Ухвала суду № 34473540, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 2а-2908/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-ЮГ" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-ЮГ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС-ЮГ" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС-ЮГ" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 18.11.2011 року по 08.12.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2009 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 09.12.2009 по 30.09.2011 року, за результатами якої 15.12.2011 року складений акт № 3840/23-200/36880965 (т. 1,а. с. 7-58).

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000402301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2993278 грн., у тому числі за основним платежем - 2993277 грн. та за штрафними санкціями - 1 грн., від 28.12.2012 року № 0002612301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2945025 грн., у тому числі за основним платежем - 2366163 грн. та за штрафними санкціями - 578862 грн. (т. 1, а. с. 86-87).

Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинним на момент виникнення спірних відносин, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Закону України «Про податок на додану вартість», чинним на момент виникнення спірних відносин, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом розгляду у справі є податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012 року №0000402301, від 28.12.2011 року №0002612301, які виставлені у зв'язку з вчиненням правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ними.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції були досліджені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що в період з липня по вересень 2011 року одним з контрагентів позивача було ТОВ «Арктика». Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Арктика» є оптова торгівля промисловим обладнанням. Згідно ж договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Арктика», останнє постачало позивачу нафтопродукти, що протирічить основному виду діяльності за КВЕД ТОВ «Арктика».

Актом перевірки встановлено та не спростовано позивачем, що в період здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арктика» єдиним постачальником останнього у липні, серпні 2011 року було ТОВ «Легал Світ», а у вересні 2011 року - одним з основних постачальників. Актом перевірки від 26.10.2011 року № 5947/23-3/31846233 (т.4,а.с.9-12) встановлено, що ТОВ «Легал Світ» ніколи не знаходилось за своєю юридичною адресою, йому не видавались дозволи на здійснення оптової торгівлі паливно-мастильними матеріалами (далі - ПММ). ТОВ «Легал Світ» не має власних та орендованих приміщень, цистерн для зберігання ПММ, транспортних засобів для переміщення ПММ у великих обсягах та навіть штату працівників, що свідчить про неможливість здійснення ним господарської діяльності по оптовій торгівлі ПММ.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження транспортування ПММ від ТОВ «Арктика» до позивача. Крім того, в актах приймання нафтопродуктів не вказано номерів товарно-транспортних накладних.

Між позивачем та ТОВ «Арктика» укладено договір оренди останнім резервуарів, згідно якого ТОВ «Арктика» прийняло в користування резервуари, І які знаходяться за адресою прибуття вантажу до позивача (вул. Айвазовського, 15-А, м. Миколаїв). Проте, в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що територія нафтобази огороджена парканом та знаходиться під охороною. На посту охорони ведеться журнал обліку прибуття вантажу на територію нафтобази, оформлений належним чином. В журналі обліку відсутні будь-які записи щодо прибуття на територію нафтобази будь-яких автоцистерн від ТОВ «Арктика» за липень - вересень 2011 року та взагалі за весь перевіряємий період.

Також в березні 2011 року позивач перебував у господарських відносинах з ПП «Антре Едвертайзінг». Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ПП «Антре Едвертайзінг» є інші види оптової торгівлі. Згідно договору від 18.03.2011 року б/н, укладеного між позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг», останнє надавало позивачу експедиційні послуги, що протирічить основному виду діяльності ПП «Антре Едвертайзінг» згідно КВЕД.

Актом перевірки встановлено та не спростовано позивачем, що у ПП «Антре Едвертайзінг» відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. Податкова звітність за березень 2011 року має статус «помилкова», тобто податкові зобов'язання ПП «Антре Едвертайзінг» не задекларовано та не сплачено до державного бюджету.

Крім того, ані з договору, ані з актів виконаних робіт не вбачається, яким чином вказані послуги пов'язані з діяльністю позивача, а саме: що перевезено, з якою метою, в якому об'ємі. Також в договорі вказано, що перевезення вантажів виконується лише на підставі заявок, що подає позивач факсом та іншим способом у письмовій та усній формі. Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження подання ним відповідних заявок.

В травні 2011 року позивач перебував у господарських відносинах з ТОВ «Байкал ЛТД». Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Байкал ЛТД» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що протирічить основному виду діяльності ТОВ «Байкал ЛТД» згідно КВЕД.

Як встановлено актом перевірки та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи, остання декларація з податку на прибуток ТОВ «Байкал ЛТД» здана за 1 квартал 2011 року, додаток К1/1 до неї не надано. У декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року дані рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації з податку на прибуток підприємства прокреслені, що свідчить про відсутність основних та нематеріальних активів на підприємстві.

Між позивачем та ТОВ «Байкал ЛТД» укладено договір від 28.04.2011 року № 28/04, згідно якого останнє надавало позивачу рекламні послуги, що полягають в рекламному оформленні наземних резервуарів нафтобази, що знаходиться за адресою вул.. Айвазовського, 15-А, м. Миколаїв.

Проте, згідно даних, викладених в акті перевірки, ТОВ «Байкал ЛТД» відсутнє за юридичною адресою, не має основних засобів для здійснення господарської діяльності, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності. Позивач в судовому засіданні також не зміг пояснити, які саме рекламні послуги виконані ТОВ «Байкал ЛТД».

З цих підстав судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, що призвело до заниження сплати позивачем сум цього податку за відповідний період у зазначеному розмірі.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Тобто, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Крім того, в силу приписів податкового законодавства України, відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків.

Однак, ці обставини не впливають на висновок суду першої інстанції з приводу правомірності спірного повідомлення рішення з огляду на те, що наслідки порушення податкового законодавства позивачем повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення інших видів законодавства.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документа підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

У справі, що переглядається судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про відсутність реальності та виконання господарських операцій.

Судова колегія вважає,що реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача не підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ТОВ "ТЕС-ЮГ" належних та достатніх доказів незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та товарності укладених угод не надано, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-ЮГ" задоволенню не підлягає.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-ЮГ" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.