Постанова № 34469949, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 922/934/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Гольцової Л.А., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія"на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013у справі№ 922/934/13-г Господарського суду Харківської областіза позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія"прозобов'язати вчинити певні діїза участю представників сторін:

позивача-1: ОСОБА_11, дов. від 18.07.2012 б/н

позивача-2: ОСОБА_11, дов. від 18.07.2012 б/н

позивача-3: ОСОБА_11, дов. від 20.07.2012 б/н

позивача-4: ОСОБА_11, дов. від 28.08.2012 б/н

позивача-5: ОСОБА_11, дов. від 20.07.2012 б/н

позивача-6: ОСОБА_11, дов. від 26.07.2012 б/н

позивача-7: ОСОБА_11, дов. від 18.07.2012 б/н

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізичні особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" вартості частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, пропорційно часткам позивачів в статутному фонді ТОВ "Актінія" на користь: ОСОБА_4 (5,36%) - 44166,4 грн., ОСОБА_5 (11,32%) - 93276,8 грн., ОСОБА_6 (4,54 %) - 37409,6 грн., ОСОБА_12 (3,86 %)- 31806,4 грн., ОСОБА_8 (4,54 %) - 37409,6 грн., ОСОБА_9 (3,91 %) - 32218,4 грн., ОСОБА_10 (4,54 %) - 37409,6 грн.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" частини прибутку підприємства за підсумками роботи за 2013 рік на користь позивачів пропорційно їх часткам у статутному фонді ТОВ "Актінія".

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2013 у справі № 922/934/13-г (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивачі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулися до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати повністю вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити; розглянути заяву про забезпечення позову та заборонити ТОВ "Актінія" будь-які дії, пов'язані з відчуженням нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; відстрочити виконання прийнятого рішення до 05.12.2013.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Лакіза В.В., Шутенко І.А.) з метою забезпечення позову заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Актінія" у будь-якій спосіб здійснювати відчуження цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Актінія".

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актинія", в якому позивачі просили ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно додаткової угоди до установчого договору про створення та діяльноість Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" (далі - Товариство), частки в статутному капіталі ТОВ "Актінія" розподілені наступним чином: ОСОБА_13 - 58,93 %; ОСОБА_5 -. 11,32%; ОСОБА_4 - 5,36%; ОСОБА_6 - 4,54 %; ОСОБА_10 - 4,54 %; ОСОБА_8 - 4,54 %; ОСОБА_9 - 3,91 %; ОСОБА_12 - 3,86 %; ОСОБА_14 - 3,00%.

08.11.2012 позивачі подали до Товариства нотаріально посвідчені заяви про вихід зі складу учасників товариства та про виплату частки, що належить їм у статутному капіталі Товариства, а також про виплату частини прибутку Товариства.

Рішенням зборів засновників Товариства від 05.12.2012 позивачів виведено із складу засновників Товариства та вирішено на 11-00 13.12.2012 підготувати баланс підприємства для ознайомлення зборів засновників з метою підрахунку цін часток статутного фонду, прибутку підприємства та уточнення дати виплати.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що доказів проведення загальних зборів учасників Товариства 13.12.2012 та прийняття рішення щодо дати та розміру виплат учасникам, що вийшли, відповідачем суду не надано.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про стягнення з Товариства на користь позивачів вартості частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, пропорційно часткам позивачів в статутному фонді Товариства та стягнення частини прибутку Товариства за підсумками роботи за 2013 рік пропорційно часткам позивачів у статутному фонді Товариства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги та мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачі зазначають, що після затвердження звіту за рік, у якому вони вийшли з Товариства, Товариство ухиляється від виплати позивачам належної їм частки та вчиняє дії по передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є єдиним ліквідним майном Товариства, до статутного фонду іншого підприємства, що унеможливить отримання позивачами належної їм частки у майні Товариства. У зв'язку із зазначеними обставинами просили у забезпечення позову заборонити відповідачу будь-які дії, пов'язані із відчуженням нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та вживаючи заходи забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом позову у справі є вимоги позивачів про стягнення з Товариства вартості частини майна пропорційно часткам позивачів у статутному фонді Товариства; Товариству на праві власності належить цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 і Товариство має необмежені можливості щодо розпорядження цим нежитловим приміщенням, у тому числі і шляхом відчуження, у зв'язку із чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про існування ймовірності відчуження зазначеного майна Товариства, що у свою чергу може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі його винесення на користь позивачів.

Врахувавши, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує та не обмежує права відповідача як власника вказаного нерухомого майна щодо користування нерухомим майном та використання його у своїй господарській діяльності, суд з метою забезпечення позову заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю "Актінія" у будь-якій спосіб здійснювати відчуження цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Актінія".

Згідно із статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачені статтею 67 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України, одним із способів забезпечення позову є заборона відповідачеві вчиняти певні дії, а також заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Врахувавши вищевказане, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, встановивши, що Товариство є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і має необмежені можливості щодо розпорядження цим нежитловим приміщенням, у тому числі і шляхом відчуження, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про існування ймовірності відчуження зазначеного майна Товариства, що у свою чергу може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі його винесення на користь позивачів, та правомірно вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Актінія" у будь-якій спосіб здійснювати відчуження цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не порушує та не обмежує права відповідача, як власника вказаного нерухомого майна щодо використання його у господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 922/934/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Гольцова

Л. Іванова