Постанова № 34472220, 17.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2013 року № 826/10832/13-а

о 11 год. 47 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколова О.А., при секретарі судового засідання Боронило К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свіг»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000731/22-02 від 29.11.2012 року, за участю представників сторін:

від позивача Столяренко Т.П.,

від відповідача Рибак А.Ю., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Свіг» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000731/22-02 від 29.11.2012 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що актом перевірки податковий орган здійснює аналіз правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Свіг» при взаємовідносинах з ТОВ «Будасіснентс» за період з 01.08.12 по 31.08.12, та приходить до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 168895 грн. В акті перевірки зазначається, що 22 жовтня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було складено акт № 967/23-317/38077682 «Про неможливість ведення зустрічної звірки TOB «Будасістентс» (код за ЄДРПОУ 38077682) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за серпень 2012 р. Крім того, в акті перевірки вказано, що відповідачем отримано від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва висновок про неможливість підтвердження реального здійснення господарських операцій TOB «Будасістентс» за серпень 2012 року, у якому зазначено, що в ході відпрацювань TOB «Будасістентс» виявлено відсутність вказаного підприємства за податковою адресою, про що складено довідку. При цьому відповідач приходить до висновку про те, що правочини, вчинені ТОВ «Будасіснентс» з контрагентами в серпні 2012 року, не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю. Але позивач не погоджується з висновками податкового органу, вважає винесення податкового повідомлення-рішення №000731/22-02 необґрунтованим та безпідставним, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києва №000731/22-02 від 29.11.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що в результаті перевірки встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Будасістентс» в розмірі 168895 грн. Відповідач зазначає, що зустрічну перевірку спірного контрагента провести неможливо, оскільки фактичне місцезнаходження платника податків не встановлено, а тому неможливо визначити якими видами діяльності займається ТОВ «Будасістентс». Також відповідач посилається на те, що за серпень 2012 року спірним суб'єктом господарювання не подавалась декларація з податку на додану вартість. Виходячи з вищевказаного, відповідач приходить до висновку, що в результаті порушення TOB "Будасістентс" в серпні 2012р. приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на придбання та реалізацію робіт та послуг на адресу контрагентів мають протиправний характер, а отже правочини вчинені TOB "Будасістентс" в серпні 2012р. з зазначеними покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок. Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи по взаємовідносинах TOB «Будасістентс» з TOB «Свіг» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення TOB «Свіг» до складу податкового кредиту в сумі 168895 грн. від TOB «Будасістентс».

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Свіг» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ «Свіг», зареєстровано як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.02.1996 року № 10741200000009236, ідентифікаційний код юридичної особи 24266889, до видів діяльності відносяться, зокрема, оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, інша професійна, наукова та технічна діяльність, устаткування та монтаж машин і устаткування, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, відповідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.48)

На час розгляду справи ТОВ «Свіг» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 08.08.2011 року (індивідуальний податковий номер - 242668826582), номер свідоцтва платника ПДВ - 100347111, що підтверджується даними з реєстру платників ПДВ, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Будасістентс" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 13.12.2012 року №8855/22-2/24266889. (т.1 а.с.8-17)

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Свіг», яке мало правові взаємовідносини з ТОВ "Будасістентс" за період з 01.08.12 по 31.08.12 встановлені порушення:

- п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п.201.4, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 168895 грн., а саме за серпень 2012 року в сумі 168895 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.12.2012 року №000731/22-02, яким згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 211119,00грн., з якої основний платіж 168895,00грн. та штрафна санкція 42224,00грн. (т.1 а.с.18)

Спір виник через висновки податкового органу про те, що господарські операції між ТОВ «Свіг» та ТОВ "Будасістентс" відсутні, а позивачем завищено податковий кредит в сумі 168895 грн.

Для роботи відповідачем було використано акт перевірки №967/23-317/38077682від 22.10.2013 ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будасістентс»" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за серпень 2012 року. (т.1 а.с.66-70)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «Свіг» та ТОВ «Будасістентс», мету придбання послуг (товару), обставини використання придбаних послуг (товару) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері надання послуг регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 63 "Купівля-продаж".

Відповідно до ст.901 цього кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно вимог ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Будасістентс" (Виконавець) 15.07.2012 року укладено договір № С-631, за умовами якого Замовник замовляє Виконавцю виконання робіт, здійснює координацію його діяльності та здійснює з ним розрахунок за виконані роботи, а Виконавець в свою чергу здійснює виконання робіт відповідно даного договору та додаткових угод до нього. (т.1 а.с.27-30)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № С-631 від 15.07.2012 року підписаний директорами ТОВ "Свіг" та ТОВ «Будасістентс» та скріплений печатками.

