Ухвала суду № 34469384, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12234/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владиоль» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасування акту, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «Владиоль» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування акту № 20213/23-11/36509824 від 27.09.2011, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004302311 від 11.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004302311 від 11.10.2011. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія судді з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2011 заступником начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, радником податкової служби 3 рангу Туник Ю.П. проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Владиоль» з питань правомірності податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено Акт 20213/23-11/36509824 від 27.09.2011.

Згідно акту встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 138349,27 гривень; завищено рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного періоду - значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) декларації з податку на додану вартість у наступних періодах.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Владиоль» зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державній адміністрації 07.05.2009, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за № 10731020000017312.

Згідно бази даних «АІС Податки» на момент написання акту стан платників податків ТОВ «Владиоль» - « 0» - «Платник податків за основним місцем обліку».

Основним видом діяльності є оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі, яку товариство здійснює систематично.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з різними контрагентами, в зв'язку з чим сформовано податкові зобов'язання з ПДВ та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період та в додатках 5 до податкових деклараціях з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у вказаний період, що фактично відповідає результатам фінансово-господарської діяльності товариства за вказаний період часу та підтверджено документально.

При цьому всі господарські операції між позивачем з одного боку та іншими суб'єктами господарської діяльності підтверджено первинними документами відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, що свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між товариствами.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що підтверджуючі первинні документи фінансово-господарської діяльності між вказаними товариствами у повному обсязі були надані позивачем в ході перевірки.

В акті перевірки відповідач прийшов до висновку про порушення ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, статей Господарського кодексу України.

Згідно змісту акту перевірки, відповідачем встановлено, що усі операції ТОВ «Владиоль» з контрагентами у перевіряємий період не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Проте жодного судового рішення про визнання укладених позивачем і його контрагентами правочинів нікчемними немає.

З огляду на норми ст.ст. 215, 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України, пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт недійсності (нікчемності) правочинів може встановлюватись імперативними приписами законодавства або рішенням суду, тому твердження посадових осіб податкового органу про недійсність правочинів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідачем в межах ст. 228 ЦКУ не доведено протиправності поведінки сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном.

Податкові операції відображені в податковому обліку, відповідні об'єкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції (послуг) позивачу, включені до податкових декларацій, з них сплачено податки та інші обов'язкові платежі.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0004302311 від 11.10.2011.

Згідно вказаного рішення встановлено порушення податкового законодавства України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172 936,00 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 00 коп.) у тому числі за штрафними санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару (послуг), з тих підстав, що вони підтверджені податковими накладними, а тому спірне податкове повідомлення рішення є безпідставними та підлягає скасуванню.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при здійсненні правовідносин з контрагентами позивач діяв в межах законодавства, зокрема, приписів Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п. 9.1 ст.9, п. 2. ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, а твердження апелянта про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 138349,27 гривень є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

Виходячи з правового аналізу ст. 124 Конституції України, ч. 1, 2 ст. 17 КАС України, змісту понять та ознак нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом позову не може бути скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, оскільки чинне законодавство не передбачає механізму його оскарження, а самі висновки акту не породжують жодних юридичних прав та обов'язків у позивача.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 15.10.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.