Постанова № 34476351, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 913/1346/13 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Бершадська І.М., Яровенко Н.В.; третьої особи - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцьк-Молоко"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від27.08.2013та на рішенняГосподарського суду Луганської областівід06.06.2013у справі № 913/1346/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Троїцьк-Молоко"доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/058 1-го типу філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Троїцький маслоробний завод" провизнання іпотечного договору припиненим

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Троїцьк-Молоко" (далі - ТОВ "Троїцьк-Молоко") звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/058 1-го типу філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк") про визнання такими, що припинилися з 15.11.2011 правовідносини за договором іпотеки від 11.11.2010 № 11/21, укладеним між ТОВ "Троїцьк-Молоко" та ВАТ "Державний ощадний банк України".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.05.2013 порушено провадження у справі № 913/1346/13 за позовом ТОВ "Троїцьк-Молоко" до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання іпотечного договору припиненим. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Приватне акціонерне товариство "Троїцький маслоробний завод" (далі - ПАТ "Троїцький маслоробний завод").

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т.А.) від 06.06.2013 у позові відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що спірний договір є договором іпотеки і до правовідносин сторін слід застосовувати положення, що регулюють договір застави. Підстави припинення іпотеки безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного закону, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, зокрема поруки, незалежно від ступеня їх подібності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді Дучал Н.М., Кододова О.В.) від 27.08.2013 апеляційну скаргу ТОВ "Троїцьк-Молоко" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 та рішенням Господарського суду Луганської області від 06.06.2013, ТОВ "Троїцьк-Молоко" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, визнавши такими, що припинилися з 15.11.2011 правовідносини за договором іпотеки від 11.11.2010 № 11/21, укладеним між ТОВ "Троїцьк-Молоко" та ВАТ "Державний ощадний банк України".

У касаційній скарзі ТОВ "Троїцьк-Молоко" посилається на те, що спірний договір іпотеки, згідно правового аналізу його умов, за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2013 касаційну скаргу ТОВ "Троїцьк-Молоко" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.10.2013.

На адресу суду 28.10.2013 від ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просить рішення Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Троїцьк-Молоко" - без задоволення. У відзиві відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір № 11/21 є саме іпотечним договором і до цих правовідносин слід застосовувати положення, що стосуються саме застави.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сватівського відділення № 2842 ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Державний Ощадний банк України" та ЗАТ "Троїцький маслоробний завод", правонаступником якого є ПАТ "Троїцький маслоробний завод", 11.11.2010 укладено Договір кредитної лінії № 11 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 11/1 від 28.02.2011, № 11/2 від 13.04.2011, № 11/3 від 31.05.2011, № 11/4 від 15.11.2011, № 5 від 26.12.2011, № 6 від 19.09.2012.

Вказаними додатковими договорами неодноразово змінювалися умови договору, строки та суми повернення кредиту і сплати відсотків.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії № 11 від 11.11.2010 між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сватівського відділення № 2842 ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) та ТОВ "Троїцьк-Молоко" (іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір № 11/21 від 11.11.2010, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме:

1.2.1 Майновий комплекс об'єктів нерухомого майна, загальною площею 126, 7 кв.м., що розташований за адресою: Луганська область, Троїцький район, с.м.т. Троїцьке, вул. Чкалова, буд. 2;

1.2.2. Комплекс об'єктів нерухомого майна, що розташований за адресою: Луганська область, Троїцький район, с.м.т. Троїцьке, вул. Комарова, буд. 39.

Згідно з п. 4.4 договору іпотеки сторони узгодили, що право іпотеки припиняється: виконанням у повному обсязі зобов'язання; в інших випадках, передбачених законом.

Як на підставу позову ТОВ "Троїцьк-Молоко" посилається на те, що умовою укладеного договору іпотеки є, зокрема, те, що у випадку втрати предметом іпотеки початкової ліквідності іпотекодавець повинен надати іпотекодержателю в якості забезпечення зобов'язання аналогічне за вартістю майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності і на яке може бути звернене стягнення (п. 3.3.6 договору). Тобто даний пункт, на думку позивача, свідчить, що є випадки, коли іпотекодавець має відповідати по зобов'язанню у тому числі і іншим, відмінним від предмета іпотеки майном, і тому за своєю суттю та юридичною природою розцінюється ним як змішаний договір, що містить ознаки договору застави та поруки.

При цьому, позивач вказує на те, що ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сватівського відділення № 2842 ПАТ "Ощадбанк" та ПАТ "Троїцький маслоробний завод" 15.11.2011 уклали договір № 11/4 до основного договору кредитної лінії № 11, відповідно до умов якого відстрочили платежі за траншами, отриманими позичальником. Таке відстрочення виконання, призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, а отже і до збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, ТОВ "Троїцьк-Молоко" не надавало згоди на зміну зобов'язання, за яким збільшується обсяг його відповідальності. Наведеними обставинами позивач обґрунтовує наявність підстав для задоволення позову про визнання такими, що припинилися правовідносин за договором іпотеки від 11.11.2010 № 11/21.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено такі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 546 ЦК України).

Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

У ст. 1 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Виходячи із правовідносин, що склалися між ТОВ "Троїцьк-Молоко" та ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Сватівського відділення № 2842 ПАТ "Ощадбанк", між ними було укладено договір іпотеки, за яким позивач виступає майновим поручителем, та вибрано відповідний вид забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредитної лінії № 11 від 11.11.2010.

Посилання ТОВ "Троїцьк-Молоко" на те, що умова договору іпотеки, викладена у п. 3.3.6, відповідно до якої у випадку втрати предметом іпотеки початкової ліквідності іпотекодавець повинен надати іпотекодержателю в якості забезпечення зобов'язання аналогічне за вартістю майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності і на яке може бути звернене стягнення, свідчить про те, що вказаний договір є змішаним та містить елементи договору поруки та застави, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Статтею 579 ЦК України, якою регулюються відносини застави, передбачено можливість зміни предмета застави.

Також пунктом 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України встановлено таку можливість, так як нездійснення заставодавцем заміни втраченого предмета застави є однією із підстав припинення права застави.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Таким чином, оскільки немає законодавчого обмеження, а навпаки визначено можливість зміни предмета застави, в тому числі шляхом встановлення у договорі іпотеки умови, згідно з якою іпотекодавець може бути зобов'язаний за певних обставин надати іпотекодержателю в якості забезпечення зобов'язання інше аналогічне за вартістю майно, то в такому разі немає підстав вважати договір іпотеки змішаним та застосовувати до нього положення, що регулюють договір поруки.

Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Згідно із ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Такої підстави для припинення правовідносин за договором іпотеки як зміна зобов'язання без згоди майнового поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, законодавством не передбачено. Ця обставина зумовлена особливістю правового статусу майнового поручителя, оскільки він несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Троїцьк-Молоко" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 та рішення Господарського суду Луганської області від 06.06.2013 у справі № 913/1346/13 - без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.