Постанова № 34472212, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року № 826/15008/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «КАМА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001012290,0001022290 від 20.06.2013р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «КАМА» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001012290,0001022290 від 20.06.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, спірні податкові повідомлення - рішення прийняті безпідставно, з порушенням норм чинного податкового законодавства України, відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, які містяться у матеріалах судової справи.

08.10.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем у період з 23.05.2013 року по 04.06.2013 року проведено документальну планову перевірку ТОВ «Компанія «КАМА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 10.06.2013 року за №1/22-90/19358158 (надалі - акт).

На підставі акту, Відповідач виніс:

- податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0001022290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 136 502 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0001012290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість у сумі 455 032 грн.

Водночас, вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно п,п. 14.1 .27 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язання внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як встановлено, в пп.14.1 .27 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 Податкового Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

05.06.95р. .№168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Так, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, слідує, що тільки матеріальні носії та первинні документи, що засвідчують одержання наданих послуг, матеріалів, товарів, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції.

Так, перевіркою встановлено, що на підставі наданих до перевірки первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку за рахунками 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». 20 «Запаси», 901 «Собівартість реалізованої продукції» та іншими регістрами бухгалтерського обліку сума витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 4 квартал 2011 року складає 10 485 646грн.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно поданої декларації з податку на прибуток за 1квартал 2011 року за рядком 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» задекларовано суму 27 282 881грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - 11 079 133грн.

Враховуючи вищевикладене, відхилення між задекларованими сумами витрат і даними первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку складає 593 487грн. за 4 квартал 2011 року.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем на порушення п.п. 14.1.27 та п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п.138.2 , п. 138.4 та п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року безпідставно віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в 4 кварталі 2011 року -593 487грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження на 136 502грн. за 4 квартал 2011 року, в результаті порушень податкового законодавства.

За податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 9 003 427 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення всього на суму 364 025 грн., в тому числі на 289 714 грн. за листопад 2011р., на 74 311грн. за вересень 2012 року.

На порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, позивачем у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165) і завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 289714 грн. за листопад 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Компанія «КАМА» у листопаді 2011 року отримало від ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165) олію соняшникову відповідно до наступних податкових накладних: - від 07.11 2011р. №12 на загальну суму 400 000,00грн. в тому числі ПДВ 66 666,67грн.; - від 09.11.2011р. № 22 на загальну суму 251 332.00грн. в тому числі ПДВ 41 888,66грн.; - від 17.11.2011р. №41 на загальну суму 424 364,00грн., в тому числі ПДВ 70 727,33 грн.; - від 18.11.2011р. № 48 на загальну суму 330 405,6грн., в тому числі ПДВ -55067,6грн.; - від 23.11.2011р. №65 на загальну суму 332 178, 4грн., в тому числі ПДВ 55 363,07грн.

Водночас, встановлено, що відповідачем отримано акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.08.2012р. №779 /22-317/36854165 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» ЄДРПОУ (36854165) з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та визначення правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.04.2012 року.

Як слідує з акту від 31.08.2012р. №779 /22-317/36854165, протягом травня 2011 року - квітня 2012 року підприємство - транзитер ТОВ «Укзерногруп» сформувало податковий кредит за рахунок СГД «податкових ям» та «транзитерів» на суму ПДВ 10 992 120 грн., а саме: - за травень-серпень 2011 року по ПП «Оліяторг» (код ЄДРПОУ 32523468) - 6 374 069,17 грн. За травень та червень 2011 року по взаємовідносинам між підприємствами прописано акти нікчемності, в результаті чого виникли розбіжності між задекларованим ПЗ та ПК на суму 2 947 245,81 грн. Взаємовідносини за липень та серпень 2011 року в розмір: 3'426'823 36 грн. ПП «Оліяторг» задекларовано, але податкові зобов'язання, що виникли внаслідок таких взаємовідносин не сплачено; - за лютий 2012 року по ПП «Укрхімкомплект» (код ЄДРПОУ 35071143) на суму 56.1. '811,32 грн., З стан, в ланцюгах фіктивні підприємства -«ями»; - за лютий-квітень 20.1.2 року по ПП «Євротерм-Харків» (код ЄДРПОУ 31150748) на суму 4'056'239,28 грн., 7 стан, в ланцюгах фіктивні підприємства -«ями».

Окрім того, згідно декларації за квітень ТО В «Укрзерногруп» декларує р.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) в розмірі 4'319'371 грн..

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203. п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в сичу припис) закону, Правочини, укладені ТОВ «Укрзерногруп» з вищезазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісною характеру, що мають цінову визначеність.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Оскільки на ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків» відсутні трудові ресурси, складські, приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються - через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 - квітень 2012) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів.

Так, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Укрзерногруп» та його контрагентами є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України .

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 нього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод люди громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Наслідком діяльності в ланцюзі постачання товарів, виконання роби ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165) є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання позивачем олії соняшникової. Наявність видаткових накладних та податкових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбулося реальне постачання товару.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення послуг.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Водночас, із системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків учасників відповідних операцій».

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «КАМА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001012290, 0001022290 від 20.06.2013р., - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур