Постанова № 34470014, 29.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 920/874/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Куровського С.В.розглянувши касаційні скаргиарбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича та ПАТ "Фідокомбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року у справі господарського суду№ 920/874/13 Сумської областіза заявоюПАТ "Ерсте Банк"доПП "Синтекс"провизнання банкрутому судовому засіданні взяли участь представники :

арбітражний керуючий Чупрун Є.В., розпорядник майнаПАТ "Фідокомбанк":Запорожцев В.В. (довіреність від 05.08.2013 року),ПП "Синтекс":Джепа Г.В. (довіреність від 28.10.2013 року).ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Сумської області від 01.06.2013 року прийнято до розгляду заяву ПАТ "Ерсте Банк" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ПП "Синтекс" (далі - боржника) відповідно до статей 10, 11, 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.06.2013 року (суддя Спиридонова Н.О.) порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Синтекс", визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 7 201 080, 57 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В., встановлено грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень за рахунок ініціюючого кредитора, зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, докази чого надати суду у триденний строк після публікації, зобов'язано розпорядника майна боржника у строк, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, скласти та подати на затвердження до господарського суду реєстр вимог кредиторів, у строк, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання, провести інвентаризацію майна боржника, попереднє засідання призначено на 03.09.2013 року (том 1, а.с. 179 - 186).

Судове рішення мотивоване встановлення обставин наявності у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором в розмірі 7 201 080, 57 грн., що не в повній мірі забезпечена заставним майном, реальна вартість якого, за висновком суду першої інстанції, явно завищена як при укладенні договору іпотеки, так і при оцінці предмета іпотеки на замовлення сторін у справі, а також відхиленням судом першої інстанції договору застави майнових прав боржника, як належного доказу забезпечення виконання зобов'язання боржника з повернення ініціюючому кредитору (банку) кредитних коштів.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25.06.2013 року та відмовити в порушенні справи про банкрутство, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та неналежною оцінкою доказів при винесенні оскаржуваної ухвали підготовчого засідання.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 25.06.2013 року скасовано, прийнято у справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Ерсте Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Синтекс" (том 1, а.с. 217 - 224). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора, на підставі яких судом першої інстанції порушено справу про банкрутство, повністю забезпечені заставою майна боржника, з огляду на що кредитор вправі задовольнити свої вимоги, звернувши стягнення на предмет іпотеки поза межами процедури банкрутства. При цьому, апеляційний суд зазначив про те, що ініціюючим кредитором не було доведено належними та допустимими доказами у справі безспірності його грошових вимог з огляду на відсутність даних про здійснення виконавчого провадження по зверненню стягнення на майно боржника та майнових поручителів на задоволення вимог ініціюючого кредитора.

Не погоджуючись з винесеною постановою, розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Чупрун Є.В. та ПАТ "Фідокомбанк", як правонаступник ініціюючого кредитора у зв'язку із зміною його найменування, звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову апеляційного суду від 14.08.2013 року, а ухвалу суду першої інстанції від 25.06.2013 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 626, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 10, 11, 16 Закону, статей 42, 22, 32, 33, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, розпорядник майна боржника зазначив про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про підставність порушення справи про банкрутство з огляду на те, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора не в повній мірі забезпечені заставою майна боржника, оскільки вартість заставного майна згідно умов договору іпотеки та вартість зазначеного майна, визначена за результатами його оцінки на замовлення сторін у справі, є явно завищеною у порівнянні з вартістю спірного заставного майна на момент його придбання боржником у власність. ПАТ "Фідокомбанк" зазначив про помилковість висновків апеляційного суду про те, що при визначенні вартості заставного майна необхідно виходити із його заставної вартості згідно умов договору іпотеки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 року касаційні скарги прийнято до провадження та призначено їх розгляд у судовому засіданні на 29.10.2013 року о 12 год. 30 хв., зобов'язано Запорожцева В.В. надати суду касаційної інстанції до початку судового засідання докази його уповноваження на представництво інтересів ПАТ "Фідокомбанк Банк" на момент підписання касаційної скарги №63720/3991 від 28.08.2013 року на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року у справі №920/874/13 та на час розгляду справи касаційним судом.

До початку судового засідання у справі Запорожцевим В.В. було надано касаційному суду належним чином засвідчену фотокопію довіреності б/н від 05.08.2013 року, що підтверджує його уповноваження на представництво інтересів ПАТ "Фідокомбанк Банк" на момент підписання касаційної скарги №63720/3991 від 28.08.2013 року на постанову апеляційного суду від 14.08.2013 року у даній справі та на час розгляду справи касаційним судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 14.08.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Чупруна Є.В., представників ПАТ "Фідокомбанк Банк" та ПП "Синтекс", дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною 2 статті 11 Закону передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до частин 1, 3, 6, 7 статті 16 Закону, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство. Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги і такі обставини підтверджуються безспірними доказами. Разом з тим, у випадку з'ясування у підготовчому засіданні факту повного забезпечення заставою майна боржника безспірних вимог ініціюючого кредитора, господарський суд ухвалою відмовляє в порушенні справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у травні 2013 року ПАТ "Ерсте Банк" звернулося до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство ПП "Синтекс" з підстав неспроможності останнього виплатити кредиторську заборгованість перед банком в розмірі 9 407 323, 30 грн., що виникла на підставі кредитного договору №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року, на забезпечення виконання зобов'язань за яким боржником згідно договору іпотеки №012-05/1041-1 від 28.07.2008 року передано в іпотеку банку нежитлове приміщення загальною площею 1 284, 9 кв.м., що розташоване по вул. Курській, 81 в місті Суми, заставною вартістю в розмірі 10 418 400 грн. та інвентаризаційною й балансовою вартістю в розмірі 205 504, 52 грн. (пункт 1.3. договору іпотеки) (том 1, а.с. 20 - 26, 30 - 35).

Суди встановили, що як доказ безспірності грошових вимог до боржника ПАТ "Ерсте Банк" надало суду рішення господарського суду Сумської області від 10.01.2011 року у справі №4/144-10 та виданий на його виконання наказ суду від 16.05.2011 року про солідарне стягнення з боржника - ПП "Синтекс" та майнових поручителів - ТОВ "Техногранд"; ПП "Синтекс -V"; ТОВ "СМ Інтеравто"; ТОВ "Інтер - мотор" на користь ПАТ "Ерсте Банк" заборгованості на загальну суму 1 576 874, 48 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 06.12.2010 року в гривневому еквіваленті становило 12 523 537, 09 грн., в тому числі: 10 642 280 грн. - борг за кредитом, 1 299 930, 28 грн. - заборгованість за відсотками, 277 714, 05 грн. - пеня за основною заборгованістю, 303 612, 77 грн. - пеня за простроченими відсотками, судові витрати: 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 1, а.с. 10-16, 17).

Також судами встановлено, що 10.06.2011 року на підставі зазначеного наказу суду державним виконавцем органу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження (том 1, а.с. 18 - 19), що на думку суду першої інстанції є достатньою підставою для порушення справи про банкрутство.

Розглядаючи заяву ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні, судом першої інстанції визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 7 201 080, 50 грн., як такі, що їх розмір перевищує 300 мінімальних розмірів заробітних плат, та не були погашені протягом більш як трьох місяців після відкриття виконавчого провадження з їх стягнення та відхилено вимоги щодо стягнення фінансових санкцій (пені, штрафів), як такі, що можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Також судом першої інстанції відхилено, як необґрунтовані, доводи скаржника про повне забезпечення грошових вимог банку (ініціюючого кредитора) на суму 7 201 080, 50 грн. заставним майном з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів та встановлено судом першої інстанції, майно боржника, яке є предметом іпотеки, а саме нежитлове приміщення загальною площею 1284,9 кв.м., що розташоване по вулиці Курській, 81 в місті Суми, було придбане боржником у власність за 300 000 грн. в 2008 році. При цьому, згідно умов договору іпотеки №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року, укладеного на забезпечення виконання зобов'язань боржника перед банком, заставна вартість спірного нежитлового приміщення визначена в розмірі 10 418 400 грн., а інвентаризаційна та балансова вартість - в розмірі 205 504, 52 грн. (том 1, а.с.102 - 105, а.с. 30 - 35).

Суд першої інстанції встановив обставини проведення оцінки вартості спірного заставного майна на замовлення як ініціюючого кредитора, так і боржника. Зокрема, згідно звіту з незалежної оцінки майна, проведеної 12.02.2013 року на замовлення ПАТ "Ерсте Банк", ринкова вартість заставного майна становила 5 248 816 грн. (том 1, а.с. 48 - 49), тоді як зі звіту про оцінку майна від 10.06.2013 року, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, залученим боржником, вбачається, що ринкова вартість спірного майна визначена в розмірі 7 235 160 грн. (том 1, а.с. 79 - 101).

Оцінивши докази, надані сторонами у справі, на підтвердження вартості іпотеки, згідно приписів статті 43 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора на суму 7 201 080, 50 грн. не забезпечені в повному обсязі заставою майна боржника, переданого банку в іпотеку за договором іпотеки №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року, у зв'язку із явним завищенням реальної вартості заставного майна, як при укладенні договору іпотеки, так і при його оцінці на замовлення ініціюючого кредитора.