До договору сторонами підписані додатки, в яких зазначені переліки послуг. (т.1 а.с.31-35)

Відповідно, на підтвердження виконання замовлених послу/робіт сторонами підписані акти виконаних робіт від 31.08.12 (т.1 а.с.36-40)

Пунктом 201.7 ст.201 кодексу передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В п.201.10 ст.201 цього ж кодексу зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підприємством контрагентом - ТОВ "Будасістентс " була виписана податкова накладна №157 від 31.08.2012 року по договору про виконання робіт № С-631 від 15.07.12. (т.1 а.с.41)

Також представником позивача надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому в розділі отриманих податкових накладних зазначена податкова накладна, яка виписана позивачу спірним контрагентом ТОВ "Будасістентс". (т.1 а.с.85)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за послуги проводився у безготівковій формі. Як підтверджено матеріалами справи, за вищевказаним договорам позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Будасістентс" здійснена повна оплата послуг, що підтверджується платіжним дорученням №389 від 31.08.2012 року, №540 від 27.11.2012 року. (т.1 а.с.42, т.2 а.с.37)

На підтвердження наявності достатньої кількості працівників для виконання замовлень в матеріалах справи наявна звітність форми №Д4 за серпень 2012 року, з якої вбачається, що на ТОВ «Свіг» середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період складає 17 осіб. (т.1 а.с.91-93)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На час розгляду справи спірний контрагент ТОВ «Будасістентс» зареєстроване як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер - 380776826584), номер свідоцтва платника ПДВ -200117106, що підтверджується даними з реєстру платників ПДВ, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua), також на час виникнення спірних господарських операцій був платником податку на додану вартість, відповідно акту зустрічної перевірки №967/23-317/38077682 від 22.10.12 року. (т.1 а.с.67)

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом встановлено, що придбані товари/послуги у ТОВ "Будасістентс" позивачем реалізовано, на підтвердження чого позивач надав суду договори:

- договір №П-638 від 17.08.2011 року з додатками з ТОВ «Київтекстиль» (т.1 а.с.95-100), відповідно на підтвердження виконання робіт надані підписані сторонами акти виконаних робіт (т.1 а.с.101-104);

- договір №П-647 від 09.04.2012 року з додатками з ТОВ «Готельний комплекс «Русь» (т.1 а.с.105-115), відповідно надані підписані сторонами акти виконаних робіт (т.1 а.с.116-122);

- договір №П-640 від 07.10.2011 року з додатками з ТОВ «Бізнес фінанси груп» (т.1 а.с.123-129), відповідно надані підписані сторонами акти виконаних робіт (т.1 а.с.130-131);

- договір №П-650 від 18.04.2012 року з додатками з ТОВ «Провідна видавнича група» (т.1 а.с.132-144), відповідно надані підписані сторонами акти виконаних робіт (т.1 а.с.145);

- договір №П-653 від 04.07.2012 року з додатками з ТОВ «Бі Мобаіл» (т.1 а.с.146), відповідно надано підписаний сторонами акт виконаних робіт (т.1 а.с.149).

Крім того, на підтвердження виконання цих договорів та отримання коштів від замовників позивачем надано до матеріалів справи банківські виписки по особовому рахунку ТОВ «Свіг». (т.1 а.с.152-199)

Також, на підтвердження факту виконання робіт, позивачем також надані: договір №10 від 03.05.12 з додатками (т.1 а.с.218-233), акти виконаних робіт (т.1 а.с.234-238), договір №01 від 12.09.2011 року з додатками (т.1 а.с.239-247), договір №С-632 від 22.01.2013 року з додатками та актом виконаних робіт (т.2 а.с.1-6), договір №26 від 15.11.2011 року з додатками та актами виконаних робіт (т.2 а.с.7-27).

Отже, господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Суд звертає увагу, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про неможливість проведення зустрічної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість ТОВ "Будасістентс", оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених ним первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ "Будасістентс" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29.12.2012 року №000731/22-02 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Свіг» та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 року №000731/22-02 підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Свіг».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Свіг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000731/22-02 від 29.11.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києва №000731/22-02 від 29.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свіг" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2111 гривні 20 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 жовтня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 24 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова