАФТА" про заборону використовувати знак для товарів та послуг "ТНК" шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарів та послуг "ТНК" відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 21.10.2013 р.