Ухвала суду № 34475711, 22.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3277/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" (далі - позивач) до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000112200 від 01.07.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, позивач є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до видів діяльності за КВЕД позивач займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжною діяльністю у рослинництві та тваринництві, оптовою торгівлею іншими проміжними продуктами, роздрібною торгівлею з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Згідно зі Свідоцтвом № 200096233 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, виданого Крижопільською МДПІ (Ямпільське відділення) 01.01.2009 року TOB "Наталка" зареєстроване і перебуває на спеціальному режимі оподаткування. На підставі направлень від 01.06.2013 року, податковим органом у період з 01.06.2013 року по 06.06.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт №913/2200/20119022 про результати документальної позапланової комплексної виїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року". За наслідками перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 00000112200, згідно з яким TOB "Наталка" було визначено податкове зобов'язання за основним платежем у розмірі 87008 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 43504 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з такими посиланнями, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ст. 198 ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 209.7. ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

До діяльності у сфері сільського господарства відповідно до п. 209.15.2. ст. 209 ПК України, зокрема, відноситься виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих грантах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Відповідно до п. 5 розділу першого "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену), що є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого зазначеною статтею.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що позивачем порушило вимоги п.189.1 ст. 189, п.198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 87008 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 26561 грн., за грудень 2012 року - 60447 грн., з господарських операцій по списанню загиблих посівів в грудні 2011 року на загальну суму 132085 грн., та в грудні 2012 року - 302235 грн., в частині покупних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), а саме: насіння, паливно-мастильних матеріалів, виконання робіт, засобів захисту рослин та інших добрив. До такого висновку відповідач дійшов з того, що у разі списання в межах норм природного убутку сільськогосподарських товарів, які втратили товарний вигляд та при виготовленні (придбанні) яких було сформовано податковий кредит, сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податкові зобов'язання не нараховуються та податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню. В інших випадках визначається умовний продаж та нараховуються податкові зобов'язання за повною ставкою. На думку відповідача, якщо сільськогосподарські товари списуються понад норми їх природного убутку, у зв'язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, то таке підприємство не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при виготовленні (придбанні) товарів, у складі податкового кредиту, а тому в даному випадку йому необхідно здійснити умовний продаж таких товарів, нарахувати податкові зобов'язання та відобразити їх у рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до діючого законодавства, що регулює вказані правовідносини з такими висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач є сільськогосподарським підприємством, яке займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. При нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період, який перевірявся податковим органом (з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року) TOB "Наталка" застосовувало спеціальний режим оподаткування, передбачений ст. 209 ПК України. За результатами діяльності позивач складав та подавав до податкового органу дві декларації з податку на додану вартість: скорочену та загальну. Також встановлено, що під час здійснення своєї господарської діяльності стосовно виробництва (вирощування), переробки та збуту сільськогосподарської продукції під час ведення податкового обліку та складання податкової звітності по податку на додану вартість за період, який перевіряв податковий орган, позивач відображав операції з придбання товарів, робіт, послуг які використовувалися в межах господарської діяльності с/г підприємства та в подальшому з яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість лише в податкових деклараціях з ПДВ (Скорочена). При цьому позивач за період, який перевіряв податковий орган, не відображав операції з придбання товарів, робіт, послуг, які використовувалися в межах господарської діяльності с/г підприємства та в подальшому з яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у загальній податковій декларації з податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час господарської діяльності позивач провів списання загиблих посівів в грудні 2011 року на загальну суму 132085 грн., та в грудні 2012 року - 302235 грн., в частині покупних товарно-матеріальних цінностей, а саме: насіння, паливно-мастильних матеріалів, виконання робіт, засобів захисту рослин та інших добрив, що також не заперечує відповідач. Однак, вартість всіх придбаних перерахованих товарів/робіт, послуг, що були використанні на посіви, які в подальшому були втрачені (загиблі) та з якої був сформований податковий кредит з податку на додану вартість були у виключному порядку відображені в податковій звітності спеціального режиму оподаткування з ПДВ, тобто в податковій декларації (Скорочена). Адже всі витрати пов'язані з поліпшенням та обробкою землі являються невід'ємною частиною технологічних карт озимих культур. Тому при посіві озимих культур внесення добрив, гербіцидів та інших засобів захисту рослин було під кориговано з урахуванням витрат понесених під озимий ріпак так як вказані сировини та матеріали мають довготривалу дію на якість ґрунту.

Факт загибелі посівів за період, що перевірявся, підтверджується актами комісії від 13.05.2011 року, 13.05.2012 року, 15.10.2012 року, 25.04.2013 року, які підписані комісією та затверджені начальником агропромислового розвитку Ямпільського району Вінницької області Савчинським О. Г.

Таким чином, якщо у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб'єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб'єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, які були використані для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.

За обставин, якщо навіть підприємством у звітному періоді (грудень 2011 p., грудень 2012 р.) при списанні загиблих посівів не було відкореговано податковий облік з податку на додану вартість шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої) на суму податкового кредиту з придбаних товарів/робіт, послуг, які були використані для вирощування таких посівів - державному бюджету не завдано (фінансової) шкоди в частині неотримання (несплати підприємством) коштів податку на додану вартість.

Відтак, господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них податку на додану вартість сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, не відображаються в загальній податковій декларації з ПДВ за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.