Постанова № 34469473, 29.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 139943/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю

секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представників позивача Івасика З.Д., Канарьової Н.В., Палєя Ю.А.,

представника відповідача Кельбас Р.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Еліка» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Еліка» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії виконувача обов'язків начальника державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ) щодо винесення наказу про проведення позапланової перевірки та визнати нечинним такий наказ від 11.10.2010 року № 555.

Окрім того, позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001783500/0/30641 від 09.11.2011 року, яким товариству було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 71670,00 грн., з яких 47780,00 грн. за основним платежем та 23890,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-10783/10/1370 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Андор» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 20.10.2010 року № 2648/23-2/19333773.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ у порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 283/97) завищено валові витрати за період з 01.04.2007 року по 30.06.2010 року на загальну суму 191 120 грн., що послужило підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010 року № 00001783500/0/30641, яке оскаржене позивачем.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем було укладено договір № 81027 від 27.10.2008 pоку, відповідно до якого ТОВ (покупець) в особі директора Івасика З.В. зобов'язувалося приймати від ПП «Андор» (постачальник) в особі директора Колодяжного О.І. та вчасно оплачувати комплектуючі вироби. Вказаний договір відповідно до наданих директором ТОВ пояснень був укладений у телефонному режимі і підписувався при обміні по пошті. Всі документи про проведені фінансово-господарські операції між даними підприємствами надсилались поштою, товар поставлявся поштою «Автолюкс», «CAT» за рахунок постачальника.

Однак, відповідно до умов договору № 81027 від 27.10.2008 року (п.3.2.) транспортування товару здійснюється по окремій домовленості в кожному окремому випадку за рахунок покупця, а отже сторонами не дотримано умов договору.

Позивачем на вимогу працівників ревізорів не надано актів приймання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, що підтверджує неможливість їх фактичного отримання від ПП «Андор».

Виходячи з вимог п. 3.2 ст. 3, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV), п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, на переконання апелянта, у позивача відсутні належні первинні документи, які є підставою для відображення вказаної господарської операції у бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Окрім того, на переконання апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки постанові Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року, яка свідчить про те, що ПП «Андор» приймало участь у злочинній схемі, яка полягала у незаконному формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у підприємств платників ПДВ шляхом документального оформлення придбання ТМЦ через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися.

З урахуванням вимог ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України та ч. І ст. 203, ч.1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 ЦК України такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається. При цьому він не створює жодних правових наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, ТОВ при формуванні даних податкового обліку не повинно враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операції з ПП «Андор», оскільки ці документи є недостовірними у зв'язку із нікчемністю правочину, що укладався згідно з договором № 81027 від 27.10.2008 року.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційного суду повністю підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просила їх задовольнити.

Представники ТОВ обґрунтованість доводів апелянта заперечили, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ТОВ, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Андор» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2010 року (акт №2648/23-2/19333773 від 20.10.2010 року) на підставі наказу №555 від 11.10.2010 року, виданого в.о. начальника ДПІ у відповідності до вимог п. 5 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у зв'язку з неповним наданням позивачем пояснень та документальних підтверджень стосовно взаєморозрахунків з ПП «Андор» на запит ДПІ № 21515/10/23-237 від 16.08.2010 року.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ПП «Андор» був укладений договір № 81207 від 27.10.2008 року шляхом електронної переписки та направлення підписаного сторонами договору поштовим переказом.

На виконання вимог укладеного договору ТОВ отримало товар згідно видаткових накладних № 110300 від 03.11.2008 року, № 110400 від 04.11.2008 року, № 030100 від 03.01.2009 року, № 060200 від 06.02.2009 року на загальну суму 229344,00 грн., в тому числі ПДВ 38 224,00 грн.

Згідно з оборотно-сальдовими відомостями, рахунками бухгалтерського обліку 20, 63, операції по придбанню таких ТМЦ проведено відповідними проводками та відображено у декларації з податку на прибуток за IV квартал 2008 року, І квартал 2009 року.

Декларації про отримання вантажу, подані позивачем, свідчать про доставку товару через перевізника - ТОВ «ПВП «Сфера 7», яке відповідно до наданого листа № 5/01 від 05.05.2011 року підтвердило, що надає послуги з перевезення вантажів під торговельною маркою UREX (укрекспрес).

Подані позивачем декларації на отримання вантажу відповідають тим, що використовуються ТОВ «ПВП «Сфера 7», нумерація яких відповідає нумерації кінця 2008 початку 2009 року та є підтвердженням з перевезення вантажу за разовими договорами перевезення.

Відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року за результатами розгляду кримінальної справи №1-п-900/2009 не встановлено переліку осіб, які приймали участь у злочинній схемі по формуванню податкового кредиту з ПДВ, зокрема, не підтверджено участь позивача у ланцюгу «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займались.

Основним видом діяльності позивача у відповідності до довідки №1229 є виробництво апаратури для трансляції та ретрансляції передач (КВЕД 32.20.1), виробництво зварювального та іншого електроустаткування (КВЕД 31.62.2), ремонт (спеціалізований) та технічне обслуговування іншого електроустаткування (КВЕД 31.62.3), посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткування (КВЕД 51.14.0).

Відповідно до матеріалів справи позивач отримав товар від постачальника ПП «Андор» (видаткові накладні № 10300 від 03.11.2008 року, №110400 від 04.11.2008 року, № 30100 від 03.01.2009 року, № 60200 від 06.02.2009 року на загальну суму 229344,00 грн).

