Ухвала суду № 34469467, 29.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 876/7935/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

24 березня 2011 року державна податкова інспекція у Жовківському районі Львівської області (далі - ДПІ у Жовківському районі) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) податковий борг у сумі 9245,84 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_1 просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове, яким скасувати податкову вимогу від 12.10.2012 року. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не є стороною укладеного договору оренди земельної ділянки, а тому немає жодних законних підстав для того, щоб виступати в інтересах орендодавця Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Вважає, що заборгованість не є податковою, а такою, що виникла у зв'язку із несплатою орендної плати за договором.

З урахуванням вимог ч.8 ст. 183-2 та п.3 ч.1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ДПІ у Жовківському районі, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що підтверджується матеріалами справи, адміністративний позов про його примусове стягнення підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Положення ПКУ регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.

Пунктом 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПКУ).

Судом встановлено, що за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг по орендній платі за землю в сумі 9245,84 грн. Дана заборгованість підтверджується матеріалами справи, а саме поданими податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки, актом камеральної перевірки податкової звітності № 219/17-0/НОМЕР_1 від 24.10.2012 року, на підставі якої винесено податкове повідомлення-рішення № 464/170/НОМЕР_1/9484 від 24.10.2012 року про застосування штрафної (фінансової) санкції, податковою вимогою № 21 від 12.10.2012 року, довідкою про заборгованість від 08.02.2013 року № 1602/19-00 (а.с. 7-18).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 цієї ж статті у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Виставлені ДПІ у Жовківському районі податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року та податкова вимога від 12.10.2012 року відповідачем не оскаржувались.

Відповідно до пп. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Доводи апелянта щодо протиправності податкової вимоги від 12.10.2012 року № 21 не стосуються предмету даного спору, на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 813/2176/13-а - без змін.

В силу вимог ч. 10 ст. 183-2 КАС України ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба