Ухвала суду № 34473492, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 815/2899/13-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу військової частини А 3955 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3955, Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 3955, Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій військової частини щодо не підготовки документів позивача для отримання посвідчення учасника бойових дій, зобов'язання підготувати такі документи та направити їх до Міністерства оборони України, зобов'язання Міністерства оборони України видати посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1

Позов обґрунтовував тим, що у період з 01.10.2008р. по 04.04.2009р. він проходив військову службу у миротворчому підрозділі Збройних Сил України в Косово, де виконував бойові задачі, а саме, здійснював контроль за пересуванням транспортних засобів та людей в зоні бойових дій, надавав допомогу міжнародним та місцевим органам влади, контролював недопущення контрабанди тощо. З метою отримання статусу учасника бойових дій 02.11.2012р. ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А 3955 із відповідною заявою, однак останній незаконно відмовив позивачу у видачі посвідчення учасника бойових дій, що і стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Військова частина А 3955 проти позову заперечила, зазначивши, що перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Постановою КМУ від 08.02.1994р. №63, в якій чітко визначено держави і періоди бойових дій та їх території для визначення осіб, які можуть вважатися учасниками бойових дій. До Переліку цих держав входить і Югославія в період з 15.07.1992р. по 16.06.1999р. та Автономний Край Косово, однак поширюється лише на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ. Оскільки положення Постанови КМУ №63 на позивача не поширюються, тому підстав для надання йому статусу учасника бойових дій немає. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправними дії в/ч А 3955 щодо не підготовки матеріалів ОСОБА_1 для їх передачі до розгляду у відповідну Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано в/ч А 3955 в особі кадрового органу підготувати на направити матеріали ОСОБА_1 для їх передачі до розгляду у відповідну Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, військова частина А 3955 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено, встановлений ст.99 КАС України, строк звернення з позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2008р. між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у складі підрозділів Збройних Сил України, що направляються до іншої держави, терміном дії з 01.10.2008р. по 01.05.2009р.

У період з 01.10.2008р. по 12.04.2009р. сержант ОСОБА_1 перебував у зоні бойових дій у службовому відрядженні в військовій частині А 3977 (Національний контингент українського миротворчого контингенту у Косово); після повернення він був направлений для подальшого проходження військової служби до в/ч А1126, звідти - до в/ч А 3955, де й по сьогоднішній день проходить службу.

02.11.2012р., з метою отримання статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до командира військової частини А 3955 із заявою про видачу йому посвідчення учасника бойових дій.

Листом від 02.11.2012р. №1702 позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви, посилаючись на відсутність у військової частини А 3955 таких повноважень.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що військова частина протиправно надала позивачу формальну відповідь на подану ним заяву та не направила цю заяву за належністю до Комісії з відповідними матеріалами для вирішення питання про визначення позивача учасником бойових дій у Збройних Силах України. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Так, відповідно до ст.2 Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 08.04.2009р. №158 (далі - Інструкція), підставою видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знака та листа талонів є протокол з рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, про визначення особи учасником бойових дій або витяг з цього протоколу.

Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 08.04.2009р. №158, передбачено, що Комісія, серед іншого зобов'язана приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; робити запити до відповідних архівних установ, про що повідомляти заявника; розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісій, у місячний строк; заслуховувати пояснення громадян, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази; у разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, рішення доводити до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок оскарження прийнятого рішення.

Пунктом 12 вказаного Положення передбачено, що матеріали, які подаються на розгляд Комісій, готують відповідні кадрові органи або особисто заявник.

Як зазначалось вище, підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі йому посвідчення учасника бойових дій, стало відсутність у військової частини повноважень на видачу таких посвідчень, так як такі посвідчення видаються Головним управлінням особового складу Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що військова частина А 3955, на підставі ст.7 Закону України «Про звернення громадян», повинна була направити заяву ОСОБА_1 за належністю до Комісії з відповідними матеріалами для вирішення питання про визначення позивача учасником бойових дій у Збройних Силах України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про безпідставність посилань представника військової частини, що позивач не подав належну заяву, в якій би було зазначено про направлення документів до Комісії, оскільки відсутня встановлена законодавством типова форма такої заяви.

Слід зазначити, що оскільки ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині А 3955, то він має право звертатися лише по команді до командування військової частини щодо вирішення питання про надання йому посвідчення учасника бойових дій. Процедура підготовки документів для надання посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 могла б бути і невідома.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 не має статусу учасника бойових дій. Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки питання щодо вирішення про наявність статусу учасника бойових дій та надання, у зв'язку з цим, відповідного посвідчення, належить до компетенції Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, яка за результатами розгляду документів позивача прийматиме відповідне рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань апелянта про пропуск позивачем, встановленого статтею 99 КАС України, строку звернення з позовом до суду, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався із листа військової частини А 3955 №1702 від 02.11.2012р. і в квітні 2013р. звернувся з позовом до суду. Таким чином, встановлений Кодексом шестимісячний строк звернення з позовом до суду, ОСОБА_1 не пропущено.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А 3955 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.