Як свідчать дані журналу обліку довіреностей, копії сторінок яких подані позивачем, товар отримувався або безпосередньо керівником, або особою, уповноваженою на це довіреністю.

Станом на 01.01.2009 року за даними балансового рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «Андор» заборгованість відсутня.

У господарський діяльності позивача для виробництва приладів у періодах листопад 2008 року, січень-лютий 2009 року придбані товари були використані у виробництві, що підтверджується наступним документами: накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1, 2, 3, 4, 5 від 03.11 2008 року, № 6, 7, 8 від 05.11.2008 року, № 9 від 13.1.2008 року у листопаді 2008 року, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1, 2, 3 від 03.01.2009 року, № 4 від 30.01.2009 року у січні 2009 року, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1, 2 від 06.02.2009 року, № 3 від 18.02.2009 року, № 4, 5 від 27.02.2009 року у лютому 2009 року.

Вироблений товар реалізовувався як на території України, так і за її межами, зокрема, на територію Казахстану, про що свідчать подані позивачем ВМД.

Посилання податкового органу, на те, що укладені позивачем з постачальниками угоди є нікчемними спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно з ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (пункт 5 частини 6 цієї статті).

Відтак, на переконання апеляційного суду, у випадку ненадання зазначених пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання, або надання їх не у повному обсязі податковий орган вправі провести позапланову виїзну перевірку платника податків.

Відповідно до наказу № 555 від 11.10.2010 року, підписаного виконувачем обов'язків ДПІ, позапланова виїзна перевірка ТОВ була призначена у зв'язку із неповним, на переконання контролюючого органу, наданням позивачем пояснень та документальних підтверджень стосовно взаєморозрахунків з ПП «Андор» на запит ДПІ від 16.08.2010 року № 21515/10/23-237. Окрім того, вказана обставина підтверджується ще й тим, що у ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач просив суд витребувати у позивача товарно-транспортні накладні та інші документи у підтвердження транспортування та зберігання ТМЦ, отриманих від ПП «Андор».

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність доводів позивача про відсутність у контролюючого органу правових підстав для призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ.

Частиною 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених частиною 7 статті 11-1 Закону. При цьому такий наказ відповідно до п.2 ч.1 ст. 11-2 Закону є одним із документів, за умови надання яких під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Щодо направлення оспорюваним наказом № 555 від 11.10.2010 року на перевірку ТОВ працівників ДПА у Львівській області, які не працюють у ДПІ, то залучення працівників управління боротьби з відмиванням доходів ДПА у Львівській області до перевірки позивача на письмову вимогу УПМ ДПА у Львівській області (а.с. 97), на переконання апеляційного суду, не вплинуло на обсяг прав чи обов'язків ТОВ, пов'язаних із проведенням такої перевірки, а відтак не порушило його охоронюваних законом прав чи інтересів і підстав для визнання неправомірними дій чи рішень виконувача обов'язків ДПІ з цих підстав немає.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції у частині позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ №0001783500/0/30641 від 09.11.2011 року, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97 у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обпік та фінансову звітність в Україні» та розділу 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Наказом № 193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» Міністерства статистики України затверджені форми обліку сировини та матеріалів, які використовуються у виробництві, зокрема, форма М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів». Наведена форма використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Відтак, виходячи з наявних у матеріалах справи копіях договору № 81207 від 27.10.2008 року та виданих на його виконання видаткових накладних № 110300 від 03.11.2008 року, № 110400 від 04.11.2008 року, № 030100 від 03.01.2009 року, № 060200 від 06.02.2009 року на загальну суму 229 344,00 грн., декларації про отримання вантажу, доставленого перевізником ТОВ «ПВП «Сфера 7», а також накладних - вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1, 2, 3, 4, 5 від 03.11 2008 року, № 6, 7, 8 від 05.11.2008 року, № 9 від 13.1.2008 року у листопаді 2008 року, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1, 2, 3 від 03.01.2009 року, № 4 від 30.01.2009 року у січні 2009 року, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1, 2 від 06.02.2009 року, № 3 від 18.02.2009 року, № 4, 5 від 27.02.2009 року у лютому 2009 року, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача належних доказів про те, що господарська операція з ПП «Андор» мала реальний характер, про що додатково свідчить і те, що вироблений позивачем товар реалізовувався як на території України, так і за її межами, зокрема, на територію Казахстану, про що свідчать подані позивачем ВМД і не заперечується контролюючим органом.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що станом на 01.01.2009 року за даними балансового рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «Андор» у позивача заборгованість відсутня.

Оцінюючи доводи апелянта у частині порушення сторонами умов договору № 81027 від 27.10.2008 року (п.3.2.) щодо порядку оплати транспортування товару, яке повинно було здійснюватися за рахунок покупця, а не продавця, то вказана обставина, на переконання апеляційного суду, не свідчить про нікчемність чи безтоварність вказаної господарської операції.

Окрім того, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що при постановленні постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року за результатами розгляду кримінальної справи №1-п-900/2009 не було встановлено фактів, які б мали безпосереднє відношення до зазначеної господарської операції, а відтак відповідні доводи контролюючого органу базуються на припущеннях, що не дає правових підстав для прийняття оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення ДПІ №0001783500/0/30641 від 09.11.2011 року та свідчить про його протиправність.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-10783/10/1370 та прийняти нову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Еліка» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001783500/0/30641 від 09 листопада 2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Еліка» відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Еліка» 1 (одну) грн. 70 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

По станова у повному обсязі складена 30 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко