Рішення № 3447237, 29.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.09 Справа№ 21/260

За позовом: ТзОВ “Мережа сервісних станцій “Тідісі-Дальнобой”, м.Київ

до відповідача: ФОП ОСОБА_1, м.Львів

 про стягнення 10646,85 грн.

Cуддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача - Карбовська О.М. - представник

від відповідача - н/з

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Мережа сервісних станцій “Тідісі-Дальнобой”, м.Київ до ФОП ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 10646,85 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.12.2008 року.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору по суті розгляд справи відкладався ухвалою суду від 16.12.2008 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №3808450 (в матеріалах справи). Подав телеграму, просить відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, суд встановив.

30 липня 2007 року між ТзОВ “Мережа сервісних станцій “Тідісі-Дальнобой” та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №1084/2007.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві автомобільні товари згідно асортименту, вказаного у специфікації до даного договору, а покупець зобов'язався придбати замовлений товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.2 договору ціна товару, його кількість та асортимент по кожній поставці вказаній у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною його договору.

На виконання умов договору позивач здійнив поставку товару відповідачу відповідно до видаткової накладної №ЕЛВ 12260010 від 26.12.2007 року на загальну суму 12816 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом авансового перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 14,29% від вартості, вказаної у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною, та наступної помісячної оплати, відповідно з графіком, визначеним додатком до договору. Пунктом 3.1.2 договору визначено, що наступна помісячна оплата, у відповідності з графіком, визначеним додатками до даного договору, які є невід'ємною частиною.

Покупцем було здійснено лише часткову оплату за товар, внаслідок чого відповідач заборгував позивачу 6654,28 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією №602 від 23 липня 2008 року, в якій вимагав оплатити основний борг в сумі 6654,28 грн. в строк до 03.08.2008 року (в порядку ст.530 ЦК України), яку останній залишив без відповіді.

Як зазначає ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції-застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так п.10.3. договору встановлено, що за неналежне або несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених розділом 3 договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 60 відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання, що становить 3992,57 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити повністю.

Судові витрати покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 11, 610, 611, 625, 627, 638, 639 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (п/р НОМЕР_1 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 325570, іжент.НОМЕР_2) на користь ТзОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой», м.Київ, вул.Радистів, 73А (п/р 26001010415101 в ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 33212540) -6654,28 грн. боргу, 3992,57 грн. штрафу, 106,47 державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя