від відповідача:
ОСОБА_2-представник, довіреність від 05.12.2008 року
Представникам
сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки
відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть
спору: На розгляд
господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою
відповідальністю «Ойл карт центр»(м.Львів) до Фізичної особи -підприємця
ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 34 445,25 грн.
Ухвалою
господарського суду Львівської області від 17.11.2008 року порушено провадження у справі і призначено до
розгляду на 24.11.2008 року. Ухвалою від 24.11.2008 року, зв»язку з відсутністю представника відповідача,
розгляд справи відкладено до 01.12.2008 року. Ухвалою від 01.12.2008 року, за
клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено до 05.12.2008 року. Ухвалою
від 05.12.2008 року, за клопотанням представників сторін, в судовому засіданні
оголошено перерву до 11.12.2008 року. Ухвалою від 11.12.2008 року, за
клопотанням сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.12.2008 року.
Ухвалою від 15.12.2008 року в судовому
засіданні оголошено перерву до 29.12.2008 року, за клопотанням сторін.
Позивач
вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від
17.11.2008 року, про відкладення від 24.11.2008 року, від 01.12.2008 року, про
оголошення перерви від 05.12.2008 року,
від 11.12.2008 року, від 15.12.2008 року виконав частково, явку повноважного
представника в судове засідання забезпечив.
24.11.2008
року за вх.№25512 позивач подав до канцелярії суду клопотання про долучення
додаткових доказів до матеріалів справи.
05.12.2008
року за вх.№26317 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить
суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 2 500,00
грн., стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати 10 642,40 грн.,
відсотки річних від простроченої суми -542,85 грн., інфляційні нарахування -3
220,00 грн., основний борг у сумі 17 500,00 грн., а також сплачене держмито у
сумі 344,45 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в
розмірі 118,00 грн.
15.12.2008
року за вх.№26884 позивач подав до канцелярії суду заперечення на відзив на
позовну заяву, в якому просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі
17 500,00 грн., штраф за прострочення оплати 10 642,40 грн., відсотки річних
від простроченої суми -542,85 грн., інфляційні нарахування -3 220,00 грн., а
також сплачене держмито у сумі 344,45 грн. та сплачені витрати на
інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 грн.
В
судовому засіданні 29.12.2008 року позивач подав клопотання, в якому просить
суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 17 500,00 грн., штраф за
прострочення оплати 10 642,40 грн., відсотки річних від простроченої суми
-542,85 грн., інфляційні нарахування -1 224,24 грн., а також сплачене держмито
у сумі 344,45 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в
розмірі 118,00 грн.
Представник
позивача позов підтримав, просив
задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях
до позовної заяви.
Відповідач
вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від
17.11.2008 року, про відкладення від 24.11.2008 року, від 01.12.2008 року, про
оголошення перерви від 05.12.2008 року,
від 11.12.2008 року, від 15.12.2008 року виконав частково, відзив на позов подав, в якому частково визнає позов
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл карт центр», явку повноважного
представника в судові засідання забезпечив.
01.12.2008
року за вх.№25882 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про
відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку
уповноваженого представника.
В
судовому засіданні 05.12.2008 року представник відповідача подав клопотання про
відкладення розгляду справи. Представник позивача проти клопотання не
заперечив.
В
судовому засіданні 15.12.2008 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в
якому суму основного боргу у розмірі 17 500,00 грн. та нараховані відсотки за
користування чужими коштами у розмірі 582,85 грн. визнає в повному обсязі,
заперечує проти стягнення штрафу за прострочення оплати в сумі 10 642,40 грн.
та інфляційних нарахувань у розмірі 3 220,00грн.
Відповідач
позов частково заперечив з мотивів, наведених у відзиві, зокрема, просив
зменшити розмір позовних вимог.
Позов
розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами,
відповідно до ст.75 ГПК України.
Рішення
виготовлено, підписано та оголошено 29.12.2008 року.
Розглянувши
документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які
були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких
ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для
справи, суд встановив наступне:
22.02.2007
року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Карт Центр»(надалі
-позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було
укладено договір №52/2 купівлі-продажу паливо мастильні матеріали з
використанням старт-карт на АЗС (надалі -договір).
Відповідно
до п.2.1 договору, позивач (за договором -продавець) зобов»язується передавати
у власність відповідача (за договором -покупець) через АЗС з використанням
старт-карт паливо мастильні матеріали, а покупець зобов»язується приймати у
власність паливо мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.
Згідно
п.3.4 договору, відпуск паливо мастильних матеріалів здійснюється на підставі
акту приймання-передачі. На виконання умов договору позивачем було поставлено
паливо мастильні матеріали.
Оплата
поставлених паливо мастильних матеріалів відповідачем здійснена частково.
Станом
на 05.11.2008 року заборгованість відповідача становить 20 000,00грн.
Також,
оплата здійснювалася з порушенням п.4.4 договору, згідно якого продавець
відпускає покупцю паливо мастильні матеріали з відтермінуванням їх оплати
протягом 14 календарних днів.
Відповідно
до п.10.1 договору сторони узгодили, що всі спори, що виникатимуть з даного
договору будуть передаватися на розгляд господарського суду згідно чинного
законодавства.
Згідно
п.8.3 договору, у випадку не проведення розрахунків покупцем, згідно умов п.4.4
даного договору, покупець зобов»язується
на користь продавця сплатити штраф у розмірі 0,15% від суми заборгованості за
кожен день прострочки. Керуючись даною умовою договору, позивачем нараховано
штраф у розмірі 10 642,40 грн.
Крім
того, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 3% за користування чужими коштами у розмірі 582,85
грн. та інфляційні нарахування -3 220,00 грн.
Таким
чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 34
445,25 грн.
Станом
на 05.12.2008 року відповідачем у добровільному порядку частково погашено суму
основного боргу у розмірі 2 500,00 грн.
Тому
05.12.2008 року за вх.№26317 позивач подав до канцелярії суду уточнення
позовних вимог, згідно якого просить суд припинити провадження в частині
стягнення основного боргу в сумі 2 500,00 грн., стягнути з відповідача штраф за
прострочення оплати 10 642,40 грн., відсотки річних від простроченої суми
-542,85 грн., інфляційні нарахування -3 220,00 грн., основний борг у сумі 17
500,00 грн., а також сплачене держмито у сумі 344,45 грн. та сплачені витрати
на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 грн.
У
відзиві на позовну заяву відповідач суму основного боргу у розмірі 17 500,00
грн. та нараховані відсотки за користування чужими коштами у розмірі 582,85
грн. визнає в повному обсязі, заперечує проти стягнення штрафу за прострочення
оплати в сумі 10 642,40 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 220,00грн.
Відповідач
заперечує нараховану позивачем суму штрафу, обґрунтовуючи це тим, що штраф,
вказаний у позовній заяві, розрахований відповідно до п.8.3 договору від
22.02.2007 року, де зазначено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем
згідно умов п.4.4 договору, покупець зобов»язується на користь продавця
сплатити штраф в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день
прострочки.
Згідно
ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання. У
відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов»язання за кожен день
прострочення виконання обчислюється пеня.
Отже,
на думку відповідача, у пункті 8.3 договору неправильно визначена назва
неустойки, тому відповідач вважає, що даний пункт правочину є недійсним
(нікчемним правочином), оскільки згідно п.2 ст.215 Цивільного кодексу України
недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний
правочин). На думку відповідача, у цьому разі визнання такого правочину
недійсним судом не вимагається. Крім цього, згідно п.5 ст.216 Цивільного
кодексу України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину
з власної ініціативи.
Тому,
відповідач стверджує, що у вищезгаданому пункті договору йде мова про пеню, а
не про штраф. В такому випадку, згідно Закону України «Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», розмір пені не може перевищувати
подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. За
підрахунками відповідача, починаючи з 30 квітня 2008 року, облікова ставка НБУ
складає 12%. Отже, розмір пені становить 4 286,74 грн. Крім вищезазначеного
закону, згідно п.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на
користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що
встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової
ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Заборгованість,
яка виникла у відповідача перед позивачем, спричинена тим, що для діяльності,
яку здійснює відповідач, останній використовує банківські кредити. Банк,
клієнтом якого являється відповідач, значно підвищив відсотки за користування
кредитом, що спричинило важке матеріальне становище останнього. Тому відповідач
звернувся з клопотанням до суду про зменшення розміру пені на 50%.
Крім
того, відповідач не погоджується із сумою інфляційних нарахувань у розмірі 3
220,00 грн., оскільки стверджує, що метод нарахування, використаний позивачем,
не відповідає Роз”ясненню президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999
року №02-5/223 «Про деякі питання, пов»язанні із застосуванням індексу
інфляції» та листа Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97р.
