Ухвала суду № 34473519, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 821/1206/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю:представника позивача - Буряк Олександра Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України" (далі ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі ОДПІ) про визнання нечинним та скасування акту №40/22/00497302 від 06 березня 2013 року ОДПІ «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 по 31 грудня 2012 року», у частині нарахування пені по датку з доходів фізичних осіб у сумі 447275,51 грн. та завищеного податкового кредиту у сумі 27 840 грн.. Крім того, позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000092200 від 20 березня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62640,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 27840,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 34800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що податковим законодавством головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту встановлено використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, а також належне документування сплаченого ПДВ, а тому враховуючи, що на момент вчинення господарської операції ПП "Геліос КС" був платником ПДВ, а отримана від нього сіль глифосата використана у власній господарській діяльності позивача при хімічній прополці сої, зроблені відповідачем висновки є безпідставними.

Ухвалою суду від 29 березня 2013 року відмовлено у відкриті провадження щодо позовних вимог про визнання нечинним та скасування акту перевірки за №40/22/00497302 від 06 березня 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року решта позовних вимог задоволено. Суд визнав нечинним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000092200 від 20 березня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62640,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 27840,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 34800,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП є юридичною особою відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 липня 2000 року за №14921200000000003.

Згідно пп.78.1.1 ст.78 Податкового Кодексу України (далі ПК України) та на підставі наказу ОДПІ від 06 лютого 2013 року за №114 фахівцями відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ДП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06 березня 2013 року за № 40/22/00497302, яким встановлено порушення пп.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит у травні 2010 року на 27 840,00 грн..

В зв'язку з виявленими правопорушеннями та на підставі акту перевірки ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000092200 від 20 березня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62640,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 27840,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 34800,00 грн..

Винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ і стало підставою для звернення ДП з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОДПІ належними доказами не доведено в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП "Геліос КС" правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того, суд вважав помилковими висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, щодо нікчемності поставки мінеральних добрив на адресу позивача з посиланням на частини 1, 5 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі усного договору з ПП "Геліос КС" у травні 2010 року придбано сіль глифосата у кількості 3 600,00 літрів на суму 167040,00 грн., у т.ч. ПДВ 27840,00 грн.. Оплата за товар була здійснена безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням від 05 травня 2010 року за №263.

На вимогу позивача та для формування податкового кредиту ПП "Геліос КС" було надано податкову накладну за наслідками надання товарів позивачу. Вказана накладна видана у відповідності з нормами податкового законодавства, з зазначенням всіх необхідних реквізитів і даних та в установленому законом порядку не дійсною не визнавалась, а тому враховуючи, що податкова накладна була надана особі, яка станом на видачу податкової накладної (06 травня 2010 року) зареєстрована як платник ПДВ в порядку, передбаченому чинним законодавством, що також підтверджено актом перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум сплачених за отриманий товар до податкового кредиту.

Крім того, на підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності солі глифосата, зокрема при хімічній прополці сої, надано звіт по внесенню добрив та отрутохімікатів за травень 2010 року та акт №2 про використання добрив від 20 травня 2010 року.

Стосовно визнання укладеного між позивачем та ПП "Геліос КС" правочину таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків (фіктивним), колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до ч.1 та 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АБ №654325 основними видами діяльності позивача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Також, на підтвердження реальності здійснення поставок товарів за усним договором, позивачем надано видаткову накладну від 06 травня 2010 року за №РН-0000016.

Отже, оскільки договір на поставку солі глифосата в судовому порядку недійсними не визнавався та підстав для визнання його нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу щодо фіктивності цього правочину.

Окрім іншого, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що сума, визначена ОДПІ в податковому рішенні, як сума грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 27840,00 грн., має спеціальний режим, зокрема ця сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні позивача, як сільськогосподарського підприємства, і спрямовується на підтримку власного виробництва, а оскільки зазначені кошти не підлягають перерахуванню до бюджету, то вони не є і не можуть бути податковим зобов'язанням позивача.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Н.В. Вербицька