Постанова № 34471290, 25.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 р. Справа №805/15147/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14год. 00хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю представників заявника Гой В.П., Тищенко В.В.

представника особи, відносно якої подано подання Яременко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» про визнання обґрунтованим рішення від 21.10.2013року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2013 року заявник, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, звернувся до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» про визнання обґрунтованим рішення від 21.10.2013року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Подання мотивоване тим, що під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» податковий орган 17.10.2013року звернувся до підприємства з листом про проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: 83029, м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в. Однак, 21.10.2013року підприємством в порушення п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України відмовлено в проведенні інвентаризації, про що складено акт від 21.10.2013року за №30/40-10-32880359.

Так, згідно норм п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Так, начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР», яким застосований умовний арешт майна.

Правовою підставою визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника під час розгляду справи вважає норми п.п. 20.1.9 ст.20, ст. 94 Податкового кодексу України.

Представники заявника у судовому засіданні подання підтримали, надали суду пояснення, аналогічні викладеним в поданні, та письмові докази в його підтвердження і просили подання задовольнити.

Представник особи, відносно якої подано подання, в судовому засіданні проти задоволення вимог подання податкового органу заперечував, вказував на необґрунтованість прийняття рішення від 21.10.2013року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника та представника особи, відносно якої подано подання, дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» (код ЄДРПОУ 32880359; 83114, Донецька область, м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, буд. 4а) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.04.2004р., перебуває на податковому обліку з 15.04.2004р. за № 3886.

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, податковим органом під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ПАР» (направлення на перевірку від 07.10.2013року за №№154, 155, 156, 157 та від 17.10.2013року за №№199, 200, 201, 202, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Камтур» за червень 2013року від 03.10.2013року за №144) листом від 17.10.2013року за №8135/10/40-10 вимагав у ТОВ «ПАР» проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: 83029, м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в з метою встановлення їх фактичної наявності, залишків або нестачі в присутності представників заявника.

Листом від 18.10.2013року за №384 ТОВ «ПАР» було відмовлено контролюючому органі в проведенні інвентаризації з підстав безперервного циклу виробництва на підприємстві та посилаючись на наказ «Про облікову політику товариства на 2013рік» зазначило, що інвентаризацію активів, капіталу і зобов'язань підприємство буде проводити станом на 01.12.2013року.

На підставі зазначеного, податковим органом було складено акт відмови від проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ПАР» від 21.10.2013року за №30/40-10-32880359, вказавши при цьому, що зазначені дії посадових осіб ТОВ «ПАР» перешкоджають здійсненню повноважень, наданих податковому органу, що є порушенням п.п.16.1.9 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

21.10.1013року керівником податкового органу прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР», яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в та м. Донецьк, пр. Визволення Донбасу, буд. 4а.

Згідно п.п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Судом встановлено, що листом від 17.10.2013року за №8135/10/40-10 вимагав у ТОВ «ПАР» проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться за адресою: 83029, м. Донецьк, вул. Малова, буд.1в з метою встановлення їх фактичної наявності, залишків або нестачі.

При цьому, предметом позапланової перевірки підприємства було питання дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Камтур» за червень 2013року.

Судом встановлено, що предметом договору №5807 від 01.10.2012року з доданими специфікаціями та додатковими угодами, який було укладено між позивачем та ТОВ «Камтур», є постачання товару, що зазначається в специфікаціях, а саме: мідь чернова в чушках МЧ2, зливки алюмінію АК5М2, паливо котельне, флюс, хлорид натрію, гранулят магнію, гранулят магнію МГВ за термінами поставки травень-червень 2013року.

Проте, в листі про проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей податковим органом вимагалось провести повну інвентаризацію основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, яка не пов'язана з вказаним періодом перевірки та контрагентом, що зазначені в наказі про проведення перевірки від 03.10.2013року за №144.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов'язок надавати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, виникає лише в межах, що пов'язані з предметом перевірки.

Таким чином, законодавцем даною нормою звужені повноваження податкового органу стосовно вимог під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки та обмежені рамками предмета перевірки.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що у випадку витребування податковим органом документів або проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, навіть у спосіб, передбачений ст.20 Податкового кодексу України (Права контролюючого органу) поза рамками предмету перевірки не несе для платника податків обов'язку в їх наданні, та як наслідок застосування до нього заходів впливу.

При цьому, суд зазначає, що перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Так, п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України зазначає вичерпний перелік обставин, при з'ясуванні яких, арешт майна може бути застосовано, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, даний перелік не містить такої обставини, як відмова від проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей.

Дана норма кореспондує з п.94.6 ст.94, в якій зазначено, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Таким чином, за умови відсутності зазначеної обставини в п.94.2, податковим органом прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР».

При цьому, в рішенні контролюючий орган зазначив, що розглянувши звернення заступника начальника інспекції про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ПАР» та додані до нього матеріали були з'ясовані обставини, передбачені ст.94 Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до п.п. «а» п. 4.3. розділу IV Порядку, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 21.10.2013р. є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» про визнання обґрунтованим рішення від 21.10.2013року про застосування адміністративного арешту майна платника податків - відмовити.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25.10.2013 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 30.10.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.