Постанова № 34471413, 09.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р. Справа № 804/11776/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБринзі О.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Журавльов О.С.,Осипов О.О. Постольник О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення №3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» звернулося з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період липень 2013р. як податкової звітності;

- скасувати рішення відповідача № 3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.;

- зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за період липень 2013р. з додатками датою її фактичного отримання, а саме: 13.08.2013р.;

- зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за період липень 2013р. з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача;

- зобов'язати відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємством позивача на адресу податкової інспекції була надіслана поштою податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2013р., яка була оформлена відповідно до вимог ст.48 Податкового кодексу України, була прошита, пронумерована та скріплена печаткою. Однак податкова інспекція прийняла рішення №3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.,яким відмовила в прийнятті даної податкової декларації без зазначення причин такої відмови, що є порушеннями п.49.11 ст. 49 ПК України та вказує на протиправність дій відповідача та незаконність прийняття рішення податковою інспекцією. Також, позивач просить і зобов'язати відповідача відобразити показники податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013р. в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача на підстав Інструкції Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276 та зобов'язати відповідача подати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення згідно до вимог ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, у письмових поясненнях позивач вказує і на те, що відповідно до п.п.49.11 ПК України податковий орган зобов'язаний був направити платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, тоді як податковий орган оскаржуваним рішенням податкову декларацію позивача не визнав податковою звітністю, а тому, на думку позивача, відповідач діяв у спосіб не передбачений Податковим кодексом України, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що під час перевірки декларації позивача на відповідність вимогам п.48.3 ст.48 ПК України податковою інспекцією було встановлено, що декларація з ПДВ за липень 2013р. позивача не містила достовірної інформації, а саме: у полі «податкова адреса» позивачем зазначено «вулиця Березинська, буд.66-д, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49130», тоді як за даними ЄДРПОУ місцезнаходження підприємства зазначено: «49130, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Березинська, буд.66-Д». З огляду на те, що податкова декларація була заповнена з порушенням пунктів 48.3 ст.48 ПК України податковим органом було прийнято рішення про те, що зазначена податкова декларація не вважається податковою декларацією, яке було оформлено листом від 15.08.2013р. №3911/10/18.2-15 та запропоновано позивачеві надати до податкової інспекції податкову декларацію оформлену відповідно до вимог чинного законодавства. Також, відповідач зазначає, що податкова інспекція не має змоги відобразити показники даної податкової звітності в електронних базах даних з огляду на те, що декларація не містить правильного обов'язкового реквізиту, тому не є податковою. Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, відповідач посилається на те, що за нормами КАС України це є правом суду та не може бути предметом позовних вимог позивача.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.10.2013р.

Судом у ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» зареєстровано як юридична особа за адресою: 49130, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вулиця Березинська, будинок 66-Д та перебуває на обліку як платник податків у Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська, що підтверджується даними податкової декларації за спірний період, копією статуту позивача та копією витягу з ЄДРПОУ від 09.08.2013р. (а.с.9-21,24-42,71-77,90-92).

09.08.2013р. позивач направив поштою на адресу податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість з додатками до неї за липень 2013р., яка була отримана податковим органом 13.08.2013р., що підтверджується копією відповідної декларації, копією опису поштового вкладення від 09.08.2013р. та копією поштового повідомлення про отримання поштового відправлення від 13.08.2013р. (а.с.22,71-77).

15.08.2013р. податкова інспекція листом за № №3911/10/18.2-15 повідомила позивача про те, що податкова декларація позивача з податку на додану вартість за липень 2013р. не вважається податковою декларацією у зв'язку з тим, що вказана податкова декларація заповнена з порушенням норм пункту 48.3 ст.48 ПК України (а.с.23).

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, які брали участь у судовому засіданні, враховуючи заперечення, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника

податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У відповідності до п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування відємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно до п.п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається зі змісту прийнятого податковим органом письмового рішення про відмову у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. від 15.08.2013р. №3911/10/18.2-15, вказане рішення не містить причин відмови у невизнанні податковим органом податкової декларації з ПДВ податковою звітністю (а.с.23).

Як встановлено судом зі змісту оригіналу спірної податкової декларації, оглянутої судом у ході судового розгляду справи та їх копій наданих як позивачем, так і відповідачем видно, що у полі - податкова адреса - зазначено адресу платника податків наступним чином: «вулиця Березинська, буд.66-Д,м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49130»- (а.с.9-21,71-77).

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ станом на 09.08.2013р. найменування позивача зазначено наступним чином: «49130, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, Індустріальний район, вулиця Березинська, будинок 66-Д» - (а.с.90-92).

Таким чином, адреса зазначена у декларації з ПДВ за липень 2013р. відповідає місцезнаходженню позивача, зазначеного у витязі з ЄДРПОУ станом на 09.08.2013р.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо не визнання податкової декларації з ПДВ за липень 2013р., поданої позивачем, податковою звітністю є протиправними, а прийняте рішення від 15.08.2013р. про не визнання вказаної податкової декларації податковою декларацією підлягає скасуванню, як протиправне, оскільки не містить причин такої відмови у відповідності до вимог п.49.11 ст. 49 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що запис податкової адреси у податковій декларації чи податковій накладній у зворотному порядку не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової декларації чи не визнанні податкової декларації як податкової звітності податковим органом з огляду на те, що норми Податкового кодексу України не передбачають такої підстави для відмови у прийнятті податкової декларації, як зазначення податкової адреси в зворотному порядку з урахуванням того, що вона відповідає місцезнаходженню позивача, що зазначене у витязі з ЄДРПОУ та за вказаною у декларації адресою можливо ідентифікувати особу платника податку.

Згідно п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо у встановленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, з наведеного, слід дійти висновку про те, що оскільки судом встановлено, що дії податкової інспекції щодо відмови у не визнанні податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. є протиправними, то зазначена податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 13.08.2013р.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається із наданих відповідачем суду документів, останнім не надано суду жодних доказів та не наведено будь-яких підстав щодо законності та правомірності невизнання податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. податковою звітністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби протиправно відмовив позивачеві у не визнанні його податкової декларації з ПДВ за липень 2013р. податковою звітністю, тобто не у спосіб, що визначений нормами Конституції та законів України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на норми ст.ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що достатнім та належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень є визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за липень 2013р. податковою звітністю та скасування оспорюваного рішення з визнанням податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. поданою у день фактичного отримання її органом державної податкової служби, тобто 13.08.2013р., а також з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання податкову інспекцію у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення, оскільки відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 1151 від 29.08.2013р. в сумі 34 грн. 41 коп.(а.с.3), то з урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню та норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюдАдміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення №3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АДІОНІС» за липень 2013р. податковою звітністю.

Скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.

Визнати податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за липень 2013р. з додатками поданою у день фактичного її отримання органом держаної податкової служби, тобто 13.08.2013р. з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд.66-Д, код ЄДРПОУ 36366810,р/р №26006050003474) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.(сімнадцять грн. 20 коп.).

жету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення №3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АДІОНІС» за липень 2013р. податковою звітністю.

Скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №3911/10/18.2-15 від 15.08.2013р.

Визнати податкову декларацію ТОВ «АДІОНІС» з податку на додану вартість за липень 2013р. з додатками поданою у день фактичного її отримання органом держаної податкової служби, тобто 13.08.2013р. з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд.66-Д, код ЄДРПОУ 36366810,р/р №26006050003474) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.(сімнадцять грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.10.2013р.

Суддя С.О. Конєва