При цьому, судом відхилено доводи боржника про забезпечення безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором заставою майнових прав згідно Договору застави майнових прав №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року (том 1, а.с. 131 - 132), з посиланням на ненадання суду примірника договору поставки, доказів його чинності на момент розгляду справи, доказів фактичної наявності матеріалів, визначених у договорі поставки, та їх вартості на даний час, а також доказів існування на момент розгляду справи ТОВ "Ліндбад Україна" як юридичної особи.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що факт погашення боржником частини заборгованості за спірним кредитним договором на суму 6 000 000 грн., що підтверджується листом за підписом голови правління ПАТ "Ерсте Банк" від 27.12.2011 року (том 1, а.с. 134), не спростовує обставин існування в ініціюючого кредитора безспірних вимог до боржника на суму 7 201 080, 57 грн., оскільки із зазначеного листа банку не вбачається на погашення якої саме частини заборгованості було зараховано грошові кошти на суму 6 000 000 грн. (стягненої за рішенням суду від 10.01.2011 року у справі №4/144-10 чи нарахованої банком за кредитним договором вже після прийняття рішення суду).

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, не погодився з висновками суду першої інстанції про підставність порушення справи про банкрутство, скасував ухвалу підготовчого засідання від 25.06.2013 року та прийняв у справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з пунктом 3.1.4 договору іпотеки №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року, банк, як іпотекодержатель, у випадку невиконання іпотекодавцем (боржником) зобов'язань за цим договором або за кредитним договором вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувавши його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

При цьому, апеляційним судом встановлено недоведення ініціюючим кредитором, як іпотекодержателем майна боржника, факту вжиття всіх можливих заходів для стягнення заборгованості з боржника поза межами справи про банкрутство, а також ненадання як суду першої, так й апеляційної інстанції, доказів того, що його безспірні вимоги, повністю не забезпечені заставою майна боржника, доказів припинення іпотеки, а також доказів на підтвердження недостатності вартості предмета іпотеки для повного задоволення забезпечених ним вимог.

Апеляційний суд зазначив про те, що результати оцінки спірного заставного майна, що була здійснена за замовленням сторін у справі, суттєво різняться як за визначеною вартістю майна, так і за змістом звітів про оцінку, тоді як загальну суму грошових вимог ініціюючого кредитора, яка забезпечена заставою, слід обраховувати виходячи з вартості заставного майна, що визначена в договорі іпотеки та договорах застави або додаткових угодах про внесення змін до зазначених договорів. При цьому, зміна вартості заставленого майна, що є істотною умовою договору застави, можлива за згодою сторін договору і не може визначатися заставодержателем самостійно.

Також апеляційний суд зазначив про надання ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності його грошових вимог постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з їх виконання, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують стан здійснення виконавчого провадження на момент звернення до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство (зокрема, довідки виконавчої служби про неможливість стягнення коштів або постанова про закінчення виконавчого провадження), а також відомості про майновий стан боржника.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора забезпечені іпотекою майна боржника і кредитор не позбавлений права задовольнити свої вимоги, звернувши стягнення на предмет іпотеки поза межами справи про банкрутство, у зв'язку з чим відмовив у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання боржника перед банком за кредитним договором №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року забезпечено укладенням між банком та боржником іпотечного договору, а також укладенням договорів поруки №012-05/1046/3, №012-05/1046/4, №012-05/1046/5, №012-05/1046/6 від 28.07.2008 року (том 1, а.с. 36 - 47), згідно з пунктами 1.2. яких майнові поручителі зобов'язались перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

Суди встановили обставини прийняття господарським судом рішення від 10.01.2011 року у справі №4/144-10 про солідарне стягнення з боржника та майнових поручителів на користь банку (ініціюючого кредитора у справі) заборгованості за кредитним договором №012-05/1046-1 від 28.07.2008 року на суму 12 523 537,09 грн., на виконання якого судом було видано наказ про солідарне стягнення боргу як з боржника, так і майнових поручителів; на підставі зазначеного наказу суду органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження в ході якого здійснювалися виконавчі дії зі стягнення заборгованості згідно наказу суду.

Однак, при перевірці обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, їх безспірності, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження у підготовчому засіданні, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість порушення справи про банкрутство, не дослідивши обставин можливого повного (часткового) погашення безспірних вимог банку на суму 7 201 080, 57 грн. боржником або майновими поручителями, добровільно або в ході здійснюваного виконавчого провадження.

З огляду на встановлене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення ініціюючим кредитором належними доказами обставин наявності у нього безспірних грошових вимог, не забезпечених заставою майна боржника або майнових поручителів, їх розміру, моменту виникнення та незадоволення за наслідком порушеного виконавчого провадження за три місяці до моменту звернення до суду ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство, а доводи скаржників про наявність безспірних вимог в ініціюючого кредитора, які забезпечені вартістю заставного майна, переданого боржником в іпотеку банку, вважає такими, що спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 1117 ГПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду не вбачає правових підстав для скасування постанови апеляційного суду від 14.08.2013 року у справі №920/874/13, тому касаційні скарги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича та ПАТ "Фідокомбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року у справі №920/874/13 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

С.В. Куровський