Постанова № 34469909, 23.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 910/847/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А. - головуючого,суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників: позивача відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Ніколаєв О.С. (дов. від 25.04.2013 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р.у справі № 910/847/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доТовариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."простягнення 276 463, 61 грн.В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 р. в розмірі 264 851,54 грн., неустойки в розмірі 9 676,71 грн., 3% річних - 1 935,36 грн., всього - 276 463,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Ласка Лізинг" посилається на неналежне виконання ТОВ "Фірма "Т.М.М." грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. у справі №910/847/13 (суддя Жагорнікова Т.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. (колегія суддів головуючий Гаврилюк О.М., судді Зубець Л.П., Корсакова Г.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" заборгованість у розмірі 264 851, 54 грн., пеню у розмірі 9 650, 26 грн., 3% річних у розмірі 1 930, 04 грн.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р., та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків судів цим обставинам, а також порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що умови спірного договору фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 р. суперечать нормам законодавства, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." вважає, що не зобов'язане платити за вказаним договором і, відповідно, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задоволенню не підлягає.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." у справі №910/847/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.10.2013 р.

16.10.2013 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги у даній справі відкладено на 23.10.2013 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.04.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 805/04/2007, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язувався придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти його на умовах даного договору (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 1.1 договору предметом лізингу є екскаватор-погрузник 3 СХ SM (4 одиниці), 2007 року випуску.

Згідно пункту 3.1 договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного обладнання та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.

Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 254 028, 00 "у.е", в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 42 338,00 "у.е", виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з пунктом 6.4 договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 (але не нижче ніж по курсу, встановленому НБУ для одного Євро на дату укладення даного договору) та викупну вартість, вказану в додатку № 1 до договору по курсу 1 (але не нижче ніж по курсу, встановленому НБУ для одного Євро на дату укладення даного договору) з урахуванням правил, викладених в додатку № 7 до даного договору (пункт 2.3 договору).

В пункті 6.1 договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до пункту 6.1.1 договору.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору для цілей даного договору вводяться поняття: "Курс 1" - курс, встановлений НБУ для одного Євро на 21.05.2007 р. "Курс 2" - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток № 1) до даного договору.

Згідно пункту 6.3 договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 324 326, 13 "у.е", враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 41 671, 33 "у.е".

Відповідно до пункту 6.5. договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингових платежів за кожний період строку фінансового лізингу вказаний у графіку внесення платежів (додаток № 1 до цього договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2007 р. на підставі видаткової накладної № РН-0000187 лізингодавець (товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг") передав, а лізингоодержувач (товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М.") в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності ЯПД № 464409 від 29.05.2007 р., прийняв предмет лізингу: екскаватор-навантажувач 3 СХ SM (4 одиниці), 2007 року випуску.

Проте, лізингоодержувач (товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М.") своє зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за 62-66 періоди лізингу у розмірі 264 851, 54 грн.

30.07.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №805/04/2007/R, відповідно до пункту 1 якої графік внесення платежів викладено в новій редакції.

Відповідно до графіку внесення платежів (з урахуванням змін редакції графіку додатковою угодою) сума лізингових платежів щомісяця складає 4 209, 11 у.о. (з 22.06.2012 р. по 21.11.2012 р.), сума платежу в погашення суми заборгованості складає 1 011, 70 у.о.

Відповідно до графіку за 62 (з 22.06.2012 р. по 21.07.2012 р.), 63 (з 22.07.2012 р. по 21.08.2012 р.), 64 (з 22.08.2012 р. по 21.09.2012 р.), 65 (з 22.09.2012 р. по 21.10.2012 р.), 66 (з 22.10.2012 р. по 21.11.2012 р.) періоди товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." мало сплатити лізингові платежі в розмірі 264 851 грн. 54 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." грошових зобов'язань за договором № 805/04/2007 від 25.04.2007 р.

Як встановлено судами, вказаний договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України, статті 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Договір фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно пункту 6.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції додаткової угоди від 30.07.2009 р.) та з урахуванням вимог пункту 6.8 договору фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.2007 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." у період з липня 2012 р. по листопад 2012 р. зобов'язано було сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" грошові кошти у розмірі 264 851, 54 грн.

Отже, з урахуванням приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та графіку внесення лізингових платежів (в редакції додаткової угоди від 30.07.2009 р.), відповідно до якого датою проведення лізингового платежу було: за 62 період лізингу - до 21.07.2012 р., 63 період лізингу - до 21.08.2012 р., 64 період лізингу - до 21.09.2012 р., 65 період лізингу - до 21.10.2012 р, 66 період лізингу - до 21.11.2012 р., вбачається, що строк виконання грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до суду з позовом настав.

Судами встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, встановлену судами та підтверджену матеріалами справи наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." грошового зобов'язання по сплаті на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" за договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 р. лізингових платежів у період з липня 2012 р. по листопад 2012 р. у розмірі 264 851, 54 грн., судами попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Фірма "Т.М.М." вказаної заборгованості, а отже - задоволення позовних вимог ТОВ "Ласка Лізинг" в цій частині.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" було заявлено вимогу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." неустойки у розмірі 9 676, 71 грн. та 3% річних у розмірі 1 935, 36 грн. за період з 24.07.2012 р. по 20.12.2012 р.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." у встановлений договором фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.2007 р. строк свого обов'язку по перерахуванню товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" коштів не виконало, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано ТОВ "Ласка Лізинг"), тому дії ТОВ "Фірма "Т.М.М." є порушенням договірних зобов'язань і він вважається таким, що прострочив, у зв'язку з чим є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

В частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 договору фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 р. сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено факт прострочення товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." виконання грошового зобов'язання, суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про стягнення пені, нарахованої відповідно до пункту 8.5 договору від 25.04.2007 р. № 805/04/2007, з урахуванням приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах, визначених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, підлягають задоволенню в цій частині.

Разом з тим, перевіривши арифметичний розрахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" в частині позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, встановив, що визначена ТОВ "Ласка Лізинг" пеня у сумі 9 676, 71 грн. перевищує розмір пені, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, у зв'язку з чим розмір пені, яка підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М.", склав 9 650,26 грн.

У зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." прострочило зобов'язання по сплаті лізингових платежів, товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 1 935, 36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." 3% річних, перевірив арифметичний розрахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" в цій частині та встановив, що визначений розмір 3% річних - 1 935, 36 грн. перевищує розмір 3%, які можуть бути нараховані за період з моменту прострочення, у зв'язку з чим розмір 3% річних, які підлягають стягненню з ТОВ "Фірма "Т.М.М.", склав 1 930,04 грн.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доводи, викладені у касаційній скарзі, непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. у справі № 910/847/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова