Ухвала суду № 34473709, 23.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7186/13-а

23.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/7186/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 13.08.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (вул. Монтажна, 3, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кримзалізобетон" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006292203 від 01.07.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.13 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0006292203 від 01.07.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" судовий збір у сумі 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 10 коп., шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Кримзалізобетон" з питань достовірності формування даних податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "Торгівельний дім "Цемент". На підставі норм Цивільного кодексу, відповідач робить висновок про нікчемність угод, укладених з ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" за перевіряємий період та вказує про відсутність у ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а тому не підтверджується реальність здійснених ПАТ "Кримзалізобетон" господарських операцій.

Таким чином, відповідач у акті перевірки, зробив висновок про нікчемність правочинів з зазначеним контрагентом та завищення ПАТ "Кримзалізобетон" податкового кредиту за лютий 2013 р. в сумі 150073 грн.

На думку апелянта, висновки податкового органу є обґрунтованими та зроблені на підставі норм діючого законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кримзалізобетон" є юридичною особою, зареєстрованою 07.03.2007 року Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с.34), довідкою з ЄДРПОУ (а.с.35), статутом підприємства (а.с.36-38).

Публічне акціонерне товариство "Кримзалізобетон" у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Кримзалізобетон" є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 03.06.2013 року по 07.06.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Кримзалізобетон" з питань достовірності формування даних податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 3591/22-3/01267308 від 13.06.2013 року (а.с.12-32).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 201.14, 201,15 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження у лютому 2013 року сум податкового зобов'язання, що підлягають сплаті до бюджету, в розмірі 150073 грн.

Так, актом перевірки № 3591/22-3/01267308 від 13.06.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "Торгівельний дім "Цемент".

Відповідно зазначеного акту перевірки, на підставі норм Цивільного кодексу, відповідач робить висновок про нікчемність угод, укладених з ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" за перевіряємий період та вказує про відсутність у ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а тому не підтверджується реальність здійснених ПАТ "Кримзалізобетон" господарських операцій.

Таким чином, відповідач у акті перевірки, зробив висновок про нікчемність правочинів з зазначеним контрагентом та завищення ПАТ "Кримзалізобетон" податкового кредиту за лютий 2013 р. в сумі 150073 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 00062922203 від 01.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 225110 грн., з яких 150073 грн. за основним платежем та 75037 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Торгівельний дім "Цемент".

10 січня 2012 р. між ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" (постачальник) та ПАТ "Кримзалізобетон" (покупець) укладено договір поставки №01/с/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується принимати та оплачувати товар відповідно до умов цього Договору. Предметом цього договору є цемент. Загальна сума договору визначається сума по всім заявкам покупця, прийнятим до виконання проавцем та орієнтовно складає 8000000 грн. Строк цього договору закінчується 31.12.2012 року при умові повного виконання сторнами даного Договору (а.с153-157).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" поставило ПАТ "Кримзалізобетон" цемент, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 900434,60 грн., у т.ч. ПДВ 150072,13 грн. та товарно-транспортними накладнми, виписаними у лютому 2013 року (а.с. 89-152).

Також, ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" у лютому 2013 року на адресу позивача виписані податкові накладні на загальну суму 900434,60 грн., у т.ч. ПДВ 150072,13 грн. (а.с.57-88).

Таким чином, загалом було отримано позивачем цементу у лютому 2013 року на загальну суму 900434,60 грн., у т.ч. ПДВ - 150072,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Кримзалізобетон" частково сплачена вартість придбаних товарів, отриманих від ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" у сумі 490000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, та станом на 30.04.2013 року заборгованість позивача перед ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" складає 1592336,23 грн., що вбачається з актів звіряння розрахунків.

Основним видом діяльності ПАТ "Кримзалізобетон" є виготовлення виробів із бетону для будівництва, та, як стверджує представник позивача, придбаний цемент у ТОВ "Торгівельний дім "Цемент" був використаний для виготовлення бетону, бетонного розчину та залізобетонних конструкцій, що не спростовано представником відповідача.

Також, постачальник цементу, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість, за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) і мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрований як платник податків на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товару від ТОВ "Торгівельний дім "Цемент", його подальше використовування .

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.13 у справі № 801/7186/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко