Постанова № 34469977, 29.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 5023/5888/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЦвігун В.Л., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ фірми "Інстрок ЛТД"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.06.2013у справі№5023/5888/12 за позовомТОВ фірми "Інстрок ЛТД"доРВ ФДМ України по Харківській областіпро зобов'язання продовжити термін дії договору оренди №440 від 16.05.2003 та внести інші зміни до договоруВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2013 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково - на підставі ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зобов'язано РВ ФДМ України по Харківській області продовжити до 16.05.2017 року термін дії укладеного з ТОВ фірмою "Інстрок ЛТД" договору оренди від 16.05.2003 №440 цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Росінка" - структурного підрозділу ВАТ „Харківський електротехнічний завод „Укрелектромаш" (майно що не увійшло до статутного фонду ВАТ „Харківський електротехнічний завод „Укрелектромаш" при корпоратизації) шляхом підписання додаткової угоди до вказаного договору, виклавши п.10.1 в наступній редакції "Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 16 травня 2017 року включно". В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 (судді: Ільїн О.В., Россолов В.В., Черленяк М.І.) рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ фірма "Інстрок ЛТД" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.629,764 ЦК України, ч.1 ст.285 ГК України, ст.11, ч.ч.1,2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.101 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на доведеність факту проведення ним 27.09.2012р. оцінки орендованого цілісного майнового комплексу наявними у справі доказами (наказом РВ ФДМ України по Харківській області від 23.08.2012 №1636-П, укладеним з суб'єктом оціночної діяльності Оніщенком В.М. трьохстороннім договором на проведення незалежної оцінки від 07.09.2012 №13(12), листами Оніщенка В.М. від 27.09.2012 №16(12) та від 12.03.2013 №20(13). Також заявник вважає, що апеляційний суд помилково послався на недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди від 16.05.2003 на момент його укладення. На думку позивача, він має право на поновлення договору оренди на той же 6-річний строк (в редакції додаткової угоди від 03.12.2009 №4) у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця, а також переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення частково та приймаючи нове рішення про відмову в позові в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

16.05.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ фірмою "Інстрок ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди №440 (надалі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс бази відпочинку "Росінка" - структурного підрозділу ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", розташований за адресою: с.Революційне Вовчанського району Харківської обл., склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 31.01.2003р., вартість якого становить 229200 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 211600 грн. Пунктом 10.1 договору сторони узгодили строк його дії на 1 рік, з 16.05.2003р. до 16.05.2004р. включно.

Згодом, на підставі рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2009 по справі №40/301-09, сторони уклали додаткову угоду №4 від 03.12.2009 до договору оренди №440 від 16.05.2003 відповідно до умов якої розділ 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" п.10.1 доповнено абзацом такого змісту: "Цей договір подовжено строком на 3 (три) роки і він діє до 16 травня 2012 року включно".

Строк дії договору закінчився 16.05.2012р. Письмового повідомлення про намір використовувати цілісний майновий комплекс бази відпочинку "Росінка" для власних потреб відповідно до ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до позивача від власника майна не надходило ані за три місяці до спливу терміну дії договору, ані протягом місяця після спливу терміну його дії.

Як встановлено місцевим господарським судом, об'єкт оренди знаходиться в користуванні позивача, який виконує умови договору належним чином, сплачує оренду плату кожного місяця. Заявами №2/1-03 від 28.03.2012 та №03-11 від 23.11.2012 позивач звертався до відповідача з проханням укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Росінка".

У свою чергу, відповідач 05.12.2012р. надіслав на адресу позивача лист №06-6978, яким повідомив, що остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більше трьох років, а саме 31.01.2003р., тому і договір оренди може бути продовжений лише після проведення нової оцінки цілісного майнового комплексу, що передбачено ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача внести зміни до договору, а саме продовжити термін його дії шляхом підписання додаткової угоди до договору, місцевий господарський суд керувався ст.764 ЦК України, ч.1 ст.285 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд першої інстанції зробив висновок, що ТОВ фірма "Інстрок" вжило всі необхідні заходи по продовженню дії Договору, тому визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Однак, апеляційна інстанція встановила помилковість такого висновку з мотивів порушення місцевим судом ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки остання оцінка орендованого майна проводилась 31 січня 2003 року, а на обов'язковість проведення нової оцінки було вказано у листі РВ ФДМ України по Харківській області від 05.12.2012 №06-6978.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Як встановлено судами та визнається заявником у касаційній скарзі, згідно п.10.1 договору оренди від 16.05.2003 №440 (в редакції додаткових угод від 15.12.2008 №3 та від 03.12.2008 №4) цей договір укладено строком на 3 роки і він діє до 16 травня 2009 року включно. Цей договір продовжено строком на 3 роки і він діє до 16 травня 2012 року включно.

Таким чином, договором встановлено саме 3-річний строк його дії та такий же строк його продовження, що не слід ототожнювати, чим спростовується передчасне твердження заявника про наявність у нього права на поновлення дії договору на той же 6-річний строк у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця на підставі ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З цих же підстав, касаційна інстанція вважає помилковими посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав часткового задоволення позовних вимог на ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими регулюється порядок пролонгації договору оренди (його продовження на той же строк та на тих самих умовах), оскільки, в дійсності, позовна вимога про зобов'язання орендодавця продовжити на 5 років термін дії договору оренди від 16.05.2003 №440 ґрунтується на нормі ч.1 ст.17 цього закону (в редакції від 30.12.2009р.), якою визначено мінімальний 5-річний термін договору оренди державного та комунального майна.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 24.05.2011р.) оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Таким чином, з 24.05.2011р. законодавцем встановлено умову обов'язкового проведення переоцінки об'єкта оренди як підстави для поновлення договору оренди державного та комунального майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому.

Судами достеменно встановлено та позивачем не заперечується той факт, що до 16.05.2012 року попередня оцінка орендованого майна була проведена 31.01.2003р. перед укладенням сторонами договору оренди від 16.05.2003, тобто більш як три роки тому. Саме тому, у відповідь на клопотання позивача від 23.11.2012 №03-11 про продовження терміну дії договору оренди, відповідач листом від 05.12.2012 №06-6978 повідомив орендаря, що остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більше трьох років, тому і договір оренди може бути продовжений лише після проведення нової оцінки цілісного майнового комплексу, як того вимагає ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з п.п.2,6,15,16 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України від 10.08.1995р. №629 (в редакції від 03.08.2011р.), оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться у такій послідовності: укладення договору про проведення незалежної оцінки майна; проведення незалежної оцінки основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, оборотних матеріальних засобів (запасів) відповідно до положень (національних стандартів) оцінки майна; рецензування звіту про оцінку майна; відображення результатів незалежної оцінки в бухгалтерському обліку підприємства (у разі проведення оцінки з метою укладення договору оренди - з подальшим складенням передавального балансу); проведення стандартизованої оцінки цілісного майнового комплексу на підставі даних передавального балансу з урахуванням аудиторського висновку і складення акта встановленого зразка; рецензування і затвердження акта оцінки цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу здійснюється у 45-денний строк з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка. Акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, що передається в оренду, затверджується керівником відповідного органу, визначеного у абзацах другому і третьому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та заявником не доведено рецензування звіту про оцінку майна, складання і затвердження акта оцінки цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Росінка" у встановленому порядку, у зв'язку з чим, колегія відхиляє передчасні посилання позивача на доведеність факту проведення ним 27.09.2012р. оцінки орендованого цілісного майнового комплексу наявними у справі доказами (наказом РВ ФДМ України по Харківській області від 23.08.2012 №1636-П, укладеним з суб'єктом оціночної діяльності Оніщенком В.М. трьохстороннім договором на проведення незалежної оцінки від 07.09.2012 №13(12), листами Оніщенка В.М. від 27.09.2012 №16(12) та від 12.03.2013 №20(13)).

Отже, порушення сторонами вимог ч.2 ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 24.05.2011р.) скаржником не спростовано.

Касаційна інстанція також не може прийняти до уваги безпредметні посилання скаржника на ч.1 ст.285 ГК України в обґрунтування наявності у нього переважного права перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.771 ЦК та ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими врегульовано порядок та підстави набуття такого права, поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду.

Водночас з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлювалися як обставини існування іншого претендента на оренду цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Росінка", так і щодо досягнення чи недосягнення домовленості сторонами щодо умов договору як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін. До того ж, відсутність належним чином затвердженого акта оцінки орендованого майна може свідчити про недосягнення сторонами згоди з таких істотних умов договору оренди, як об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата (ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), оскільки остання розраховується у пропорційному співвідношенні до вартості об'єкта оренди (п.п.5,7,8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 №786), що, в свою чергу, є підставою припинення переважного права орендаря на укладення нового договору оренди.

Водночас, слід зазначити, що з метою своїх прав на оренду товариство не позбавлено можливості звернутися з позовом про спонукання орендодавця до рецензування та затвердження акта оцінки об'єкта оренди, в разі задоволення якого та набрання відповідним судовим рішенням законної сили заінтересована особа може ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами оскаржуваної постанови.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (наказ РВ ФДМ України по Харківській області від 23.08.2012 №1636-П, договір на проведення незалежної оцінки від 07.09.2012 №13(12), лист Оніщенка В.М. від 27.09.2012 №16(12)) та до намагань надати перевагу певним, в тому числі новим доказам (лист Оніщенка В.М. від 12.03.2013 №20(13)), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Що стосується помилкових посилань апеляційного суду на ст.33 Закону України "Про оренду землі" та на недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди від 16.05.2003 на момент його укладення, то вказані посилання як такі, що не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, не можуть бути достатньою підставою для її скасування, оскільки в основу постанови покладено висновок про недотримання сторонами імперативних приписів ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 24.05.2011р.).

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 у справі №5023/5888/12 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ фірми "Інстрок ЛТД" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун