Постанова № 34469983, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 918/333/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року у справі № 918/333/13-г Господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, м. Рівне, про стягнення 18 471 755,99 грн. заборгованості по розрахунках,

за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С. (дов. № 14-69 від 22.03.13);

відповідача - не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року позивач ПАТ НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП "Теплотранссервіс" про стягнення 18 471 755,99 грн.

Вказував, що 29.09.11 між ПАТ "Рівнегаз" (постачальником) та КП "Теплотранссервіс" (покупцем) був укладений договір № 21-60/11 на постачання природного газу, згідно якого постачальник зобов'язався в період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року передати покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Зазначав, що 24.10.12 між ним (новим кредитором) та ПАТ "Рівнегаз" (первісним кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/6068/12, згідно якого первісний кредитор передав йому право вимоги до боржника (КП "Теплотранссервіс") за договором на постачання природного газу № 21-60/11 від 29.09.11 в сумі 16 289 350,80 грн., а також право вимоги всіх санкцій, пов'язаних з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за вказаним договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу у вказаному періоді, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 16 289 350,80 грн. боргу, 93 363,12 грн. інфляційних втрат, 492 023,09 грн. - 3 % річних, 1 597 018,98 грн. пені та судові витрати, а всього - 18 471 755,99 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 квітня 2013 року (суддя Павлюк І.Ю.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року (колегія суддів у складі: Грязнова В.В. - головуючого, Савченко Г.І., Мельник О.В.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з КП "Теплотранссервіс" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 16 289 350,80 грн. боргу, 93 363,12 грн. інфляційних втрат, 492 023,09 грн. - 3 % річних, 798 509,49 грн. пені та 68 820 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог про стягнення пені відмовлено.

Судові акти в частині задоволення вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити позивачу борг, інфляційні втрати та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Рішення в частині зменшення розміру пені обґрунтовані посиланнями на надмірно великий розмір неустойки, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про стягнення пені в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.09.11 між ПАТ "Рівнегаз" (постачальником) та КП "Теплотранссервіс" (покупцем) був укладений договір № 21-60/11 на постачання природного газу, згідно якого постачальник зобов'язався в період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року передати покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено поетапну оплату природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2 договору).

Водночас судами встановлено, що 24.10.12 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (новим кредитором) та ПАТ "Рівнегаз" (первісним кредитором) був укладений договір про відступлення права вимоги № 14/6068/12, згідно якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника (КП "Теплотранссервіс") за договором на постачання природного газу № 21-60/11 від 29.09.11 в сумі 16 289 350,80 грн., а також право вимоги всіх санкцій, пов'язаних з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу № 21-60/11 постачальник протягом листопада-грудня 2011 року та січня-серпня 2012 року здійснив поставку покупцю природного газу на загальну суму 43 063 150,80 грн., яку відповідачем сплачено лише частково в сумі 26 773 800 грн., в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 16 289 350,80 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені за період з 16.02.12 по 11.02.13 на суму 1 597 018,98 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано зменшили розмір пені на 50 % до 798 509,49 грн.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру неустойки, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року у справі № 918/333/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Самусенко С.С.