15.12.2008
року за вх.№26884 позивач подав до канцелярії суду заперечення на відзив на
позовну заяву, в якому не погоджується із запереченням відповідача щодо
нарахування штрафу на підставі п.8.3 договору, оскільки договором встановлена
відповідальність за несвоєчасне виконання зобов»язань щодо оплати вартості
отриманих відповідачем паливно мастильних матеріалів. 22.02.2007 року даний
договір був підписаний відповідачем без будь-яких заперечень та пропозицій щодо
зміни виду та розміру відповідальності сторін. Тому, на думку позивача,
тлумачити та трактувати п.8.3 договору по іншому, аніж зазначено у договорі,
немає законних підстав.
Крім
того, позивач повністю заперечує поданий відповідачем розрахунок інфляційних
втрат.
В
судовому засіданні 29.12.2008 року позивач подав клопотання, згідно якого
просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 17 500, 00 грн.,
відсотки річних від простроченої суми -542.85 грн., інфляційні нарахування в
розмірі 1 224,24 грн., штраф за прострочення оплати в розмірі 10 642,40 грн.,
сплачене держане мито в розмірі 344,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
У
порушеннях норм чинного законодавства та
умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не
виконав.
При
прийняті рішення суд керувався наступним:
Відповідно
до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов'язки.
Згідно
ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності,
розумності та справедливості.
Згідно
до ст. 173 ГК україни, господарським визнається зобов”язання, що виникає між
суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері
господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу
якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний
вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на
користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші,
надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт
(управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної
сторони виконання її обов”язку.
Відповідно
до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між
суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими
суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є
господарсько-договірними зобов”язаннями.
У
відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за
правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих
видів договорів.
Згідно
ст. 629 ЦК України, договір є
обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно
ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог
щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Відповідно
до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Згідно
ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно
до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий
обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок
негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно
ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно
до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не
приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений
договором або законом.
Згідно
ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки
встановлені договором, зокрема -сплата неусойки (пеня, штраф).
Позивачем
нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку,
складає 10 642,40 грн., проти якого відповідач заперечив.
Відповідно
до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно
великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання
боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише
майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення
зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд
може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати
штрафних санкцій.
Це
положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до
якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно
перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне
значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд,
приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки
(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.
Хоча
при вирішенні питання щодо застосування штрафних санкцій, судом не може бути
взято до уваги взаємовідносини відповідача з банком з приводу отриманих коштів,
оскільки це не відноситься до господарського зобов”язання, порушення якого є
предметом спору, однак, враховуючи те, що відповідач частково погасив
заборгованість, наявність у відповідача значної кредиторської заборгованості та
великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що зазначені
обставини є обгрунтованими та поважними для зменшення штрафних санкцій на 30%.
Таким чином розмір штрафу, який підлягає стягненню, становить 7 449,68 грн.
Відповідно
ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив
виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,
а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів
не встановлений договором або законом.
Згідно
ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними
їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних
законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та
об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно
до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На
час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, представив відзив, в якому частково визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судові
засідання забезпечив.
Відповідно
до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд
приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не
суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів
інших осіб.
Враховуючи,
що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в
підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, а
відповідач позов частково визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду
немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують
права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що
позов підлягає задоволенню з урахуванням уточнення позовних вимог.
Згідно
ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви
про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються
державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно
до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного
бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно
ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого
господарського суду України.
Згідно
п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93
від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із
заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни
позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше
1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судові
витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача,
оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи
наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України,
ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст.
43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути
із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;
інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ойл Карт Центр” (м.Луцьк, вул.Кременецька,38; поштова адреса
- 79052, м.Львів, вул.Рудненська,8, код ЄДРПОУ 33170464, банківські реквізити:
р/р 260050005201 в ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281) - основний борг у розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п»ятсот) грн. 00 коп.,
відсотки річних від простроченої суми -542 (п»ятсот сорок дві) грн.. 85 коп.,
інфляційні нарахування в розмірі 1 224 (одну тисячу двісті двадцять чотири)
грн.. 24 коп., штраф за прострочення оплати в розмірі 7 449 (сім тисяч
чотириста сорок дев»ять) грн. 68 коп., сплачене держане мито в розмірі 344
(триста сорок чотири) грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
2. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК
України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Часті запитання
Який тип судового документу № 3447242 ?
Документ № 3447242 це Рішення
Яка дата ухвалення судового документу № 3447242 ?
Дата ухвалення - 29.12.2008
Яка форма судочинства по судовому документу № 3447242 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3447242 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 3447242, Господарський суд Львівської області
Судове рішення № 3447242, Господарський суд Львівської області було прийнято 29.12.2008.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Рішення.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Судове рішення № 3447242 відноситься до справи № 25/245
Це рішення відноситься до справи № 25/245. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
